Порушення недоторканності житла (ст. 162 КК). : Кримінальне право України : B-ko.com : Книги для студентів

Порушення недоторканності житла (ст. 162 КК).

Стаття складається з двох частин, які містять заборонювальні норми. Родовим об'єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують конституційні права та свободи людини і громадянина. Безпосереднім об'єктом злочину є право людини на недоторканність житла та іншого володіння. Предметом злочину є житло (приміщення, яке призначене для постійного або тимчасового проживання людини чи людей) або інше володіння особи (будови біля житла, земельні ділянки, гаражі, погреби, транспортні засоби тощо). Потерпілим від цього злочину може бути тільки фізична особа — громадянин України, особа без громадянства або іноземець.

Об'єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 162 КК) передбачає такі форми: 1) незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи (будь- яке протиправне вторгнення у житло чи інше володіння сторонньої особи, здійснене всупереч її волі); 2) незаконне проведення в них огляду чи обшуку (якщо вони вчинені особою, яка не має на це право, або вчинені уповноваженою службовою особою, але за відсутності судового рішення на такі дії); 3) незаконне виселення (виселення із займаного житлового приміщення за відсутності підстав або з порушенням порядку, встановлених законом); 4) інші дії, що порушують недоторканність житла громадян (самовільне вселення до чужого житла, тимчасове використання житла без згоди його власника, незаконне проведення виїмки тощо).

Злочин є закінченим з моменту вчинення зазначених вище дій (формальний склад).

Суб'єкт злочину — загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку).

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 162 КК) є вчинення його: 1) службовою особою; 2) із застосуванням насильства чи з погрозою його застосування.

Задача:

Н. і С., які випадково познайомилися в кафе із П. (19 років), силою затягнули останню до підвалу та разом зґвалтували. Під час слідства було встановлено, що на момент вчинення злочину Н. виповнилося 18 років, а С. — 13 років.

Кваліфікуйте дії Н. та С.

Відповідь:

Дії Н. потрібно кваліфікувати за ч. 1 ст. 152 КК як зґвалтування, а дії С. — не є кримінально караними, оскільки він не вважається суб'єктом злочину через недосягнення мінімального віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність (при цьому співучасть відсутня, адже вона можлива тільки тоді, коли обидва хлопці є суб'єктами злочину).