СПІВУЧАСТЬ У ЗЛОЧИНІ

магниевый скраб beletage

Поняття співучасті в злочині, ознаки.

Об'єктивні та суб'єктивні ознаки співучасті.

Форми співучасті у злочині.

Види співучасників злочину.

Відповідальність співучасників.

Спеціальні питання відповідальності за співучасть.

Причетність до злочину.

Поняття співучасті в злочині

Умисна спільна участь у виконанні злочину кількохосіб, як правило, становить більшу суспільну небезпеку, ніж вчи-нення злочину однією особою.

В Особливій частині Кримінального кодексу України конк-ретні склади злочинів. описані, виходячи, як правило, з припу-щення їх вчинення однією особою - виконавцем злочину.

Проте навмисні злочини можуть бути вчинені не лише одні-єю особою, а й в співучасті кількома особами. Умови криміналь-ної відповідальності за навмисне вчинення одного і того самогозлочину спільними зусиллями кількох осіб при розподілі між ни-ми ролей (виконавець, організатор, підмовник, пособник) описанів ст. 26 Загальної частини Кримінального кодексу України.

У ст. 27 дається визначення поняття співучасті у вчиненнізлочину, вказано коло осіб, які підлягають кримінальній відпові-дальності за співучасть, та умови, що визначають їх відповідаль-ність.

Співучастю, відповідно до ст. 26-27, визнається умиснаспільна участь двох або більше осіб у вчиненні злочину. Змістцього визначення дозволяє стверджувати, що обов'язковими умо-вами (ознаками) співучасті в злочині є:

наявність двох або більше осіб (співучасників);

спільність дій співучасників у вчиненні одного й того са-мого злочину;

наявність умислу всіх співучасників на вчинення такогозлочину;

наявність причинного зв'язку між діями кожного співуча-сника і єдиним злочинним результатом.

За сукупності цих умов настає кримінальна відповідальністьосіб, які спільно вчинили злочин, за правилами про співучасть іза статею Особливої частини Кодексу, яка передбачає відповіда-льність за конкретний злочин.

Співучасть у злочині, в більш повному її розумінні, - цеумисна спільна участь двох або більше осіб у вчиненні одного йтого самого навмисного злочину.

У ст. 27 говориться, що «співучасниками злочину, поряд звиконавцями, визнаються організатори, підмовники і пособни-ки». У наступних частинах цієї статті дається визначення кожно-го зі співучасників злочину.

Об'єктивні та суб'єктивні ознаки співучасті

Співучасть як особлива форма злочинної діяльності ха-рактеризується сукупністю обов'язкових об'єктивних і суб'єктив-них ознак.

Із об'єктивної сторони співучасть передбачає діяльність,особливістю якої є те, що вона: 1) походить від кількох осіб, якібезпосередньо беруть участь у вчиненні злочину або сприяютьйому; 2) є складником спільних зусиль осіб, які беруть участь узлочині, і веде до певного єдиного результату.

Співучасть може мати місце як на стадії попередньої зло-чинної діяльності, так і в процесі вчинення закінченого злочинувиконавцем. Якщо ж злочин уже закінчено, будь-які наступні діїосіб - заздалегідь не обіцяні ними - співучастю у цьому злочиніза кримінальним правом України визнаватись не можуть. Отже,для наявності об'єктивної сторони співучасті необхідні:

спільність дій кількох співучасників, тобто вчинення зло-чину спільними або такими, що взаємодоповнюються зусиллямийого учасників;

спричинення одного й того самого, єдиного для всіх спів-учасників, злочинного результату;

причинний зв'язок між діянням кожного співучасника ієдиним злочинним результатом.

Об'єктивні ознаки співучасті полягають у тому, що:

співучасть є тільки там, де в злочині беруть участь хоча бдвоє осіб (законодавець називає мінімальну кількість учасниківзлочину, хоча їх може бути й більше). Причому кожна з цих осібповинна бути наділена ознаками суб'єкта злочину, тобто бутиособою осудною і досягти віку кримінальної відповідальності;

співучасть - це діяльність спільна.

Спільність як об'єктивна ознака співучасті включає всебе такі три моменти:

а) злочин здійснюється спільними зусиллями усіх співучас-ників. Роль, функції кожного з співучасників можуть різнитися,але при цьому злочин - це наслідок загальної, спільної діяльностіусіх співучасників, кожний з них зробив у вчинення злочину свійвнесок. Іноді співучасть образно порівнюють з грою в оркестрі,де кожний інструмент, кожний музикант веде свою партію, а вцілому виходить єдина мелодія;

б)         наслідки, які досягаються в результаті вчинення злочину,є єдиними, неподільними, спільними для усіх співучасників. За цінаслідки відповідальність несуть усі співучасники, незалежно відтієї ролі, яку кожний з них виконував у злочині. Якщо троє осібвчинили вбивство, то кожна з них повинна нести відповідальністьза ціле вбивство, а не за 1/3 вбивства, хоча вона безпосередньо іне вбивала жертву;

в)         між діями співучасників і тим злочином, який вчинив вико-навець, має місце причинний зв'язок, причому опосередкований, боспільний результат досягається лише шляхом свідомої діяльностівиконавця. Діяльність кожного співучасника повинна в часі переду-вати тому злочину, який вчиняє виконавець, вона створює для вико-навця реальну можливість вчинити даний злочин.

Із суб'єктивної сторони співучасть характеризується на-явністю умисної вини. Кожен із співучасників усвідомлює мож-ливість діяти спільно, бажає об'єднати свої зусилля із зусиллямиінших осіб і брати спільну участь як виконавець, організатор, пі-дмовник або пособник у досягненні злочинного результату.

Обов'зковою ознакою суб'єктивної сторони співучасті є та-кож поінформованість кожного із співучасників злочину про зло-чинні дії інших його учасників. Взаємна обізнаність є неодмін-ною умовою, принаймні, спільності дій підмовника, пособника івиконавця злочину і не обов'язково передбачає знання співучас-никами один одного.

Умисний характер співучасті передбачає також усвідом-лення співучасниками того, що їхніми спільними злочинними ді-ями або за допомогою таких вчиняється один і той самий злочин.

Усе це вказує на те, що для наявності суб'єктивної сторониспівучасті необхідний умисел співучасників, який включає:

взаємну поінформованість співучасників про злочиннудіяльність кожного або когось із них;

усвідомлення кожним із співучасників того, що він свої-ми діями спільно з діями інших вчиняє злочин або сприяє йоговчиненню;

бажання або свідоме допускання настання єдиного зло-чинного результату.

Форми співучасті у злочині

Умисна спільна злочинна діяльність двох або більше осібможе діставати вияв у формі простої або складної співучасті.

Проста форма співучасті передбачає: 1) співвиконавствобез попереднього порозуміння; 2) співвиконавство з попереднімпорозумінням.

Складна форма співучасті включає: 1) співучасть у вузь-кому розумінні цього слова (кожен із співучасників виконує пев-ну роль у вчиненні злочину); 2) злочинне угруповання (банда, ор-ганізована група, незаконне воєнізоване формування чи група).

Проста форма співучасті полягає у вчиненні кожною зосіб, що діють спільно, дій, які утворюють об'єктивну сторонускладу конкретного злочину. У таких випадках кожен із співуча-сників виступає як виконавець злочину.

Співвиконавство без попереднього порозуміння перед-бачає відсутність між учасниками злочину попереднього зговору.Воно, як правило, дістає вияв у приєднанні однієї особи до зло-чинної діяльності, яку вже розпочато іншими особами.

Співвиконавство з попереднім порозумінням буде матимісце в тих випадках, коли між усіма учасниками злочину бувзговір про спільне вчинення злочину до його початку. При цьомуміж співучасниками такого злочину можливий і розподіл ролей.

Складна форма співучасті передбачає наявність поряд ізвиконавцем організатора, пособника або підмовника (співучастьу вузькому розумінні цього слова). їх дії можуть бути як обумов-лені попереднім зговором, так і не обумовлені ним. Для наявностіцієї форми співучасті необхідне усвідомлення кожним учасникомтого, що він бере участь у спільній злочинній діяльності.

Складною формою співучасті може бути, скажімо, зло-чинне угруповання (співтовариство). Воно створюється за взаєм-ною згодою його учасників і об'єднує на основі спільного плануїх діяльність, спрямовану на вчинення, як правило, ряду злочинів.

Злочинне угруповання має, крім кількісних (наявністьдвох або більше осіб), і якісні ознаки. Якісною ознакою злочин-ного угруповання (банди, організованої групи, воєнізованого фо-рмування) є те, що воно досить стійке, утворюється, як правило,для неодноразових злочинних дій.

Кожен із учасників злочинного угруповання (співтова-риства) усвідомлює, що він разом з іншими особами бере участьу здійсненні злочинної мети, для досягнення якої воно створене, ібажає зробити свій внесок у цю діяльність.

Види співучасників злочину

У ст. 27 дається визначення окремих видів співучасників:виконавця, організатора, підмовника і пособника.

В основу такого розподілу покладено об'єктивні критерії -ступінь і характер участі кожного з них у вчиненні злочину.

Ступінь участі - це інтенсивність діяння кожної з осіб, якідіють спільно, щодо виконання своєї ролі в учиненні злочину.

Характер участі визначає функціональну роль кожногоспівучасника в спільному злочині. У певних випадках при одній ітій самій функціональній ролі особи може бути різна ступінь їїучасті у вчиненні злочину.

Співучасники у злочині можуть виконувати різні ролі - абооднорідні, або різнорідні функції. В ст. 27 КК названі види співуча-сників, якими є виконавець, організатор, підмовник і пособник.

Виконавець. Ним вважається особа, яка безпосередньо вчи-нила злочин. Це означає, що виконавцем є співучасник, який своїмидіями виконав повністю або хоча б частково (в якійсь частині) об'єк-тивну сторону злочину. Такою особою є той, хто безпосередньоспричинив злочинний результат. Водночас злочин вважається вико-наним особою і тоді, коли вона вчинила його не власноруч, а вико-риставши для цього іншу особу, яка через малолітство, розумову ві-дсталість, психічну хворобу та з інших причин не могла розумітихарактеру і значення дій, що нею вчинялися.

Виконавцем (співвиконавцем) може бути також суб'єкт,який з метою вчинення злочину використовує осіб, які не підля-гають кримінальній відповідальності за скоєне. Це так зване опо-середковане виконання.

Опосередковане виконання може мати місце, коли дляскоєння злочину (його об'єктивної сторони) використовувавсясуб'єкт, який не досяг віку кримінальної відповідальності, абонеосудна особа. Опосередковане виконання буде також тоді, колизлочинні дії було вчинено в результаті фізичного або психічногонасильства.

У цих випадках йдеться про посереднє виконання злочину.

Організатором визнається особа, яка організувала вчи-нення злочину або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням.Організатором також є особа, яка створила організовану групу чизлочинну організацію, або керувала нею, або особа, яка забезпе-чувала фінансування чи організовувала приховування злочинноїдіяльності організованої групи або злочинної організації (ч. 3ст. 27 КК).

Організатором є особа, яка не тільки викликає в інших осіббажання вчинити злочин, а й об'єднує їх, розробляє план вчинен-ня злочинних дій, розподіляє ролі між учасниками злочину абоздійснює безпосереднє керівництво вчиненням злочину як вата-жок, розпорядник діяльності, спрямованої на досягнення злочин-ного результату.

Приховування злочинної діяльності організованих груп ізлочинних організацій може здійснюватися під виглядом офіцій-но зареєстрованих товарств тощо. Таке приховування може здій-снювати представник влади або інші службові особи шляхом зло-вживання владою або службовим становищем. У таких випадкахвідповідальність настає за сукупністю скоєних злочнів.

Діяльність організатора може бути спрямована на вчиненняокремого злочину (наприклад, убивства) або пов'язана з утворен-ням злочинної організації. Відповідальність за організаторськудіяльність передбачена також і як самостійний злочин.

Підмовником, відповідно до ч. 5 ст. 19, вважається особа, якасхилила до вчинення злочину. Діяльність цього співучасника харак-теризується тим, що він свідомо викликає в іншої особи рішучістьабо зміцнює намір вчинити злочин, який виник у неї раніше.

Підмовництво може здійснюватися різними способами і врізних формах. Це фізичний або психічний примус, підкуп, наказ,доручення, умовляння, прохання, обман тощо. Це можуть бути іжести, якими підмовник виражає і передає свою думку і бажаннятому, кого схиляє до вчинення злочину. Такі жести прийнято на-зивати конклюдентними діями. Підмовник використовує їх, якправило, на місці вчинення злочину, надаючи виразність і одноз-начність жесту, зміст якого розуміє і сприймає виконавець. Ре-зультатом підмовництва є виконання підмовленим того злочину,до вчинення якого його схилив підмовник.

Підмовництво матиме місце також тоді, коли особа схили-ла кого-небудь до пособництва, тобто до сприяння виконавцю.

Підмовництво передбачає активну діяльність. Однак під-мовник не бере безпосередньої участі у вчиненні злочину, що ві-дрізняє його від виконавця.

Із суб'єктивної сторони діяльність підмовника характе-ризується прямим умислом. Підмовляючи кого-небудь до вчи-нення певного злочину, винний усвідомлює суспільно небезпеч-ний характер своєї дії, передбачає її небезпечні наслідки і бажаєїх настання.

Пособником є особа, яка сприяла вчиненню злочину.

Пособництво може проявлятися по-різному. Стаття 27 ККпередбачає такі форми пособництва: дача порад, вказівок, надан-ня засобів для вчинення злочину, усунення перешкод до йоговчинення.

Пособництвом є також обіцяння до або в процесі вчиненнязлочину сховати злочинця, знаряддя і засоби вчинення злочину, слі-ди злочину, а також предмети, добуті злочинним шляхом. Заздале-гідь обіцяне переховування, як і будь-який інший вид співучасті,впливає на вчинення виконавцем злочину, дає злочинцю надію наприховання злочину, зміцнює його бажання і рішучість вчинитизлочин і тому знаходиться в причинному зв'язку з діями виконавця.

Пособництво злочину може бути на кожній стадії вчиненнязлочину, як правило, до моменту його закінчення в юридичному(законодавчому) розумінні.

Пособник, як і інші співучасники, діє умисно. Він знає прозлочинні наміри виконавця і допомагає йому.

Частина шоста ст. 27 КК говорить, що не є співучастю нео-біцяне заздалегідь переховування злочинця, знарядь і засобів вчи-нення злочину, слідів злочину чи предметів, здобутих злочиннимшляхом, або придбання чи збут таких предметів.

Не є співучастю обіцяне до закінчення вчинення злочинунеповідомлення про достовірно відомий підготовлений або вчи-нюваний злочин. Такі особи підлягають кримінальній відповіда-льності лише у випадках, коли вчинене ними діяння міститьознаки іншого злочину (ч. 7 ст. 27 КК).

Дії організатора, підмовника і пособника кваліфікуються, якправило, за статею, за якою кваліфіковано злочин виконавця, зпосиланням на відповідну частину ст. 27.

У випадках, коли виконавцем злочину є спеціальний суб'єкт(посадова особа - у посадових злочинах, військовослужбовець -у військових злочинах), дії співучасників, які не є спеціальнимисуб'єктами, мають кваліфікуватися за тим законом, за яким ква-ліфікуються дії виконавця злочину, як правило, з посиланням навідповідну частину ст. 27.

Відповідальність співучасників містить у собі два питан-ня: про кваліфікацію дій співучасників і про їх покарання.

Відповідальність співучасників, які діють в організованійгрупі або злочинній організації, вирішується так:

а)         організатор злочину несе відповідальність за всі злочини,вчинені будь-яким співучасником цієї групи за умови, якщо цізлочини охоплювалися умислом організатора;

б)         решта співучасників (учасників групи) несуть відповіда-льність за ті злочини, в підготовці або у вчиненні яких вони бра-ли участь;

в)         дії усіх цих співучасників кваліфікуються за тією статеюОсобливої частини КК, яка передбачає відповідальність за вчиненняданого злочину злочинною організацією або організованою групою.

При простій співучасті, тобто при співвиконавстві, усіспівучасники несуть відповідальність за тією статею Особливоїчастини КК, яка передбачає вчинений ними злочин.

При співучасті з розподілом ролей питання про відповіда-льність вирішується таким чином:

а)         виконавець (співвиконавці) відповідають за тією статеюОсобливої частини КК, яка передбачає відповідальність за вчине-ний ними злочин;

б)         решта співучасників (організатори, підмовники, пособники)відповідають за злочин, який вчинив виконавець (співвиконавець);

в)         у зв'язку з цим дії усіх співучасників, за винятком вико-навця (співвиконавців), кваліфікуються за тією статею Особливоїчастини КК, за якою кваліфіковані дії виконавця, але з обов'язко-вим посиланням на відповідну частину ст. 27 КК.

Покарання співучасників.

Згідно зі ст. 27 КК, крім усіх інших обставин, суд, призна-чаючи покарання співучасникам, повинен обов'язково враховува-ти характер і ступінь участі особи в злочині. Що означають цівимоги закону?

Характер участі - це та роль, яку виконує співучасник узлочині (чи був він співвиконавцем або підмовником, чи поєдну-вав він в одній особі кілька ролей тощо).

Ступінь участі - це ступінь інтенсивності, вираженості тієїчи іншої ролі при вчиненні злочину. Інтенсивність тієї чи іншоїролі може бути різного ступеня і цю обставину має ураховуватисуд, визначаючи конкретну міру покарання співучаснику. Так,можна бути активним пособником, а можна сприяти вчиненнюзлочину під впливом погроз, шантажу, примусу. Очевидно, щоступінь участі цих пособників у злочині різний, що й повиненураховувати суд.

Спеціальні питання відповідальності за співучасть

1. Крім розглянутих загальних, виникають спеціальні пи-тання відповідальності за співучасть

посередня винність;

співучасть у злочинах зі спеціальним суб'єктом;

провокація злочину;

ексцес виконавця;

безнаслідкова співучасть;

невдале підмовництво або пособництво;

добровільна відмова співучасників.

Посередня винність (або, інакше, посереднє заподіяння чипосереднє виконання). Має місце там, де фактичним виконавцемзлочину виступає особа, яка не підлягає кримінальній відповіда-льності внаслідок неосудності або недосягнення віку криміналь-ної відповідальності (наприклад, доросла особа залучає до вчи-нення крадіжок майна підлітка).

Співучасть у злочинах зі спеціальним суб'єктом. Переду-сім нагадаємо, що спеціальний суб'єкт - це суб'єкт злочину,який, крім загальних його ознак (віку та осудності), наділений щей додатковими ознаками, які й визначають його відповідальністьза відповідною статею КК (наприклад, службова особа, військо-вослужбовець тощо). Злочини зі спеціальним суб'єктом характер-ні саме тим, що їх можуть вчинити лише особи, наділені ознака-ми спеціального суб'єкта.

а)         суб' єктом злочину зі спеціальним суб'єктом може бутилише особа, якій властиві ознаки спеціального суб'єкта (напри-клад, суб'єкт одержання хабара - це тільки службова особа;

б)         звідси випливає, що виконавцем злочину зі спеціальнимсуб'єктом може бути тільки цей спеціальний суб'єкт;

в)         спираючись на положення ст. КК, з якої визнається можли-вість співучасті у військових злочинах осіб, які не є їх суб'єктами,поширюємо це положення і на решту злочинів, у яких передбаченовчинення злочинного діяння спеціальними суб'єктами;

г)         у таких випадках особи, яким не властиві ознаки спеціально-го суб'єкта, можуть виступати як організатори, підмовники або по-собники того злочину, виконавцем якого є спеціальний суб'єкт;

д)         тому ці співучасники несуть відповідальність за тією ста-тею КК, яка передбачає вчинення злочину виконавцем - спеціа-льним суб'єктом;

е)         якщо ж злочин зі спеціальним суб'єктом характеризуєтьсятим, що частина його об'єктивної сторони може бути виконанаособою, яка не є таким (спеціальним) суб'єктом, остання підлягаєвідповідальності як співвиконавець (наприклад, жінка, яка за до-помогою фізичного насильства або погроз сприяє насильнику увчиненні зґвалтування, несе відповідальність як співвиконувачказлочину, передбаченого ст. КК).

Провокація злочину. Провокацією злочину визнається ситуа-ція, коли особа підмовляє (провокує) виконавця або інших співучас-ників на вчинення злочину з метою його наступного викриття.

Ексцес виконавця. Для того щоб співучасник був притяг-нутий до відповідальності за злочин, вчинений виконавцем, він,як ми вже відзначали, повинен бути поінформований про злочин-ні наміри виконавця. Між співучасниками повинна мати місцезгода на вчинення конкретного злочину.

Ексцес виконавця має місце там, де виконавцем учинені та-кі злочини які не охоплюються ні прямим, ні непрямим умисломінших співучасників. Ним вчинені дії, які виходять за межі домов-леності, що була досягнута між ними. Отже, ексцес виконавцямає місце там, де решта учасників не передбачали, не бажали і недопускали вчинення тих злочинних дій, які вчинив виконавець.Розрізняють два види ексцесу: кількісний і якісний. Ця різницямає практичне значення, оскільки впливає на кваліфікацію, зок-рема на кваліфікацію дій виконавця.

Безнаслідкова співучасть. Має місце там, де виконавцевіне вдалося вчинити закінчений злочин і він вчинив лише готу-вання чи замах, на чому його злочинна діяльність була перепине-на (перервана).

Невдале підмовництво або пособництво. Має місце там, деможливий (ймовірний, потенційний) виконавець відхиляє пропози-цію вчинити злочин (брати участь у вчиненні злочину), яка можевиходити від підмовника, пособника або навіть організатора.

Добровільна відмова співучасників. Чинне законодавствоне містить норми про добровільну відмову співучасників.

Причетність до злочину

У КК України термін «причетність до злочину» не вживається.Причетність до злочину - це різновид суспільно небезпечної поведі-нки особи, що не містить ознак співучасті в злочині, вчиненому читакому, що вчиняється іншою особою, але знаходиться з ним у пев-ному зв'язку і тим самим об'єктивно сприяє вчиненню цього злочи-ну чи перешкоджає його виявленню або розкриттю.

Заздалегідь не обіцяне переховування злочину може виявля-тися у: 1) переховуванні злочинця; 2) приховуванні знарядь і за-собів вчинення злочину, слідів злочину або предметів, здобутихзлочинним шляхом.

Переховування злочинця (як виконавця, так і іншихспівучасників злочину) - це надання таким особам сховища абозасобів пересування для того, щоб вони змогли уникнути перес-лідування; забезпечення їх чужими чи підробленими документа-ми щодо їх особи або щодо місця їх перебування під час вчинен-ня злочину (для створення алібі). Це може бути і зміна зовнішно-сті злочинця тощо.

Приховування знарядь і засобів вчинення злочину, слі-дів злочину або предметів, здобутих злочинним шляхом, - цеприховання всього того, що може мати значення для виявленнязлочину і встановлення особи злочинця.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча боднієї з вказаних дій, незалежно від того, вдалося чи не вдалосяособі, яка його приховувала, досягти своєї мети.

Приховування злочину передбачає наявність прямогоумислу. Винний усвідомлює, що він переховує злочинця або при-ховує злочин, і бажає діяти таким чином для досягнення своєї ме-ти - перешкодити правоохоронним органам виявити злочинця чирозкрити злочин. Для наявності складу цього злочину необхіднотакож установити, що суб'єкт усвідомлював, який конкретно зло-чин він приховує.

Суб'єктом такого злочину може бути як приватна, так і по-садова особа.

Недонесення про злочин. Своєчасне розкриття злочинів і ви-явлення їх винуватців має дуже важливе значення в боротьбі зі зло-чинністю. Цьому значною мірою сприяють повідомлення громадянорганам влади про відомі їм факти злочинної діяльності. Таке пові-домлення є моральним обов'язком кожного громадянина.

Об'єктивна сторона недонесення виявляється в бездіяльностіособи, яка достовірно знає про злочин, що готується або був учине-ний, але не повідомляє про це відповідним державним органам.

Суб'єктивна сторона недонесення характеризується на-явністю прямого умислу. Винна особа усвідомлює, що вона маєвідомості про злочин, які не викликають у неї сумніву щодо їхдостовірності, і не бажає повідомити про це відповідним органам.

Суб'єктом недонесення про злочин може бути особа, яка намомент вчинення злочину досягла 16 років. Посадова особа, якщовона за своїм посадовим становищем мала вжити заходів для недо-пущення злочину або для затримання злочинця, відповідає за недо-несення при наявності усіх інших, необхідних для цього, ознак.

Потурання вчиненню злочину. Кримінальний кодексУкраїни не містить ні загальних, ні спеціальних норм про відпо-відальність за потурання злочину. Ця форма причетності до зло-чину відома теорії кримінального права і визнається багатьмавченими, але вона не лише спірна, а не має, на наш погляд, доста-тніх підстав для теоретичного обгрунтування як самостійної пра-вової інституції.

МНОЖИННІСТЬ ЗЛОЧИНІВ

Поняття та юридична характеристика множинності злочинів.

Одиничний злочин як структурний елемент множинності

злочинів.

Види одиничних злочинів.

Проблеми систематизації окремих проявів множинності

злочинів.

Сукупність злочинів.

Повторність злочинів.

Рецедив злочинів.

Поняття та юридичнахарактеристика множинності злочинів

У загальній формі множинність злочинів може бути визна-чена як вчиненні особою двох або більше злочинів, кожний ізяких певною мірою впливає на «сукупну» кримінальну відповіда-льність цієї особи.

Саме слово «множинність» передбачає наявність кількоходиниць, кількох елементів, що входять до неї.

Множинність злочинів означає, що особою вчинено двачи більше злочинних діянь, кожне з яких містить ознаки самос-тійного складу злочину.

Таким чином, при множинності злочинів має місце «скуп-чення» в поведінці однієї особи двох чи більше окремих злочинів.

Вчинення особою двох чи більше злочинних діянь негатив-но впливає й на інших нестійких членів суспільства, породжує вних ілюзію безкарності за вчинення злочинів.

Значення множинності злочинів полягає в тому, що вона:

а)         впливає на кваліфікацію злочинів; залежно від виду мно-жинності визначається кваліфікація злочинних діянь за відповід-ними статтями КК;

б)         ураховується при призначенні покарання;

в)         впливає на вирішення питання про звільнення від кримі-нальної відповідальності і покарання.

Фактичний склад кожного злочину, який учинила особа, ві-діграє (чи відіграв - при рецидиві злочинів) роль самостійної основ-ної фактичної підстави кримінальної віповідальності. Це означає, щоза кожний вчинений особою злочин вона, в принципі, має нестикримінальну відповідальність незалежно від вчинення іншого зло-чину (при рецидиві злочинів принаймні за один із них особа вже по-несла - повністю або частково - таку відповідальність).

Одиничний злочин як структурний елементмножинності злочинів. Види одиничних злочинів

Одиничний злочин - це злочин, передбачений криміналь-ним законом як єдиний, один, самостійний склад злочину.

Головною ознакою одиничного злочину є те, що він охоп-люється однією й тією самою статею КК.

Видами одиничних злочинів є:

прості одиничні злочини;

ускладнені одиничні злочини.

У свою чергу, ускладненими одиничними злочинами є:

триваючі злочини;

продовжувані злочини;

складні, або складені, злочини.

Простим одиничним злочином слід вважати такий злочин(що підпадає під ознаки однієї статті КК), який характеризуєтьсянаявністю однієї дії і одного наслідку (наприклад, крадіжка,вбивство), або злочин, що має дві дії (наприклад, спекуляція), атак само злочин, який складається із однієї дії і спричиняє два чибільше наслідків (наприклад, порушення правил безпеки гірни-чих робіт, якщо воно спричинило людські жертви або інші тяжкінаслідки).

Усі прості одиничні злочини охоплюються однією статеюКК і мають певну структурну єдність.

Ускладнені одиничні злочини

Триваючий злочин. Такими злочинами є незаконне збері-гання зброї, недонесення про злочин, ухилення від сплати аліме-нтів та ін. В усіх наведених випадках якоюсь дією і бездіяльністюособи починається вчинення певного злочину. Таким чином, про-вжуваний злочин - це також одиничний злочин. Йому притаман-ні ознаки:

а)         він складається з двох чи більше самостійних, тобто відо-кремлених у часі одне від одного, тотожних злочинних діянь;

б)         усі ці окремі самостійні злочинні діяння об'єднані спіль-ною метою, мають загальну мету;

в)         виходячи з цього ці діяння розглядаються не як мно-жинність злочинів, а як один, єдиний, одиничний злочин, що під-падає під ознаки однієї статті КК.

Складний, або складений, злочин. Для цих злочинів хара-ктерним є об'єднання в диспозиції статті КК в єдиний злочиндвох чи більше самостійних злочинних діянь, що знаходяться міжсобою в тісній єдності, в типовому, так би мовити, органічномузв'язку (втеча досить часто поєднана з насильством, хуліганство -з опором представникові влади або громадськості тощо). Томузаконодавець, виходячи з типовості зв'язку цих діянь, органічноїїх єдності, і об'єднує їх в КК в один одиничний складний (складе-ний) злочин.

Складений злочин має такі ознаки:

а)         він складається з двох чи більше злочинних діянь (втеча,поєднана з насильством);

б)         кожне з цих злочинних діянь, якщо розглядати йогоокремо, ізольовано, утворює окремий злочин, містить у собіознаки самостійного складу злочину (і втеча, і застосування на-сильства є самостійними злочинами);

в)         ці окремі злочини, з огляду їх органічної єдності, типово-сті зв'язків між ними, поширеності, розглядаються законодавцемяк один, єдиний одиничний складний (складений) злочин;

г)         цей одиничний складний злочин охоплюється ознаками од-нієї статті Особливої частини КК, тобто передбачений в диспозиціївідповідної статті КК як єдиний складний (складений) злочин.

Отже, складний, або складений, злочин - це такий злочин,який складається з двох чи більше злочинних діянь, кожне з яких,якщо розглядати їх окремо (ізольовано), є один одиничний злочин,що охоплюється ознаками однієї статті самостійним складом злочи-ну, але котрі, виходячи з їх органічної єдності, утворюють КК.

Сукупність злочинів

Сукупність злочинів як одна з найбільш поширених формїх множинності характеризується двома специфічними ознаками:

а)         поведінка особи в поєднанні з іншими фактичними обста-винами відповідає двом або більше різним юридичним складамзлочинів;

б)         за жоден із цих злочинів на час вчинення останнього зних особа не була засуджена.

Із урахуванням цих ознак зазначена форма множинностізлочинів може бути визначена так.

Сукупність злочинів - це така форма їх множинності, приякій поведінка особи в поєднанні з іншими фактичними обстави-нами відповідає двом або більше різним юридичним складамзлочинів і за жоден із цих злочинів на час вчинення останньогоособа не була засуджена.

Подібність їх полягає в тому, що й при сукупності злочинів,і при конкуренції кримінально-правових норм поведінка особи впоєднанні з іншими фактичними обставинами відповідає двомабо більше різним юридичним складам злочинів.

Відмінність їх полягає в тому, що при сукупності злочинівповедінка особи в поєднанні з іншими фактичними обставинамилише частково охоплюється кожним із юридичних складів злочи-нів, тому кваліфікацію необхідно здійснювати, принаймні, задвома юридичними складами; при конкуренції кримінально-правових норм поведінка особи в поєднанні з іншими фактични-ми обставинами, як правило, повністю охоплюється кожним ізюридичних складів злочинів, але кваліфікацію необхідно здійс-нювати лише за одним із цих складів.

Сукупність злочинів поряд з їх повторністю і рецидивом відо-бражена і в такому формулюванні, як «умисне вбивство, вчиненеособою, яка раніше вчинила умисне вбивство». Слід зазначити, щонаведені вище та подібні формулювання не охоплюють уповні всі тівипадки, коли множинність злочинів набуває форми їх сукупності.

Крім відсутності самого терміна «сукупність злочинів» учинному кримінальному законодавстві України, треба відзначитиі відсутність у ньому чітких і конкретних орієнтирів, які давали бзмогу визначати відповідні прояви множинності злочинів як їхсукупність.

Види сукупності злочинів. Залежно від того, скільки діяньвчинила особа, а якщо таких діянь декілька, як вони «входять» дорізних юридичних складів злочинів, розрізняють сукупність зло-чинів ідеальну, реальну і так звану реально-ідеальну.

Ідеальна сукупність має місце тоді, коли особа одним діян-ням вчиняє два або більше злочини, що мають різні юридичнісклади. Ідеальною сукупністю злочинів буде, наприклад, нане-сення потерпілому умисного тяжкого тілесного ушкодження зхуліганських мотивів чи напад з метою заволодіння як індивідуа-льним (приватним), так і державним майном, поєднаний із наси-льством, небезпечним для здоров'я особи, яка зазнала нападу.

Реальна сукупність має місце тоді, коли особа окремими ді-яннями в різний час вчиняє два або більше злочини, що мають різніюридичні склади. Реальною сукупністю злочинів буде, наприклад,вчинення особою спочатку злісного хуліганства, а потім - під часзатримання - опору працівникові міліції при виконанні ним обо-в'язків з охорони громадського порядку.

Кримінально-правове значення сукупності злочинів. На-явність у поведінці особи такої форми множинності злочинів якїх сукупність, тягне ряд кримінально-правових наслідків. Вони,зокрема, виявляються в такому:

особа визнається винною у вчиненні кількох злочинів;

у формулі кваліфікації при сукупності злочинів кожнийюридичний склад злочину відображається окремо;

кримінальним законом передбачений особливий порядокпризначення покарання при сукупності злочинів;

при реальній сукупності злочинів факт вчинення особоюкількох злочинів може розглядатись як обставина, що обтяжуєвідповідальність.

Повторність злочинів (ст. 32 КК)

Неодноразове вчинення злочинів свідчить про стійкість ан-тисуспільної установки винної особи, про її підвищену суспільнунебезпечність.

Поняття повторності злочинів. Повторність злочинів якокрема форма їх множинності характеризується такими специфі-чними ознаками:

злочини вчиняються особою кількома окремими діяннями;

зазначені діяння вчиняються особою в різний час.

Утворене за цими ознаками поняття повторності охоплює як

повторність злочинів у власному розумінні слова (фактичну повтор-ність), так і рецидив злочинів. Оскільки в межах систематизації різ-них проявів множинності злочинів кожна з цих форм розглядаєтьсяокремо, для повторності у власному розумінні слова характерною єще одна ознака - за жоден із вчинених особою злочинів на моментвчинення останнього з них особа не була засуджена.

Із урахуванням зазначених ознак повторність злочинів увласному розумінні слова можна визначити як таку форму їхмножинності, яка полягає у вчиненні кількома окремими діяння-ми в різний час кількох злочинів, за жоден із яких - на моментвчинення останнього злочину - особа не була засуджена.

Повторність злочинів знаходить своє відображення як у фо-рмулі кваліфікації, так і в юридичному формулюванні звинувачення.Це має місце в тих випадках, коли повторність передбачена в юри-дичних складах відповідних злочинів в якості обтяжуючої обстави-ни і саме вона зумовлює остаточну кваліфікацію дій особи за відпо-відною частиною (пунктом) кримінального закону.

Повторність злочинів не знаходить свого відображення у фор-мулі кваліфікації, але обов'язково зазначається в юридичному фор-мулюванні звинувачення. Це має місце в тих випадках, коли вонапередбачена в юридичних складах відповідних злочинів як обтяжу-юча обставина, а інші обставини - як особливо обтяжуючі, - і самеостанні зумовлюють остаточну кваліфікацію дій особи.

Види повторності злочинів. Підставою поділу повтор-ності злочинів на види є співвідношення цих злочинів між со-бою за характером суспільної небезпечності. За цією підста-вою повторність злочинів поділяється: на повторність різнихза характером суспільної небезпечності злочинів (повторністьрізнорідних злочинів), повторність схожих за характером сус-пільної небезпечності злочинів (повторність однорідних зло-чинів) і повторність злочинів одного й того самого виду (по-вторність тотожних злочинів).

Повторність різнорідних злочинів - це повторність зло-чинів, які різняться між собою змістом безпосереднього об'єкта,характером і змістом діяння чи формами вини. При цьому від-мінність між ними має «якісний» характер, вона, як правило, оче-видна навіть тоді, коли окремі із зазначених критеріїв (напри-клад, форми вини) збігаються. Такий вид повторності утворюють,наприклад, порушення правил про валютні операції і необережневбивство; державна зрада і наклеп, крадіжка і блокування транс-портних комунікацій.

Повторність однорідних злочинів - це повторність зло-чинів, які посягають на однакові чи подібні безпосередні об'єкти івчиняються в межах однієї й тієї самої форми вини. У більшостівипадків повторність однорідних злочинів передбачає законода-вець, формулюючи її в якості обтяжуючої обставини при ство-ренні кваліфікованих складів злочину. Прикладом такої повтор-ності є наведені вище випадки повторності щодо розкраданьдержавного чи колективного майна, корисливих посягань на ін-дивідуальну (приватну) власність.

Повторність тотожних злочинів - це повторність злочиніводного й того самого виду незалежно від того, чи мають ці зло-чини один і той самий юридичний склад. Повторність тотожнихзлочинів утворюють, наприклад, два розбої чи зґвалтування до-рослої жінки без обтяжуючих обставин і зґвалтування неповнолі-тньої.

Кримінально-правове значення повторності. Наявність уповедінці особи повторності злочинів тягне ряд кримінально-правових наслідків. Вони, зокрема, виявляються в такому:

Особа визнається винною у вчиненні кількох злочинів.

У ряді випадків спеціальна повторність (повторність од-норідних і тотожних злочинів) передбачена в якості обтяжуючоїобставини в кваліфікованих складах злочинів. Таким чином, вонабезпосередньо впливає на кваліфікацію злочинів.

Повторність злочинів передбачена як одна з обставин, щообтяжують відповідальність. У такій якості вона може безпосере-дньо впливати на призначення покарання, а також обрання іншихзаходів кримінально-правового впливу.

4. Повторне вчинення злочину за певних умов перериваєперебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності запопередній злочин.

Повторність може мати місце у випадках скоєння злочиніводноосібно або в співучасті: двох і більше злочинів; незалежновідзакінченості будь-якого з них, а також незалежно від судимос-ті за перший з них.

Теорія кримінального права визначає загальну, спеціальнута родову повторність.

Рецидив злочинів ст. 34 КК

Рецидив злочинів як окрема форма їх множинності характе-ризується такими специфічними ознаками:

злочини вчиняються особою кількома окремими діян-нями;

зазначені діяння вчиняються в різний час.

Як зазначалося, ці ознаки характерні як для повторностізлочинів у власному розумінні слова, так і для рецидиву злочи-нів. Тому для «відокремлення» рецидиву злочинів від їхньої по-вторності необхідною є ще одна ознака, а саме - принаймні заодин із попередніх злочинів на момент вчинення наступногоособа мала судимість.

Із урахуванням цих ознак рецидив злочинів можна ви-значити як таку форму їх множинності, яка полягає у вчиненніособою, судимою за один чи кілька злочинів, одного чи кількохнових злочинів.

Формулюваннями, що «представляють» лише рецидивзлочинів, є:

Вчинення злочину «особою, раніше судимою» за данийзлочин.

Вчинення злочину «особою, раніше судимою» за данийчи однорідний злочин.

Вчинення злочину «особливо небезпечним рецидивіс-том». Крім того, про рецидив злочинів ідеться в багатьох статтяхЗагальної частини КК, які пов'язані переважно з особливостямиобрання заходів кримінально-правового впливу, в тому числіпризначення покарання, та відбування цих заходів засудженоюособою.

Види рецидиву злочинів. На відміну від сукупності зло-чинів та їх повторності, рецидив злочинів може бути поділено навиди за кількома окремими підставами.

Такими підставами, зокрема, є:

а)         характер суспільної небезпечності злочинів, що утворю-ють рецидив;

б)         кількість судимостей у особи, злочини якої утворюютьрецидив;

в)         суспільна небезпечність самого рецидиву.

За характером суспільної небезпечності злочинів, що утво-рюють рецидив, останній поділяється на загальний рецидив -«його» злочини є різнорідними і спеціальний рецидив - «його»злочини є тотожними чи однорідними.

За кількістю судимостей у особи, злочини якої утворюютьрецидив, останній поділяється на простий рецидив - якщо у за-значеної особи є лише одна судимість за вчинений злочин (зло-чини), і вона знову вчиняє злочин, і складний (багаторазовий)рецидив - якщо в зазначеної особи є принаймні дві судимості(при послідовному їх «об'єднанні»), і вона знову вчиняє злочин.

За суспільною небезпечністю самого рецидиву розрізняютьрецидив злочинів, не пов'язаних з відбуванням покарання увигляді позбавлення волі, і рецидив злочинів, пов'язаних з від-буванням покарання у вигляді позбавлення волі (так званий пені-тенціарний рецидив).

Кримінально-правове значення рецидиву злочинів. Се-ред розглянутих форм множинності злочинів саме їх рецидив тя-гне найбільшу кількість кримінально-правових наслідків. До цихнаслідків, зокрема, можна віднести такі:

Рецидив злочинів - насамперед, такі його види, як спеці-альний рецидив та особливо небезпечний рецидив передбачені якобтяжуючі (особливо обтяжуючі) обставини в кваліфікованих(особливо кваліфікованих) складах багатьох злочинів (статті 140-144, 155, 155-1, 206 та ін.).

Рецидив злочинів, як правило, загальний, передбаченийяк одна з обставин, що обтяжують відповідальність (п. 1 ст. 41).У цій якості він може безпосередньо впливати на призначенняпокарання, а також на обрання інших заходів кримінально-правового впливу.

Із рецидивом злочинів, насамперед, пенітенціарним та йо-го різновидом - особливо небезпечним, - пов'язується цілий ряднегативних наслідків, що мають місце при призначенні покаран-ня, його відбуванні, а також при звільненні від покарання.

Із особливо небезпечним рецидивом злочинів пов'я-зується особливий порядок погашення судимості - вона може бу-ти погашена лише судом.