5. Фізіологічні вимоги до фізичного виховання дітей

5.1. Критерії оцінки фізичного розвитку та стану здоров'я дітей

Хід та результати фізичного і розумового розвитку кожної дитини безпосередньо впливають на стан їх здоров'я і навпаки: стан здоров'я впливає на кінцевий результат фізичного та розумового розвитку, обумовлює вибір прийомів та методів загального та спеціального навантаження, соціально — психологічного та фізичного виховання.

Поняття здоров 'я можна визначити як оптимально врівноважений природний стан організму, який знаходиться у гармонії з оточуючим середовищем і не має будь-яких хвороб.

Здоровий стан людини об'єктивно визначається по сукупності антропометричних, клінічних, фізіологічних та біохімічних показників. Всі ці показники в певній мірі залежать від спадкоємності, віку, статі, умов виховання, кліматичних та географічних умов життя.

З метою оцінки стану здоров'я дітей використовуються такі показники, як загальна захворюваність, інфекційна захворюваність, індекс здоров'я, відсоток тих хто тривало та часто хворіють, розповсюдженість і структура захворюваності, відсоток осіб з нормальним фізичним розвитком і осіб, які мають вади у фізичному або розумовому розвитку; розподілення дітей по групам здоров'я.

Інтегральну характеристику захворюваності дітей різного віку і статі, як альтернативи здорового стану, дають показники загальної захворюваності, яка враховує розповсюдженість усіх можливих захворювань, як гострого так і хронічного характеру серед дитячого населення певного регіону (району, міста, держави) за певний період часу. Ці данні отримують на підставі аналізу звертань за медичною допомогою (по записам лікарів у медичних картках), або на підставі обробки результатів масових медичних оглядів дітей і підлітків.

Загальна захворюваність формується багатьма факторами, серед яких з і загальний рівень здоров'я населення (в тому числі генетичне здоров'я), соціальні, екологічні, санітарно — гігієнічні і, навіть, організаційні фактори. Крім того, загальна захворюваність має вікові і статеві особливості і залежить від якості виховання (в тому числі фізичного), від дотримання здорового способу життя, від особистого свідомого ставлення кожної людини до свого здоров'я.

Існуючи соціально-економічні проблеми сучасного українського суспільства, разом з морально-психологічною кризою у свідомості широких верст населення, призвели до розквіту нездорових тенденцій у відношенні людей до свого здоров'я, до здоров'я своїх нащадків. Зловживання алкоголю, паління, наркоманія стали дуже поширеними навіть серед школярів, в тому числі серед молодших школярів як хлопців так і дівчат. За останні 15 років Україна досягла рекордної швидкості розповсюдження синдрому набутого імуннодефіциту (СНІДу) і з 2002 р. займає четверте місце у світі по кількості хворих на це захворювання. В Україні запанували туберкульоз, онкологічні хвороби, серцево-судинні захворювання. За даними літератури (О. В. Антонік, В. І. Антонік, 2004; І. П. Антонік, В. І. Антонік, 2006; В. Г. Грибан, 2005, та інші), середня тривалість життя людей в Україні за період 1992 — 2003 років зменшилась на 5 років і тепер не перевищує 67 років (у Дніпропетровській області — 59 років). Серед випускників сучасних шкіл значно зменшився відсоток здорових дітей, а рівень фізичного розвитку у більшості з них оцінюється переважно як «низький» та «нижче середнього». Ще більш невтішні данні приводить А. О. Дробинська (2003) згідно яких серед сучасних немовлят більше 45 % мають хронічні хвороби, травми або вади розвитку. Серед причин цього є як генетично обумовлені, так і такі, що пов'язані з нездоровим способом життя батьків, або з прямою дією негативних екологічних факторів середовища.

Проведені авторами посібника дослідження загальної захворюваності школярів Кривого Рогу за 1997-2002 роки на базі 4-х загальноосвітніх Саксаганського району (СШ № 19, 91, 107 і 120) свідчать про те, що в середньому за рік найбільша частота захворюваності має місце у дітей першого класу (табл. 18). Отримані дані також вказують, що кожен хлопчик, або дівчинка 6-7 років хворіють за рік більше 2-х разів. У 23 класах частота захворювань зменшується до 1,09-1,35 разу. Найменша частота захворювань у 5-6 класах, а починаючі з 7 класу знову зростає. Особливої різниці у частоті захворювань хлопців і дівчат не виявлено. Кількість випадків захворювань на 1000 осіб обстежених за весь шкільний період для всіх школярів (за винятком хлопців 5 класу) перебільшує

Таблиця 18

Показники загальної захворюваності школярів 1-9 класів шкіл Кривого Рогу (середні дані за 1997-2002 рр.г)

f- X X S

Значення показників захворюваності для учнів різних класів (віку)

<U I

U <U

5 *

1 s Iй

jC О

s ю х m т о

<о S *

о ° f— ш X ю т

• si § I4"

• si § ОО

с ^ 2 №

5кл. (10-11р.)

6кл. (11-12 р.)

7кл. (12-13 р.)

р.

5 ^

ОО 1

м

9кл. (14-15 р.)

 

Частота

 

 

 

 

 

 

 

 

Хлопці

захворювань, середня на 1000 осіб

2,13

1,35

1,09

0,68

0,86

0,93

0,86

0,84

(300 осіб)

Випадки захворювань на 1000 осіб

2333

1703

1147

816

1107

1117

1110

1055