2. Незаконний обіг дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва (ст. 203-1 КК).

магниевый скраб beletage

Стаття складається з двох частин, що містить заборонювальні норми, та примітки. Родовим об'єктом злочину є сфера господарської діяльності. Безпосередній об'єкт злочину — встановлений законодавством порядок обігу дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва. Додатковими факультативними безпосередніми об'єктами злочину є авторське право чи суміжні права.

Предмет злочину:

— диски для лазерних систем зчитування (це будь-які оптичні диски для лазерних систем зчитування із записом або з можливістю запису на них інформації, що відображає об'єкти авторського права чи суміжних прав, або без запису такої інформації);

матриці (матеріальні носії у вигляді штампів чи інших аналогічних або еквівалентних пристроїв, які містять інформацію у цифровій формі і використовуються для безпосереднього перенесення цієї інформації на диски для лазерних систем зчитування під час їхнього виробництва);

обладнання для виробництва таких дисків і матриць (це спеціалізоване обладнання — виробничі лінії — з виробництва таких дисків і матриць та основні вузли до нього, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України);

сировина для виробництва таких дисків і матриць (оптичний полікарбонат, що використовується у виробництві дисків для лазерних систем зчитування та матриць).

Об'єктивна сторона злочину (ст. 203-1 КК) полягає в учиненні у значних розмірах незаконних: виробництва, експорту, імпорту, зберігання, реалізації та переміщення дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва.

Незаконність таких дій полягає у невідповідності їх вимогам Закону України «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування, матриць» від 17 січня 2002 р. (в редакції від 6 липня 2005 p.).

Під значним розміром слід розуміти вартість дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва, що у 20 разів і більше перевищує рівень неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Злочин є закінченим з моменту вчинення незаконних дій, перелічених у ст. 203-1 КК (формальний склад).

Суб'єкт злочину спеціальний (або службова особа суб'єкта господарської діяльності — юридичної особи, або фізична особа — суб'єкт підприємницької діяльності, що здійснює таку діяльність без створення юридичної особи).

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 203-1 КК) є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) у великих розмірах (якщо вартість дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва, у 100 разів і більше перевищує рівень неоподатковуваного мінімуму доходів громадян).

Діяльність фізичної особи, не зареєстрованої як суб'єкта підприємницької діяльності з виробництва, експорту, імпорту дисків для лазерних систем зчитування, матриць, а також обладнання та сировини для їх виробництва, за наявності підстав має кваліфікуватися за ч. 1 ст. 202 КК — як здійснення без державної реєстрації суб'єктом підприємництва діяльності, що містить ознаки підприємницької та яка підлягає ліцензуванню.

Переміщення дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, якщо їх вартість у 1000 та більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, учинене фізичною особою, що не має ліцензії на їх експорт чи імпорт, має кваліфікуватися за наявності підстав як контрабанда за ст. 201 КК. Як контрабанда мають кваліфікуватись і дії службових осіб — суб'єктів господарювання та фізичних осіб, які зареєстровані як суб'єкти підприємництва та мають ліцензію на експорт або імпорт дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва, якщо вони переміщують через митний кордон України зазначені товари в обсягах, що перевищують за вартістю дозволені в ліцензії для експорту чи імпорту, і їх вартість у 1000 та більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. За умови визнання оптичного полікарбонату стратегічно важливим сировинним товаром його переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю утворюватиме склад злочину «контрабанда» незалежно від вартості товару.

Порушення законодавства, що регулює виробництво дисків для лазерних систем зчитування із записом на них інформації, що є об'єктом авторського та (або) суміжних прав, без дозволу осіб, які мають на неї авторське право та (або) суміжні права, а також їх реалізація, особою, котра їх незаконно виробила, має кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених статтями 203-1 та 176 КК, за наявності всіх необхідних ознак складів сформульованих у них злочинів.

3. Задача:

Робітник Ф., працюючи на ткацькій фабриці, заховав під одяг 4 метри тканини вартістю 500 гривень, яку намагався пронести через прохідну. Це помітив охоронець Л. і зупинив Ф. для перевірки. З метою утримання викраденого майна Ф. вчинив опір, пов'язаний з насильством, яке не було небезпечним для життя і здоров'я, і намагався втекти з території фабрики, але був затриманий іншими робітниками.

Кваліфікуйте дії Ф.

Відповідь:

Дії Ф. потрібно кваліфікувати за ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 186 КК як закінчений замах на вчинення грабежу.

Білет № 30

1. Поняття та ознаки суб'єкта складу злочину. Співвідношення понять «суб'єкт злочину» та «особа злочинця». Спеціальний суб'єкт складу злочину. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 5 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх».

Суб'єктом злочину, згідно з ч. 1 ст. 18 КК, «є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до Кримінального кодексу може наставати кримінальна відповідальність».

Ознаками суб'єкта злочину є: фізична особа, осудність і вік.

Фізична особа — це завжди людина, яка володіє не тільки всіма названими обов'язковими ознаками, а й іншими якостями, які можуть мати певне кримінально-правове значення. Тварини, неживі істоти, предмети, сили природи, юридичні особи не можуть бути суб'єктами злочинів, а заходи, які вживаються для відвернення завданої ними шкоди, не є покаранням.

Осудність — це психічний стан особи, який полягає в її здатності за станом психічного здоров'я, за рівнем соціально-психологічного розвитку і соціалізації, а також за віком усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій, керувати ними під час скоєння злочину і нести у зв'язку з цим кримінальну відповідальність. Кримінально-правове визначення осудності дало можливість законодавчо в ст. 19 КК закріпити формулу осудності через поєднання двох критеріїв: юридичного (психологічного) і медичного (біологічного).

Вік особи — це такий календарний період психофізіологічного розвитку особи, з яким зв'язані біологічні, соціально-психологічні та правові наслідки для юридичного статусу особи.

У частині 1 ст. 22 КК прямо зазначено, що «кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років». Цей вік називають загальним віком кримінальної відповідальності. У частині 2 цієї ж статті встановлюється знижений вік кримінальної відповідальності — 14 років — за деякі, прямо перелічені законом злочини. Серед цих злочинів зазначено, наприклад, такі: умисні вбивства (статті 115-117), умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень (ст. 121; частини 3 статей 345, 346, 350, 377, 398); диверсія (ст. 113), бандитизм (ст. 257), зґвалтування (ст. 152), крадіжка, грабіж і розбій (статті 185, 186, 187) та деякі інші. Передбачений ч. 2 ст. 22 КК перелік злочинів, за які настає відповідальність із 14 років, є вичерпним.

Аналіз цих злочинів дає підставу для висновку, що законодавець знизив вік кримінальної відповідальності за дві групи злочинів: 1) насильницькі злочини; 2) майнові злочини. В основу зниження віку кримінальної відповідальності за ці злочини покладені такі критерії:

рівень розумового розвитку, свідомості особи, що свідчить про можливість уже в 14 років усвідомити суспільну небезпечність і протиправність злочинів, перерахованих у ч. 2 ст. 21 КК;

значну поширеність більшості з цих злочинів серед підлітків;

значну суспільну небезпечність (тяжкість) більшості з цих злочинів.

Особа віком від 14 до 16 років не відповідає за злочини, за які

встановлюється відповідальність із 16 років, навіть якщо вона брала в них участь як співучасник. У таких випадках особа віком від 14 до 16 років може нести відповідальність тільки, якщо в конкретних діях містяться ознаки іншого злочину, за який законом встановлена відповідальність із 14 років. Наприклад, якщо неповнолітній віком до 16 років бере участь разом з іншими особами, що досягли 16 років, у такому злочині, як примушування до виконання чи невиконання цивільно- правових зобов'язань шляхом насильства, небезпечного для життя та здоров'я (ч. 3 ст. 355 КК), то він може відповідати тільки за вчинення, наприклад, тяжкого тілесного ушкодження за ст. 121 КК.

Згідно п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 5 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх» вік неповнолітнього підсудного встановлюється за документами, в яких вказана дата його народження, — за паспортом чи свідоцтвом про народження. В разі їх відсутності відповідні дані можна отримати із книги реєстрації актів громадянського стану, довідок органів внутрішніх справ за місцем реєстрації громадян, журналів обліку новонароджених тощо.

За відсутності відповідних документів і неможливості їх одержання вік неповнолітнього встановлюється судово-медичною експертизою (п. 5 ст. 76 КПК). У цьому випадку днем народження вважається останній день того року, який названий експертом. При визначенні віку мінімальною і максимальною кількістю років суд приймає рішення виходячи із встановленого експертом мінімального віку.

Вік кримінальної відповідальності в різних країнах дуже різниться: у Греції та Франції — 13 років, у ФРН, Японії, Норвегії — 14 років, у Данії, Фінляндії, Швеції — 15 років, в Єгипті, Лівані, Ірані, Ірландії — 7 років, в Ізраїлі — 9 років.

Однак у законодавствах переважної більшості держав вік кримінальної відповідальності передбачений з 16 років.

Поряд з поняттям «суб'єкт злочину» в кримінальному праві та в кримінології існує поняття «особа злочинця», яке розкриває індивідуальні риси кожного суб'єкта злочину. Розмежовуючи ці поняття, слід підкреслити, що ознаки суб'єкта злочину впливають передовсім на вирішення питання про те, чи присутні у скоєному конкретному суспільно небезпечному діянні ознаки складу злочину, передбачені кримінальним законом. Дані ж, які характеризують особу злочинця, мають суттєве значення для індивідуалізації кримінальної відповідальності, зокрема і призначення покарання.

Суб'єкти злочинів поділяються на загальні та спеціальні. Поняття загального суб'єкта дається в ч. 1 ст. 18 КК.

Частина 2 ст. 18 КК визначає, що спеціальним суб'єктом злочину є «фізична осудна особа, що вчинила у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, злочин, суб'єктом якого може бути лише певна особа».

Отож, спеціальний суб'єкт — це особа, що крім обов'язкових загальних ознак (фізична осудна особа, котра досягла певного віку) має додаткові спеціальні (особливі) ознаки, передбачені в статті Особливої частини КК для суб'єкта конкретного складу злочину. Ознаки спеціального суб'єкта доповнюють загальне поняття суб'єкта злочину, постаючи як додаткові. Ці спеціальні ознаки можуть бути різними, наприклад, службове становище, професія (лікар), певна діяльність (підприємець), родинні відносини (мати новонародженої дитини) та ін.

У більшості випадків ознаки спеціального суб'єкта прямо зазначено в законі. Так, у статтях КК про злочини, передбачені статтями 364370, йдеться про те, що вони можуть бути вчинені тільки службовими особами. Більше того, у примітці до ст. 364 КК дається законодавче поняття службової особи. А в статті 375 КК зазначається, що спеціальні суб'єкти цього злочину є судді, винні в постановленні завідомо неправосудного вироку, рішення, постанови.

В інших же випадках спеціальний суб'єкт у законі може бути прямо й не названо, але скоєний злочин припускає його наявність. Так, у ст. 371 КК прямо не сказано, хто є суб'єктом завідомо незаконного затримання, приводу чи арешту. Однак очевидно, що ці злочини можуть бути вчинені лише працівниками правоохоронних органів або суду, наділеними правом застосовувати затримання, привід або арешт.

Найчастіше ознаки спеціального суб'єкта законодавець вказує при описуванні основного складу злочину. Так, у ч. 1 ст. 114 КК передбачено, що суб'єктом шпигунства є тільки іноземець чи особа без громадянства, а в ст. 117 КК прямо вказується, що відповідальність за вбивство своєї новонародженої дитини під час пологів або відразу після пологів несе тільки мати цієї дитини.

Однак нерідко трапляється, що ознаки спеціального суб'єкта використовуються законодавцем і при описуванні кваліфікованих (особливо кваліфікованих) складів злочинів. Так, у ч. 2 ст. 368 КК кваліфікуючою ознакою одержання хабара є здійснення цього злочину службовою особою, що обіймає відповідальну посаду.

Отож, ознаки спеціального суб'єкта певною мірою є обмежувальними, бо вони визначають, що той чи той злочин може вчинити не будь-яка особа, а тільки та, яка має такі ознаки. Особи ж, які не мають таких ознак, не можуть нести відповідальність як виконавці за конкретним кримінальним законом, у якому зазначено спеціальний суб'єкт. Так, якщо в убивстві дитини разом з матір'ю новонародженої дитини брали участь й інші особи, вони несуть відповідальність не за ст. 117 КК, а за ст. 115 КК (за просте чи навіть кваліфіковане вбивство).