2. Примушування до виконання чи невиконання цивільно- правових зобов'язань (ст. 355 КК).

Стаття складається з трьох частин, які містять заборонювальні норми. Родовим об'єктом злочину є авторитет органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян. Безпосередній об'єкт злочину — суспільні відносини, що забезпечують установлений порядок виконання цивільно-правових зобов'язань. Додатковим обов'язковим безпосереднім об'єктом злочину є психічна чи тілесна недоторканність, воля, здоров'я особи, право власності.

Предметом злочину є майно, що належить винній особі та щодо якого існують цивільно-правові зобов'язання. Цивільно-правові зо- бов 'язання — елемент цивільних правовідносин, що передбачає наявність в однієї сторони права на вчинення певних дій, у іншої — обов'язку їх учинити (вони мають бути законними за змістом, але не обов'язково за формою). На підставі зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо чи утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Потерпілими від злочину є боржник або його близькі родичі.

Об'єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 355 КК) характеризується примушуванням потерпілого до виконання чи невиконання цивільно- правових зобов'язань, тобто вимогою виконати чи не виконати договір, угоду чи інше цивільно-правове зобов'язання з погрозою насильства над потерпілим або його близькими родичами, пошкодження чи знищення їх майна за відсутності ознак вимагання.

Вимога виконати чи не виконати цивільно-правове зобов 'язання — це викладена в категоричній формі (усно чи письмово) пропозиція винного до потерпілого негайно або у визначений час вчинити (не вчинити) певні дії, які становлять предмет зазначеного зобов'язання. Вимога може бути як правомірною (наприклад, коли винний вимагає повернення боргу, своєчасного виконання обумовленої договором роботи, виплати вартості купленої речі тощо), так і неправомірною (наприклад, вимога про негайну передачу всієї обумовленої договором суми коштів, хоча за умовами договору боржник зобов'язаний зробити це частинами, або вимога про заміну розбитого з вини потерпілого автомобіля на новий, хоча розбитий автомобіль може бути відремонтований тощо).

Злочин супроводжується спеціальним способом його вчинення — погрозою застосування насильства, пошкодження чи знищення майна щодо потерпілого або його близьких родичів (причому погроза має бути дійсною та реальною).

Злочин є закінченим з моменту пред'явлення вимоги виконати чи не виконати договір, угоду чи інше цивільно-правове зобов'язання, поєднаної із зазначеною у ч. 1 ст. 355 КК погрозою, незалежно від досягнення винною особою поставленої мети (формальний склад).

Суб'єкт злочину — загальний, тобто фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючою ознакою злочину (ч. 2 ст. 355 КК) є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень; 4) у поєднанні з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я; 5) у поєднанні з пошкодженням чи знищенням майна.

Особливо кваліфікуючою ознакою злочину (ч. 3 ст. 355 КК) є вчинення його: 1) організованою групою; 2) у поєднанні з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я; 3) завдання ним великої шкоди (оцінне поняття, що визначається судом у кожному окремому випадку з урахуванням конкретних обставин справи) чи спричинення інших тяжких наслідків (зокрема, заподіяння одній чи декільком особам тяжкого тілесного ушкодження, двом чи більше особам середньої тяжкості тілесних ушкоджень, вбивство або самогубство особи, банкрутство організації тощо).

Зазначений у ст. 355 КК склад злочину необхідно відмежовувати від злочинів проти власності та особи і, насамперед, від вимагання: відповідальність за ст. 355 КК може настати лише за примушення до виконання чи невиконання реально, фактично чи об'єктивно існуючого або оспорюваного за певних умов зобов'язання, яке виникло з підстав, передбачених чинним законодавством.

Дії винної особи можуть кваліфікуватися і за сукупністю статей 189 та 355 КК, у випадках, коли винний вимагає від особи відшкодувати заподіяну шкоду в більшому обсязі, ніж установлено рішенням суду. У частині відшкодування шкоди, розмір якої визначена угодою або судом, дії винного слід розцінювати як примушування до виконання цивільно-правового зобов'язання (ст. 355 КК), а в частині, що перевищує цей розмір, — вимаганням (ст. 189 КК).

 3. Задача:

К і Ж., перебуваючи в нетверезому стані, з хуліганських спонукань побили незнайомих їм раніше Ч. і Г. При цьому Ч. були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження, а Г. — тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких через тиждень останній помер у лікарні.

Кваліфікуйте дії зазначених осіб.

Відповідь:

Дії К і Ж. слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 296 КК як хуліганство вчинене групою осіб, за ч. 1 ст. 122 КК, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження та за ч. 2 ст. 121 КК, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що потягло смерть потерпілого.