2. Життєвий і творчий шлях Е.-М. Ремарка (Еріх Марія Пауль) (22.06.1898—25.09.1970)

Творчість Е.-М. Ремарка (1898—1970) стала попу­лярною ще за його життя. Його книги було перекла­дено на 50 мов і видано надзвичайно великими для того часу тиражами. Достатньо сказати, що вже пе­рший роман письменника «На Західному фронті без змін» (1928) розійшовся у кількості 3,5 млн примір­ників, що стало рекордом для усієї книжкової індус­трії. Видатний письменник належав до «втраченої генерації» і представляє саме таку літературу. Голо­вна тема творчості — показ життєвої долі молодих людей, які стали жертвами безглуздої Першої світо­вої війни, «втраченою генерацією» для людства.

Еріх Марія Ремарк — яскрава, талановита, доте­пна і романтична особистість. Його називали «Ли­цар честі і пера». На біографію митця наклала від- дитинство і юність у кайзерівський час, Веймарська республіка і, нарешті, роки вигнання, проведені в США та Швейцарії. Його доля нагадувала долю славетного Данте, який теж більшу частину життя провів за ме­жами батьківщини, усім серцем вболіваючи за неї: «Янародився у часи гасових ламп, — писав Ремарк, — пережив період розвитку електрики та авіації. Якщо проживу 10—15років, то дочекаюся польоту на Місяць. Наука подолала все. Лише людям не вдалося стати ближче один до одного... У більшості ми не зробили ні кроку... Це страшне протиріччя. І незважаючи на все це, я вірю, що люди знайдуть шлях один до одного. Я не наївний оптиміст, але чи неможливо, щоб люди навчили­ся одне в одного доброму?».

Еріх Марія Ремарк народився 22 червня 1898 року в провінційному містечку Оснабрюці, в Нижній Саксонії. Батько письменника Петер Франц Ремарк походив із династії ремісників середнього достатку був палітурником. Мати Анна Марі за­ймалася вихованням дітей.

Раннє дитинство Еріха прийшло безтурботно, з іграми на лоні природи і святами на центральній площі, де мандрівні актори і музиканти розважали публіку. Хлопець був справжнім мрійником, рано захопився літературою, багато читав, однак безсис­темно. Читав ті книги, які приносив додому батько, щоб зробити палітурки. Однак пізніше, згадуючи дитячі та юнацькі роки, Ремарк говорив: «Мої мрії не розуміли ні вдома, ні в школі, не знайшлося і мудрого порадника, який би зумів мене зорієнту­вати у світі книг. Неможливо було уявити себе в майбутньому ніким іншим, як учителем чи аптекарем».

У 1915 році письменник вступив до католицької вчительської семінарії, підко­рившись волі батьків, які мріяли про те, щоб їх син належав до солідного середньо­го прошарку і уник участі простого робітника. Однак закінчити заклад не вдалося. Наслухавшись патріотичних гасел, які звучали скрізь, по-дитячому вірячи в усе те, що говорили про німецьку культуру, її винятковість та гуманізм, у 1916 році 18- річний юнак йде захищати «німецьку цивілізацію». Аріх Марія став бійцем добро­вільно, бо війна вважалася священною битвою.

Молодий солдат ремонтував розбиті залізничні колії, прокладав телефонні лінії, встановлював огорожі з колючого дроту. Влітку 1917 року його було тяжко пора­нено, осколок снаряду потрапив у ногу, руку, зачепив шию, в результаті чого Еріх потрапив до госпіталю у місто Буйсбург, де знаходився на лікуванні до кінця жовт­ня 1918 року. І хоча у листах він прагнув бути веселим і безтурботним, проте жахи війни, пережите на фронті забути було просто неможливо: «Мерзенне це занят­тя — у такий холод повзати по окопах, стояти на посту,