2. Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу (ст. 345 КК).

Стаття складається з чотирьох частин, які містять заборонювальні норми. Родовим об'єктом злочину є авторитет органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян. Безпосередній об'єкт злочину — суспільні відносини, що забезпечують нормальну діяльність представників правоохоронних органів. Додатковим обов'язковим безпосереднім об'єктом злочину є психічна недоторканність працівників правоохоронних органів або їхніх близьких родичів, їхнього здоров'я. Потерпілим від злочину є працівник правоохоронного органу (див. аналіз ст. 342 КК) або його близькі родичі — батьки, дружина (чоловік), діти, рідні брати і сестри, дід, баба й онуки (п. 11 ст. 32 КПК).

Об'єктивна сторона злочину виражається у: 1) погрозі вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна. (ч. 1 ст. 345 КК); 2) заподіянні побоїв, а також тілесних ушкоджень — легких, середньої тяжкості (ч. 2 ст. 345 КК) або тяжких (ч. 3 ст. 345 КК).

Необхідною умовою кримінальної відповідальності за цей злочин є вчинення зазначених діянь «у зв'язку з виконанням працівником правоохоронного органу своїх службових обов'язків», тобто як під час, так і до або після виконання таких обов'язків, навіть і тоді, коли особа не є працівником правоохоронного органу (наприклад, вийшла у відставку).

Спеціальні питання кваліфікації та призначення покарання за цей злочин, тлумачення окремих термінів і понять, відмежування його від інших злочинів розкриваються в постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992 р. № 8 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів».

Злочин є закінченим з моменту висловлення погрози (формальний склад) або з моменту заподіяння побоїв чи тілесних ушкоджень (матеріальний склад).

Суб'єкт злочину у вигляді погрози, заподіяння побоїв або легких тілесних ушкоджень — загальний, тобто фізична, осудна особа, яка досягла 16-річного віку, а у вигляді заподіяння середньої тяжкості або тяжких тілесних ушкоджень — фізична, осудна особа з 14-річного віку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючою ознакою злочину (ч. 4 ст. 345 КК) є вчинення його організованою групою.

Якщо дії суб'єкта були реакцією на незаконні діяння працівника правоохоронного органу або викликані особистими неприязними стосунками, не пов'язаними з виконанням ним службових обов'язків, вчинене, за наявності для цього підстав, слід кваліфікувати як злочини проти особи, власності або за іншими відповідними нормами КК. Дії, передбачені ст. 345 КК, якщо вони поєднані з грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства і супроводжуються особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, повинні кваліфікуватися за відповідними частинами статей 345 та 296 КК.

3. Задача:

Н., обурений тим, що продавець Ш. подала йому брудний стакан з напоєм, а потім відмовилася його замінити чи повернути гроші, поїхав автомобілем додому, взяв там мисливську рушницю і повернувся на місце, де працювала Ш. Після цього Н двічі вистрелив шротом у прилавок, пошкодивши охолоджувальний агрегат. Коли Н. стріляв, нікого поблизу не було. Ш., побачивши Н. з рушницею, теж сховалася.

Кваліфікуйте дії Н.

Відповідь:

Дії Н. потрібно кваліфікувати за ч. 1 ст. 296 КК як грубе порушення громадського порядку, вчинене з особливою зухвалістю, яке проявилось у пошкодженні чужого майна (хуліганство). Ознака ч. 4 ст. 296 КК у діях Н. відсутня, адже у нього не було наміру використати зброю для нанесення тілесних ушкоджень.