2. Розбещення неповнолітніх (ст. 156 КК).

Стаття складається з двох частин, що містять заборонювальні норми. Родовим та безпосереднім об'єктом злочину є статева свобода статева та статева недоторканність особи. Додатковим факультативним безпосереднім об'єктом злочину є нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток неповнолітніх. Потерпілий від злочину — особа чоловічої або жіночої статі, що не досягла 16-річного віку.

Об'єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 156 КК) виражається у вчиненні розпусних дій з щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку.

Розпусні дії — це фізичні або інтелектуальні дії сексуального характеру, здатні викликати фізичне і моральне розбещення неповнолітніх. Під фізичними розпусними діями слід розуміти оголення статевих органів винної чи потерпілої особи, непристойні доторкання до статевих органів, які викликають статеві збудження, навчання статевим збоченням, імітація статевого акту, схиляння або примушування потерпілих до вчинення певних сексуальних дій між собою, вчинення статевих зносин, акту онанізму у присутності потерпілої особи тощо. Інтелектуальними розпусними діями є, зокрема, ознайомлення потерпілої особи із порнографічними зображеннями, відеофільмами, цинічні розмови з нею на сексуальні теми тощо.

Злочин є закінченим з моменту вчинення розпусних дій (формальний склад). Згода потерпілого на вчинення щодо нього таких дій на кваліфікацію за ст. 156 КК не впливає.

Суб'єкт злочину — фізична осудна особа чоловічої або жіночої статі, яка досягла 16-річного віку (при цьому винний і потерпілий можуть бути особами як однієї, так і різної статі).

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і, зазвичай, сексуальним мотивом. Однак, винний може керуватись не лише сексуальними, а й іншими мотивами (помста близьким, наступне втягнення у проституцію тощо). Ставлення винного до віку потерпілої особи може бути як умисним, так і необережним. У разі сумлінної помилки особи щодо віку потерпілого відповідальність за ст. 156 КК виключається.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 156 КК) є вчинення розпусних дій: 1) щодо малолітньої особи; 2) батьком; і) матір'ю; 4) мачухою; 5) опікуном чи піклувальником; 6) особою, на яку покладено обов 'язки щодо виховання потерпілого або піклування про нього.

Використання в ході вчинення розпусних дій творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами ст. 156 і ст. 301 КК. Розпусні дії щодо особи, яка не досягла 16-річного віку, можуть відбуватися як за її згодою, так і з застосуванням до неї фізичної сили з метою примушення її до вчинення певних дій сексуального характеру. Якщо розпусним діям передували або вони супроводжувалися нанесенням побоїв чи мордуванням, тілесними ушкодженнями або погрозою вбивством, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 156 і статтями 125, 126, 121, 122 чи 129 КК.

3. Задача:

Обвинувачений у вчиненні розбійного нападу (ч. 1 ст. 187 КК) та зґвалтуванні неповнолітньої Ф. (ч. 3 ст. 152 КК), під час перебування в психіатричній лікарні для вирішення питання щодо його осудності, захопив медсестру, зачинився разом з нею в туалеті та під погрозою її вбивства кухонним ножем зажадав прибуття прокурора і представників преси, яким він розповість про безпідставність обвинувачення у вчиненні ним злочинів. Через декілька годин вжитими заходами медсестра була звільнена. Судово-психіатричною експертизою Ф. було визнано обмежено осудним.

Кваліфікуйте дії Ф.

Відповідь:

Дії Ф. потрібно кваліфікувати за ч. 1 ст. 147 КК України як захоплення та тримання особи з метою спонукання службових осіб державної установи до вчинення певних дій як умови звільнення заручників. Згідно зі ст. 20 КК обмежена осудність не звільняє особу від кримінальної відповідальності. Ця обставина враховується судом при призначенні покарання та може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.