2. Втручання в діяльність працівника правоохоронного органу працівника державної виконавчої служби (ст. 343 КК).

магниевый скраб beletage

Стаття складається з двох частин, які містять заборонювальні норми. Родовим об'єктом злочину є авторитет органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян. Безпосередній об'єкт злочину — суспільні відносини, що забезпечують нормальну діяльність представників правоохоронних органів, працівників державної виконавчої служби. Потерпілим від злочину є працівник правоохоронного органу (див. ст. 342 КК).

Об'єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 343 КК) передбачає вплив у будь-якій формі на працівника правоохоронного органу чи працівника державної виконавчої служби з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися прийняття незаконного рішення.

Пленум Верховного Суду України конкретизував об'єктивну сторону злочину, визначивши, що під втручанням у діяльність працівника правоохоронного органу слід розуміти конкретні дії, спрямовані на перешкоду у виконанні цим працівником службових обов'язків або на досягнення прийняття неправомірного рішення. Втручання може проявлятися в умовлянні, шантажуванні потерпілого, погрозі відмовити у наданні законних благ, а також у будь-якій іншій формі впливу. Однак прохання, наприклад, батьків або інших родичів правопорушника про прийняття працівником правоохоронного органу рішення в інтересах цього правопорушника не утворює складу злочину. При цьому працівники правоохоронних органів підлягають відповідно до цієї статті захисту від втручання в їхню діяльність у випадку, коли вони беруть безпосередню участь у розгляді судових справ у всіх інстанціях: провадженні й розслідуванні злочинів та адміністративних правопорушень; оперативно-розшуковій діяльності; охороні громадського порядку і громадської безпеки; виконанні вироків, рішень, ухвал і постанов судів, постанов органів дізнання, слідства, прокурорів; контролі за переміщенням людей, транспортних засобів, товарів та інших предметів чи речовин через державний і митний кордон України; нагляді та контролі за виконанням законів.

Спеціальні питання кваліфікації та призначення покарання за цей злочин, тлумачення окремих термінів і понять, відмежування його від інших злочинів розкриваються в постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992 р. № 8 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів».

Злочин є закінченим з моменту застосування впливу у будь-якій формі на працівника державної виконавчої служби (формальний склад).

Суб'єкт злочину — загальний, тобто фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і спеціальною метою перешкодити виконанню потерпілим службових обов'язків або добитися прийняття незаконних рішень

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 343 КК), є вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 343 КК, якщо вони: 1) перешкодили запобіганню злочину чи затриманню особи, яка його вчинила; 2) вчинені службовою особою з використанням свого службового становища.

Уплив на працівника державної виконавчої служби через захоплення або тримання як заручників його родича або співробітника охоплюється ст. 147 або 349 КК і додаткової кваліфікації за ст. 343 КК не потребує. Якщо втручання в діяльність працівника правоохоронного органу поєднане з діями, передбаченими ч. 3 ст. 342, статтями 345, 347 або 348 КК, вчинене належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 343 КК і зазначеними статтями.

3. Задача:

У травні 2011 p. І. запропонував Р. придбати фактично новий автомобіль «Toyota New Camry», який збирався викрасти в Одесі та перегнати до Києва. Р. на це погодився, але дати аванс відмовився, заявивши, що розрахується повністю тоді, коли отримає машину. Після того, як І. пригнав автомобіль, Р. віддав тому обумовлену суму грошей (16000 доларів США).

Кваліфікуйте дії І. та Р.

Відповідь:

Дії І. потрібно кваліфікувати за ч. 3 ст. 289 КК, як незаконне заволодіння транспортним засобом, що завдало великої матеріальної шкоди (заподіяло реальних збитків на суму понад 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Дії Р. потрібно кваліфікувати за ч. 5 ст. 27 і ч. 3 ст. 289 КК як посо- бництво у незаконному заволодінні транспортним засобом, що завдало великої матеріальної шкоди (заподіяло реальних збитків на суму понад 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), вчинене за попередньою змовою групою осіб.