5. Фізіологічні вимоги до фізичного виховання дітей

магниевый скраб beletage

5.1. Критерії оцінки фізичного розвитку та стану здоров'я дітей

Хід та результати фізичного і розумового розвитку кожної дитини безпосередньо впливають на стан їх здоров'я і навпаки: стан здоров'я впливає на кінцевий результат фізичного та розумового розвитку, обумовлює вибір прийомів та методів загального та спеціального навантаження, соціально — психологічного та фізичного виховання.

Поняття здоров 'я можна визначити як оптимально врівноважений природний стан організму, який знаходиться у гармонії з оточуючим середовищем і не має будь-яких хвороб.

Здоровий стан людини об'єктивно визначається по сукупності антропометричних, клінічних, фізіологічних та біохімічних показників. Всі ці показники в певній мірі залежать від спадкоємності, віку, статі, умов виховання, кліматичних та географічних умов життя.

З метою оцінки стану здоров'я дітей використовуються такі показники, як загальна захворюваність, інфекційна захворюваність, індекс здоров'я, відсоток тих хто тривало та часто хворіють, розповсюдженість і структура захворюваності, відсоток осіб з нормальним фізичним розвитком і осіб, які мають вади у фізичному або розумовому розвитку; розподілення дітей по групам здоров'я.

Інтегральну характеристику захворюваності дітей різного віку і статі, як альтернативи здорового стану, дають показники загальної захворюваності, яка враховує розповсюдженість усіх можливих захворювань, як гострого так і хронічного характеру серед дитячого населення певного регіону (району, міста, держави) за певний період часу. Ці данні отримують на підставі аналізу звертань за медичною допомогою (по записам лікарів у медичних картках), або на підставі обробки результатів масових медичних оглядів дітей і підлітків.

Загальна захворюваність формується багатьма факторами, серед яких з і загальний рівень здоров'я населення (в тому числі генетичне здоров'я), соціальні, екологічні, санітарно — гігієнічні і, навіть, організаційні фактори. Крім того, загальна захворюваність має вікові і статеві особливості і залежить від якості виховання (в тому числі фізичного), від дотримання здорового способу життя, від особистого свідомого ставлення кожної людини до свого здоров'я.

Існуючи соціально-економічні проблеми сучасного українського суспільства, разом з морально-психологічною кризою у свідомості широких верст населення, призвели до розквіту нездорових тенденцій у відношенні людей до свого здоров'я, до здоров'я своїх нащадків. Зловживання алкоголю, паління, наркоманія стали дуже поширеними навіть серед школярів, в тому числі серед молодших школярів як хлопців так і дівчат. За останні 15 років Україна досягла рекордної швидкості розповсюдження синдрому набутого імуннодефіциту (СНІДу) і з 2002 р. займає четверте місце у світі по кількості хворих на це захворювання. В Україні запанували туберкульоз, онкологічні хвороби, серцево-судинні захворювання. За даними літератури (О. В. Антонік, В. І. Антонік, 2004; І. П. Антонік, В. І. Антонік, 2006; В. Г. Грибан, 2005, та інші), середня тривалість життя людей в Україні за період 1992 — 2003 років зменшилась на 5 років і тепер не перевищує 67 років (у Дніпропетровській області — 59 років). Серед випускників сучасних шкіл значно зменшився відсоток здорових дітей, а рівень фізичного розвитку у більшості з них оцінюється переважно як «низький» та «нижче середнього». Ще більш невтішні данні приводить А. О. Дробинська (2003) згідно яких серед сучасних немовлят більше 45 % мають хронічні хвороби, травми або вади розвитку. Серед причин цього є як генетично обумовлені, так і такі, що пов'язані з нездоровим способом життя батьків, або з прямою дією негативних екологічних факторів середовища.

Проведені авторами посібника дослідження загальної захворюваності школярів Кривого Рогу за 1997-2002 роки на базі 4-х загальноосвітніх Саксаганського району (СШ № 19, 91, 107 і 120) свідчать про те, що в середньому за рік найбільша частота захворюваності має місце у дітей першого класу (табл. 18). Отримані дані також вказують, що кожен хлопчик, або дівчинка 6-7 років хворіють за рік більше 2-х разів. У 23 класах частота захворювань зменшується до 1,09-1,35 разу. Найменша частота захворювань у 5-6 класах, а починаючі з 7 класу знову зростає. Особливої різниці у частоті захворювань хлопців і дівчат не виявлено. Кількість випадків захворювань на 1000 осіб обстежених за весь шкільний період для всіх школярів (за винятком хлопців 5 класу) перебільшує

Таблиця 18

Показники загальної захворюваності школярів 1-9 класів шкіл Кривого Рогу (середні дані за 1997-2002 рр.г)

f- X X S

Значення показників захворюваності для учнів різних класів (віку)

<U I

U <U

5 *

1 s Iй

jC О

s ю х m т о

<о S *

о ° f— ш X ю т

• si § I4"

• si § ОО

с ^ 2 №

5кл. (10-11р.)

6кл. (11-12 р.)

7кл. (12-13 р.)

р.

5 ^

ОО 1

м

9кл. (14-15 р.)

 

Частота

 

 

 

 

 

 

 

 

Хлопці

захворювань, середня на 1000 осіб

2,13

1,35

1,09

0,68

0,86

0,93

0,86

0,84

(300 осіб)

Випадки захворювань на 1000 осіб

2333

1703

1147

816

1107

1117

1110

1055

 

Частота

 

 

 

 

 

 

 

 

Дівчата (300 осіб)

захворювань, середня на 1000 осіб

2,23

1,18

1,21

0,78

0,72

0,85

0,97

0,87

Випадки захворювань на 1000 осіб

2566

1366

1542

1022

1014

1096

1127

1175

1000, що свідчить про те, що приблизно 1/3 всіх дітей хворіє за рік два і більше разів. Результати аналізу розповсюдженості різних форм захворювань серед сучасних школярів приведені у табл. 19 (стор. 225-226). Аналіз цих результатів свідчить, що найбільш поширеними хворобами у дітей як молодшого так і старшого шкільного віку є хвороби органів дихання і, в основному, гострі респіраторно-вірусні інфекції (ГРВГ), грип та ангіни, що свідчить про послаблені імунні сили організму дітей. На другому місці, як у хлопців так і у дівчат, хвороби кістково-м'язової системи. Далі йдуть інфекційні та паразитарні хвороби. Достатньо розповсюджені серед дітей Кривого Рогу психічні розлади, ендокринні та алергічні захворювання, хвороби нервової системи та органів чуття. З віком є тенденція збільшення кількості хвороб органів травлення, органів виділення та статевих органів (особливо серед хлопців). Велике занепокоєння викликають дані про кількість дітей (особливо 1-3 класів), що дають позитивну реакцію Манту на туберкульоз.

В табл. 20 (див. стор. 227) наведені порівняльні данні про рангове місце розповсюдженості окремих форм захворювань серед дітей в динаміці 1990-2001 pp.

Результати свідчать, що за період спостережень у структурі захворювань дітей відбулись значні зміни. Сучасні діти, особливо хлопці молодшого та середнього шкільного віку (на відміну від своїх однолітків 90-х років), найчастіше усього хворіють не тільки хворобами органів дихання, а і хворобами кістково-м'язової системи, хворобами нервової системи та органів чуття, хворобами органів травлення, а серед хлопців старших класів на третє місце серед усіх хвороб вийшли хвороби сечостатевої системи, а на друге — інфекційні та паразитарні хвороби.

Серед сучасних дівчаток молодшого і середнього шкільного віку поширилися захворювання органів травлення та хвороби нервової системи і органів чуття. У дівчат старшого шкільного віку на друге місце вийшли хвороби органів травлення, а на третє — захворювання кістково- м'язової системи. Наведена інформація, разом з результатами анкетного опитування учнів, свідчить, що характер змін структури захворювань сучасних школярів може у значній мірі бути обумовлений тим, що не- хтуються гігієнічні вимоги до фізичного виховання та організації роботи

Таблиця 19

Розповсюдженість різних форм захворювань серед школярів 1 -9 класів шкіл Кривого Рогу (середні даніза 1997-2002pp.)

Клас хвороб

Назва хвороби і номер рубрики за міжнародною класифікацією (2002 р.)

Частота захворювань школярів різних класів (середнє для 1 учня на 1000 обстежених)

Хлопці

Дівчата

1

3

6

9

1

3

6

9

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

І.

Інфекційні

і паразитарні хвороби (А00-В99)

0,1-0,3

0,1-0,3

0,08-0,1

0,04-0,07

0,1-0,3

0,1-0,3

0,04-0,08

0,04-0,08

II.

Психічні розлади (F00-F99)

од

0,03

0,02-0,04

0,06-0,08

0,1

0,03-0,05

0,02-0,05

0,04-0,08

IV.

Ендокринні і алергічні хвороби (Е 00-Е 90)

0,1-0,3

0,03

0,02-0,08

0,04-0,08

0,1-0,3

0,03-0,1

0,02-0,06

0,06-0,08

VI.

Хвороби нервової системи та органів чуття (слуху,зору і т. д.) (G 00-G99)

0,2-0,4

0,06-0,1

0,04-0,08

0,03-0,08

0,2-0,3

0,05-0,1

0,02-0,1

0,02-0,1

IX.

Хвороби системи кровообігу (І 00-1 99)

0,1

0,03

0,02-0,06

0,02-0,04

0,05

0,03-0,1

0,02-0,04

0,04-0,06

Закінчення табл. 19

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

X.

Хвороби органів дихання (j 00—j 99)

1-1,3

0,3-0,6

0,3-0,4

0,2-0,7

1,1-1,3

0,4-0,7

0,3-0,5

0,3-0,4

втому числі: ГРВІ, грип, ангіни

0,8-0,9

0,4-0,5

0,2-0,3

0,2- 0,4

0,9

0,3-0,5

0,2-0,3

0,2-0,28

бронхіт, пневмонія

0,1

0,05-0,15

0,07-0,08

0,07-0,25

0,2-0,4

0,1-0,2

0,08-0,1

0,1-0,18

XI.

Хвороби органів травлення (К00-К93)

00,1

0,03

0,08-0,15

0,02-0,1

0,1

0,05-0,1

0,04-0,08

0,04-0,12

XII.

Хвороби шкіри (L00-L99)

0,1

0,03

0,04-0,06

0,01-0,04

0,1

0,03-0,05

0,04

0,01

XIII.

Хвороби кістково- м'язової системи (М00-М99)

0,3

0,06-0,15

0,04-0,2

0,04-0,08

0,2-0,3

0,1-0,15

0,04-0,08

0,04-0,12

XIV.

Хвороби сечостатевої системи (N 00-N 99)

0

0,02-0,03

0,02-0,14

0,04-0,1

0,1

0,05-0,1

0,02-0,04

0,04-0,04

XIX.

Травми та отруєння (S00-T98)

0

0,02-0,15

0,02-0,04

0,04

0

0,02-0,05

0,02-0,03

0,02-0,06

XX.

Інфіковані на туберкульоз

0,2

0,1

0,08

0,04

0,3

0,09

0,05

0,06

Таблиця 20

Рангове місце розповсюдження окремих форм захворюваності серед дітей різної статі і віку (1990 р. —за даними І. Д. Дубинської;2001 р. — власні дані)

Стать

Рангове місце хвороб

Вікова група, років

6-10

11-13

14-16

1990 р.

2001 р.

1990 р.

2001 р.

1990 р.

2001 р.

Хлопці

І

Хвороби органів дихання

Хвороби органів дихання

Хвороби органів дихання

Хвороби органів дихання

Хвороби органів дихання

Хвороби органів дихання

II

Інфекційні хвороби

Хвороби нервової системи та органів чуття

Травми та отруєння

Хвороби кістково- м'язової системи

Травми та отруєння

Інфекційні хвороби

III

Хвороби органів травлення

Хвороби кістково- м'язової системи

Хвороби нервової системи та органів чуття

Хвороби органів травлення

Хвороби нервової системи та органів чуття

Хвороби сечостатевої системи

Дівчата

1

Хвороби органів дихання

Хвороби органів дихання

Хвороби органів дихання

Хвороби органів дихання

Хвороби органів дихання

Хвороби органів дихання

II

Інфекційні хвороби

Інфекційні хвороби

Травми та отруєння

Хвороби нервової системи та органів чуття

Травми та отруєння

Хвороби органів травлення

III

Алергічні хвороби

Хвороби нервової системи та органів чуття

Хвороби нервової системи та органів чуття

Хвороби органів травлення

Хвороби нервової системи та органів чуття

Хвороби кістково- м'язової системи


у школі, вимоги до особистої гігієни та гігієни травлення, а також із факторами недостатнього харчування та схильності школярів до шкідливих звичок (паління, вживання алкоголю, ранніх статевих стосунків та ін.), які поширилися саме серед сучасних школярів.

В практичній діяльності педагогів, в тому числі вихователів фізичної культури, важливе значення має володіння експрес-методами оцінки стану соматичного здоров'я дітей, або оцінки їх фізичного розвитку. З цією метою доцільно перш за все оцінювати адаптаційний потенціал організму, наприклад, за методом, запропонованим P. М. Баєвським із співавт. (1988). Згідно цієї методики, найбільш чутливим індикатором адаптації організму є стан системи кровообігу. Саме кровоносна система найбільш чутливо реагує на зміну пристосувальних можливостей організму, на розвиток і протікання захисних реакцій. Відомо, що перехід від стану здоров'я до хвороби, від норми до патології є процесом поступового зниження ступеня адаптації організму до умов оточуючого середовища (зниженням адаптаційного потенціалу). При цьому виділяють чотири рівня стану адаптації або рівня здоров'я:

Задовільна адаптація організму до умов оточуючого середовища при збереженні високих функціональних можливостей організму.

Напруга адаптаційних механізмів, коли адаптаційні функціональні можливості забезпечуються мобілізацією функціональних резервів.

Незадовільна адаптація при знижених функціональних можливостях.

Зрив адаптації, що супроводжується значним зниженням функціональних можливостей і загрозою розвитку патології.

Рівень адаптаційного потенціалу в кожен момент часу можна розраховувати за формулою, запропонованою В. Г. Грибан (2005):

  • АП = 0,011 ЧП+ 0,014 Ас + 0,008 АТд + 0,014 В +
  • + 0,009 М- 0,009 Р - 0,27 (балів),

де АП — адаптаційний потенціал; ЧП — частота пульсу (ударів за хвилину); АТс та АТд — відповідно систолічний та діастоличний артеріальний тиск; В — вік (років); М — маса тіла (кг); Р — довжина тіла (см).

На підставі розрахунків визначається рівень функціонального стану організму за критеріями наступної шкали:

< 2,1 бали — задовільна адаптація;

2,11-3,2 бали — напруга адаптаційних механізмів;

3,21-4,3 бали — незадовільна адаптація;

> 4,31 балів — зрив адаптації.

Для оцінки рівня соматичного здоров'я дітей рекомендується також використовувати відомі у фізіології індекси та показники, які розраховуються за формулами 1-4:

індекс маси тіла (IJ, який рекомендується розраховувати для школярів середнього і старшого віку та дорослих, визначається за формулою:

^ _ Маса тіла /

м Довжина тіла , '  ()

Індекс маси тіла (І ) може використовуватись і для прогнозу наявності ожиріння та зв'язаного з цим ризику для здоров'я. Вказане рекомендуємо оцінювати за наступними критеріями (з врахуванням даних Л. И. Тегако, О. В. Морфина, 2003): Ім < 18,5 — дефіцит маси тіла, що може бути пов'язане з певними проблемами харчування чи здоров'я; Ім від 18,6 до 24,9 — норма індексу маси для більшості людей; Ім > 25 — надлишкова маса тіла. Надлишкова маса тіла у свою чергу може диференціюватись на: передожиріння (виникає ризик для здоров'я) Ім = 25-30; ожиріння І ступеню (помірний ризик для здоров'я) Ім = 30,1-34,9; ожиріння II ступеню (високий ризик для здоров'я) Ім = 35-40; ожиріння III ступеню (дуже високий ризик для здоров'я) Ім > 40,1.

дихальний індекс (/й):

Життєва ємність легень (ЖЄЛ)[5] .        .„.

І, —   tj        :        , мл/кг;        (2)

д        Маса тіла

силовий індекс (/):

_ Сила правої (лівої) кисті[6]і —   гт :    х 100  (3)

с        Маса тіла     7

Таблиця 21

Нормативи та оціночні бали для визначення рівня соматичного (фізичного) здоров'я дітей (Г. Л. Апанасенко, 1998)

Назва показників

Значення показників та оціночних балів стану здоров'я

Хлопці

Дівчата

Низький

Нижче середнього

Середній

Вище середнього

Високий

Низький

Нижче середнього

Середній

Вище

Високий

/ , кг/м

м' '

Бал оцінки

< 18,9

19,0-20

20,1-25

25,1-28

28,1-30

< 16,9

17-18,6

18,7-23,8

23,9-26

26,1-28

-2

-1

0

1

2

-2

-1

0

1

2

/а, мл/кг Бал оцінки

<50

51-55

56-60

61-65

>66

<40

41-45

46-50

51-56

>57

-1

0

1

2

3

-1

0

1

2

3

і ,%

с

Бал оцінки

<60

61-65

66-70

71-80

>81

<40

41-50

51-55

56-60

>61

-1

0

1

2

3

-1

1

1

2

3

Пр, ум. один. Бал оцінки

> 111

110-95

94-85

84-70

<69

>111

110-95

94-85

84-70

<69

-2

-1

0

3

5

-2

-1

0

3

5

Час відновлення пульсу, хв. Бал оцінки

>3,1

2-3

1,3-1,59

1,0- 1,29

<0,59

>3,1

2-3

1,3-1,59

1,0-1,29

<0,59

-2

1

3

5

7

-2

1

3

5

7

Загальна оцінка рівня фізичного розвитку і стану здоров'я (сума балів)

<3

4-6

7-11

12-15

16-18

<3

4-6

7-11

12-15

16-18


показник Робінсона

Частота пульсу (ЧП) х Артеріальний Пр =     тиск систолічний (АТс)    , ум. один.;  (4)

час (сек) відновлення частоти пульсу (ЧП, ударів на хвилину)1. Фактичне значення показників, отриманих при визначенні

стану здоров'я дітей, можна оцінювати за критеріями, що запропоновані Г. Л. Апанасенко із співавт. (1998) і представлені в табл. 21. Загальний висновок про рівень стану фізичного розвитку (або соматичного здоров'я) кожної конкретної обстеженої дитини роблять на підставі сумації оціночних балів по всім рекомендованим показникам. Діти, які досягають у своєму розвитку лише «низького» або «нижче середнього» рівня розвитку потребують пильної уваги батьків і вихователів. Для таких дітей особливо доцільно проводити профілактичні та оздоровчі заходи та рекомендувати загальні фізичні тренування. Крім вказаних вище показників фізичного розвитку дітей слід використовувати інші, що в залежності від мети оцінки, можуть давати додаткову корисну інформацію щодо стану фізичного розвитку. До таких показників відносяться:

Показник ідеальної маси тіла (М). Визначається за формулою Лоренца:

М = (L - 100) х       кг,      (5)

де L — довжина тіла людини, см.

Індекс наявності ожиріння Кетл (І).

P        К

/ = l , г/^     (6)

де Р — маса тіла, г; L — довжина тіла людини, см. Нормативи Ік: для хлопців до 15 років — 325 г/см; для дівчат до 15 років — 318 г/см; для чоловіків — 370-400 г/см; для жінок — 325-375 г/см.

Вимірювання проводяться після 20-и присідань, а пульс контролюється через кожні 30 секунд, поки не досягне вихідного рівня.

Індекс Пін 'є (Іп), який відображає міцність (пропорційність) організму:

І = L - (Р + К ),      (7)

п см v кг см*7        v 7

де К^ — довжина кола грудної клітини, см.

Чим менше І , тим організм міцніше. Критерії оцінки за індексом Пін' є: міцний організм — 10-15; помірна міцність — 16-20; середня міцність — 21-25; слабка міцність — 26-36; дуже слабка міцність — > 37.

Окружність талії (Т) в нормі для дівчат (жінок) повинна дорівнювати:

Т = L - 100, см.      (8)

При цьому в нормі окружність стегон повинна бути на 30-33 см більше ніж окружності талії. Ідеальна норма співвідношення цих показників 60 х 90.

Індекс грації (/) для юнаків і дівчат розраховується за формулою:

Д

/ = ,   (9)

де Д — окружність самої товстої частини стегна, см; Т — окружність талії, см.

На підставі розрахунків / роблять висновки: > 0,5 — добра граціозність; 0,41-0,49 середній рівень грації; < 0,4 — незадовільна граціозність.

Коефіцієнт пропорційності тіло будови (К^ визначається за формулою:

Кп = (L - (L : M)) • 100 %,         (10)

де L — довжина тіла, стоячі, см; М — довжина тіла, сидячі, см. В нормі Кп повинно бути 87-92 %. Люди, які мають Кп менше 87 % характеризуються стійкістю у просторі, вони надійні у таких видах спорту, як боротьба, штанга, бокс та ін. Якщо Кп > 92 % то таким людям краще займатися ігровими видами спорту.

Індекс скелії, або довжини ніг (/) оцінюється за формулою:

^ _ Довжина ніг    0 %    (11)

с Довжина тіла, сидячі     ( )

Якщо І менше 84,9 — ноги короткі; 85-89 — середньої довжини; більше 89,1 — довгі ноги.

Індекс Ерісмана (/£) дозволяє оцінювати пропорційність розвитку грудної клітини і розраховується за формулою:

ІЕ _ Т - 0,5 L, см.   (12)

де Т — коло (обхват) грудної клітини, см; L — довжина тіла, см. В нормі цей показник повинен бути: для чоловіків > + 5,8 см, а для жінок > 3,3 см.

Організуючі заняття з фізичного виховання, або залучаючи дітей до фізичної праці необхідно обов'язково враховувати фактичний стан їх здоров'я і розвитку. В зв'язку з цим і використовуючи рекомендації А. Г. Хрипкової із співавт. (1990), усіх дітей умовно можна поділити на п'ять груп здоров'я:

І група здоров 'я — це здорові діти і підлітки з нормальним розвитком і нормальним рівнем функцій, які не мають гострих або хронічних хвороб. За критеріями таблиці 21 мають середній і вищий бал оцінки стану здоров'я. Такі діти можуть залучатись до фізично активної діяльності без обмежень, але з врахуванням вікових можливостей.

II група здоров 'я — це практично здорові діти і підлітки, які мають не значні функціональні або морфологічні відхилення розвитку, мають послаблений рівень імунного захисту, або не суттєві хронічні захворювання. До фізично активної діяльності такі діти можуть залучатись без обмежень, але з врахуванням не тільки вікових, а і індивідуальних особливостей розвитку. Такі діти потребують спеціальних тренувальних занять або занять, що загартовують і після оздоровлення можуть бути переведені у першу групу здоров'я.

III група здоров 'я — це діти і підлітки які мають хронічні хвороби у стані компенсації, та обмежені функціональні можливості. До цієї ж групи тимчасово відносять дітей І і II груп здоров'я під час гострого захворювання, а також у перші 10-15 діб після перенесених гострих захворювань, в тому числі інфекційного характеру (після корі, скарлатини, грипу, ангіни, тощо). Такі діти з обмеженістю допускаються до фізичних навантажень, або зовсім від них тимчасово звільняються (за показаннями). Для таких дітей доцільно проводити спеціальні оздоровчі заняття (вправи) з фізичної культури.

IV група здоров 'я — це діти і підлітки з хронічними захворюваннями у стані субкомпенсації та із зниженими функціональними можливостями. Такі діти до фізично активної діяльності не допускаються, дозволяються лише дозовані лікувально-оздоровчі фізичні навантаження, з'ясовані з лікарем, або ті, що здійснюються під контролем медичних працівників.

V група здоров 'я — це діти із суттєвими вадами розвитку (інваліди), які до загальних фізично-активних дій не повинні залучатися. Відхилення у фізичному розвитку, а також хронічні та гострі захворювання, порушення гостроти зору або слуху значно впливають на активність та працездатність дітей як при розумовій, так і при фізичній праці. Про це обов'язково слід пам'ятати при організації навчального процесу, особливо на уроках фізичної культури, трудового виховання та ін.

Так, наприклад, діти, які мають хронічні або перенесли гострі нервові захворювання, які страждають на ендокринні розлади, неврівно- важений психічний стан, яким притаманна анемія (зменшена кількість еритроцитів у крові) відрізняються низькою або вкрай неврівноваже- ною розумовою та фізичною працездатністю. Зменшену працездатність мають також діти, хворі на ревматизм, ускладненнями якого можуть бути порушення у нервовій системі (хорея), у роботі серцево-судинної системи і, навіть, ендокринні розлади, особливо з боку надниркових та статевих залоз. Саме діти, хворі на ревматизм, найчастіше потребують звільнень від занять фізичною культурою. В результаті у таких дітей можуть розвиватись хронічні хвороби серця, судин, суглобів. У них також може спостерігатись відставання в розвитку м'язової системи, можуть формуватись низькі функціональні можливості серцево-судинної та дихальної систем, може послаблятись загальна імунна активність. Враховуючі, що серед сучасних дітей достатньо поширені саме ревматичні захворювання, то перед вчителями, особливо викладачами фізичної культури, стоїть відповідальна задача оздоровлення таких дітей, в тому числі шляхом формування (разом з лікарями) спеціальних груп здоров'я, шляхом підбору лікувально — оздоровчих фізичних вправ, шляхом навчання хворих дітей спеціальним прийомам ранкової гімнастики та оздоровчого загартовування.

Вчителям слід також пам'ятати, що всяке захворювання дітей, навіть не тривале, негативно впливає майже на всі функції організму, пригнічує стан нервової системи, зменшує розумову та фізичну працездатність, погіршує функціональний стан. Ці явища проявляються не тільки під час хвороби, а й на протязі певного періоду під час одужання. Тривалість відновлювального періоду після перенесеної хвороби залежить від форм та важкості самої хвороби, а також від особистого характеру її проходження, від загального стану здоров'я та фізичного розвитку кожної конкретної дитини. В табл. 22 наведені дані про орієнтовану тривалість строків не допуску школярів до систематичних занять фізичною культурою та спортом після різних перенесених ними, найбільш поширених, гострих захворювань та травм (без інвалідності).

У випадках, коли стан здоров'я дитини суб'єктивно оцінити важко, або наявною проявляються ознаки ускладнень після перенесеної хвороби, то питання про допуск до занять фізичною культурою дітей, що перехворіли, вирішується на основі рішень об'єктивної медичної експертизи.

Існує також перелік захворювань, за наявності яких взагалі протипоказане будь-яке фізичне тренування. До таких протипоказань, за рекомендаціями В. І. Бобрицької (2000), належать:

усі захворювання в гострій формі чи під час загострення;

злоякісні новоутворення;

тяжкі органічні захворювання центральної нервової системи;

хвороби серцево-судинної системи (аневризма серця і великих судин, ішемічна хвороба серця з частими нападами стенокардії, перенесений інфаркт міокарда (до 6 місяців після нього), недостатність кровообігу, деякі порушення ритму серця (миготлива аритмія, цілковита АВ-блокада), гіпертонія II—III ступеня);

захворювання печінки і нирок з явищами недостатньої функції;

Таблиця 22

Попередження

Уникати переохолоджень: скоротити перебування на вулиці взимку; виключити

плавання; виключити активні ігрища на повітрі (футбол, волейбол і т. д.)

Строки відновлення занять з фізкультури та трудового виховання школярів після перенесених гострих захворювань та травм (за А. Г. Хрипковою, 1990)[7]

 

Тривалість звільнення

 

від фізично активних за

Назва перенесеної хвороби

нять після закінчення гострого періоду (приходу до школи)

Ангіна

3-4 тижні

Бронхіт, гостре респіраторне захворювання (ГРЗ)

1-3 тижні

Гострий отит

2-4 тижні

Пневмонія

1-2 тижні

Плеврит

1-2 місяці

Грип

2-4 тижні

Гостре інфекційне захворювання

1-2 місяці

Гострий нефрит

2 місяці

Гепатит інфекційний

8-12 місяців

Апендицит (після операції)

1-2 місяці

Перелом кісток кінцівок

1-3 місяці

Розтягнення зв'язок

2-6 місяців

Вивернення суглобів

3-6 місяців

Травми м'яких тканин

1-3 тижні

Струс мозку

2-12 місяців і більше

Допуск з дозволу лікарів

Доцільна лікувальна гімнастика

Допуск з дозволу лікарів

хвороби органів дихання: бронхіальна астма з тяжким перебігом, тяжкі форми бронхоектатичної хвороби;

хвороби ендокринної системи з вираженим порушенням функції

судин і больовим синдромом;

тромбофлебіт і часті кровотечі будь-якої етіології;

глаукома.

5.2. Особливості реакцій організму дітей на фізичне навантаження

Фізична активність забезпечується перш за все роботою м'язів. В свою чергу м'язова діяльність потребує активізації багатьох функціональних систем організму, особливо дихальної та серцево-судинної систем. Значно прискорюються також, процеси обміну речовин, процеси виділення, особливо потовиділення. Фізичні навантаження здатні стимулююче впливати на саму опорно-рухову систему, вдосконалювати рухові якості. Але слід пам'ятати, що стимулюючий та тренувальний вплив на розвиток дітей здатні здійснювати лише такі фізичні навантаження, які відповідають віковим можливостям і, перш за все, віковим можливостям опорно — рухового апарату дітей.

У дошкільному віці рухові якості і особливо витривалість м'язової системи відносно низькі і діти не здатні довго виконувати динамічну та статичну роботу. Здатність витримувати фізичні навантаження в деякій мірі починає формуватись у дітей у віці 6-9 років. В 11-12 років найбільш інтенсивно розвивається м'язова працездатність. Так, як що у 10 років діти здатні виконувати динамічної роботи на 50 % більше, ніж у 7 років, то у віці 14-15 років вже на 300-400 %. Потужність можливої роботи за період з 7 до 11 років зростає всього на 30 %, а в період з 11 до 16 років — більш ніж на 200 %. У цей же період у дітей стрімко наростає працездатність до статичних навантажень, хоча загальний її рівень і в 16 років не перебільшує 70 % такої у дорослих людей.

За даними А. Г. Хрипкової із співавт. (1990) вікові особливості м'язової працездатності невід'ємно пов'язані з особливостями вищої нервової діяльності, що відбувається на процесах тренування. Так, тренування по однаковому виду роботи потребує у 14-річних підлітків в 2 рази більше часу, ніж у дорослих. Потужність роботи підлітків не перебільшує 70 % тієї, що можуть виконувати дорослі, тоді як час на відпочинок і відновлення функцій після цієї роботи підліткам потрібний у 4 рази більший, ніж дорослим.

При динамічній роботі стомлюваність як хлопців, так і дівчат однієї вікової групи розвивається майже з однаковою швидкістю. В той же час сила та витривалість м'язів у дівчат в середньому нижча, ніж у хлопців. Дівчата здатні також виконувати значно меншу за об'ємом роботу, ніж їх однолітки — хлопці, до того ж функціональні порушення в організмі дівчат в наслідок роботи в переважній кількості випадків більш суттєві, що потребує більшого часу на відпочинок. У дівчаток повільніше відбувається адаптація до фізичних навантажень (тренувань), швидше падає працездатність у процесі фізичних навантажень. Не достатній термін відпочинку дітей як після тривалого розумового, так і фізичного (під час тренувань у спортивних секціях) навантажень приводить до накопичення стомлення і навіть до хронічного перевтомлення, ознаками якого є зниження працездатності, активності, зниження захисних сил (імунітету), функціональні розлади в організмі і т. п. Основні можливі ознаки появи різних ступенів перевтомлення наведені у табл. 23.

Оптимальним віком для початку систематичних фізичних тренувань (занять спортом) вважається вік 9-10 та 13-14 років, що обумовлено віковими періодами найбільш інтенсивного формування рухової системи та рухових якостей. Високі спортивні досягнення (особливо у гімнастиці, танцях, катанні на ковзанах і т. д.) діти можуть проявити вже у підлітковому віці, але слід пам'ятати, що цей період пов'язаний із статевим дозріванням і глибокими функціональними перебудовами в організмі дітей, тому мало тренованих дітей слід обмежено навантажувати роботою, яка потребує максимальної сили та витривалості.

Фізичні вправи є найефективнішим засобом вдосконалення рухового апарату людини, бо саме вони найкраще сприяють формуванню рухових умінь та навичок. Фізіологічний сенс тренувальних вправ полягає в утворенні динамічного стереотипу. На початку виконання тих чи інших невідомих вправ збудження в корі мозку та в рухових центрах дуже поширене, тому рухи можуть мати не скоординований характер, виглядати не врівноваженими та не адекватними, що обумовлене скороченням багатьох м'язів, які навіть не мають ні якого відношення до певного рухового акту. В наслідок цього розвивається загальне гальмування, що швидко приводить до загального втоми.

Згодом, за рахунок подальших тренувань, збудження у корі локалізуються і активізують лише обмежену кількість м'язів, безпосередньо пов'язаних з тим чи іншим руховим актом. Поступово рухи стають більш чіткими, вільними, координованими та економними, що досягається утворенням стереотипів (автоматизму) тих чи інших рухових

Таблиця 23

Основні симптоми стану організму при різних ступенях перевтоми (за В. І. Бобрицькою, 2000)

Симптоми стану дитини

Ступінь перевтоми

не значний

легкий

середній

сильний

Зниження працездатності

Не значне

Помітне

Підвищене

Суттєве

Поява ознак втоми

При посиленому навантаженні

При звичайному навантаженні

При полегшеному навантаженні

Без

навантаження

Компенсація вольовими зусиллями зниженої працездатності

Не потрібна

Повна

Часткова

Не значна

Емоційні зрушення

Часом зниження інтересу до роботи

Часом нестійкість настрою

Роздратованість

Пригнічений стан, сильна роздратованість

Розлади сну

Важко прокидатися

Важко висипатися

Сонливість

Безсоння

Зниження розумової працездатності

Не має

Важко зосереджуватися

Погіршення пам'яті

Помітне послаблення уваги та пам'яті

Шляхи корекції (покращення) стану організму

 

Раціоналізація режимів праці і відпочинку

Відпустка або відпочинок від напружених занять (10 днів)

Тривала відпустка або відпочинок від занять (до 30 днів)

Лікування і тривалий відпочинок від занять

дій. Продовжуючи відповідні тренування можна досягати збільшення потужності та сили саме тих м'язів, які виконують певні вправи, що проявляє таку закономірність їх розвитку, як системогенез. Саме в цьому і полягає ефект тренування. Разом з розвитком конкретних функцій, фізичні тренування позитивно впливають на розвиток багатьох інших систем, що забезпечують життя: серцево-судинної, дихальної і так далі. В результаті одну і ту ж роботу тренована людина виконує з меншими функціональними втратами. При фізичному навантаженні у спортсменів звично зростає не тільки частота скорочень серця, а і потужність їх роботи; не тільки частота дихань, а і їх глибина — що в цілому краще забезпечує організм обмінними процесами при менших загальних витратах енергії і сили. В цьому реалізуються такі закономірності розвитку, як «системогенез» та «енергетичне правило м'язів».

Фізичні тренування дітей розвивають не тільки їх фізичну силу і витривалість, але й сприяють укріпленню загального здоров'я, позитивно впливають на загальний фізичний і розумовий розвиток та психічний стан.

Найбільш інтегральним показником фізичного розвитку дітей є оцінка їх фізичної працездатності, яку можна визначити, наприклад, за методикою степп-тесту. Ця методика не потребує складних пристосувань і може бути реалізована в будь-яких умовах.

Відомо, що найбільш адекватним показником важкості фізичного навантаження є частота серцевих скорочень (або частота пульсу), яка знаходиться майже у прямій залежності від потужності роботи. Лінійна ділянка такої залежності спостерігається у межах від початкового (до робочого) пульсу до рівня 170 ударів на хвилину. Якщо рівень навантаження буде продовжувати зростати, то більше 170 ударів на хвилину пульс вже буде збільшуватись по експоненті, тобто не лінійно.

У різних осіб (в залежності від віку, статі, тренованості) пульс досягає 170 ударів за хвилину при різній потужності роботи. На цій підставі розроблений тест визначення фізичної працездатності PWCll0 (Physical Working Capasity - 170).

Сенс тесту PWC170 полягає у тому, щоб визначити, якої потужності роботу (у кілограмометрах за хвилину — кГм/хв.) може розвинути індивідуально кожна людина при пульсі 170 ударів за хвилину, що і приймається, за рівень працездатності. На практиці прийнято приводити цей показник до одного критерію у всіх обстежених, наприклад, визначати у перерахунку на 1 кг маси тіла.

З іншого боку, якщо прийняти частоту пульсу за критерій рівня фізичного або розумового навантаження, то пульс 170 ударів за хвилину відповідає субмаксимальному рівню такого навантаження. Таким чином, за допомогою тесту PWC170 можна визначити, яка робота для будь якої людини буде субмаксимальною (табл. 24).

Таблиця 24

Критерії важкості та напруженості праці за частотою пульсу і енерговитратами (В. В. Розенблат, 1975)1

Категорія важкості праці

Рівень важкості праці

Показники

пульсу, ударів за хв.

Приблизні витрати енергії, ккал/хв.

І

• дуже легка робота (стан спокою)

< 85

< 2,5

ІІ

легка фізична робота

не напружена розумова робота

86-100 < 100

2,6-5

ІІІ

робота середньої важкості

помірно напружена робота

101-120 101-120

5,1-7,5