3. Метод «потоку свідомості» у творчості Дж. Джойса : Історія Зарубіжної Літератури ХХ століття : B-ko.com : Книги для студентів

3. Метод «потоку свідомості» у творчості Дж. Джойса

Мистецтво ХХ ст., література зокрема, розвивалося під впливом модернізму. Уособленням мистецького пошуку та експерименту в літературі цієї доби ста­ла постать видатного ірландського письменника, лауреата Нобелівської премії Джеймса Джойса.

Джеймс Августин Алоїзус Джойс народився 2 лютого 1882 р. у столиці Ірландії — Дубліні, у родині, котра відбила проблеми ірландського суспі­льства наприкінці ХІХ ст. Батько письменника, Джон Джойс, був патріотом Ірландії і болісно реа­гував на її підневільний стан у Великій Британії. Саме від батька хлопець успадкував погляд на ірла­ндську історію як на низку зрад і непотрібних жертв. Дядько Чарльз взяв активну участь у визво­льних змаганнях ірландців, часто перебував на не­легальному становищі та ховався в будинку Джойсів. Мати, Мей Меррі, була май­же фанатичною католичкою і намагалася прищепити дух релігійного служіння своєму синові. Саме за її наполяганням той вступив до єзуїтської школи.

У 9-річному віці Джеймс написав політичний вірш «І ти, Хілі» про сподвижни­ка, національного героя Ірландії і свого кумира Чарльза Стюарта Парнелла, який зрадив його у складний час. А на початку навчання у коледжі підліток створив гімн Діві Марії.

Освіту хлопець здобув у єзуїтському пансіоні Клонгоуз-Вуд, що вважався одним з кращих навчальних закладів Ірландії, а згодом — у школі Християнських братів, і, нарешті, у престижному Бельведер-коледжі. Надзвичайно талановитий і обдаро­ваний юнак одразу привернув пильну увагу настоятелів; вражали його філологічні здібності, неабиякими були знання філософії, історії релігії Йому пророкували ре­лігійну кар'єру, але він не лише не прийняв постригу, а й епатував ірландські като­лицькі закони: демонстративно відмовився вінчатися зі своєю нареченою Норою Барнакль, не хрестив своїх дітей, після смерті був похований без священика. Сту­дентські роки майбутнього письменника минули в Дублінському католицькому університеті, де він студіював англійську та італійську літературу. Незважаючи на те, що життя Джойса було присвячене письменству, глибока обізнаність із творами церкви, сюжетами і образами біблійних текстів позначилися на його художніх тво­рах (але не як релігійний матеріал, а як суто літературний). В університеті він напи­сав статті про Шекспіра, Ібсена, який став ідеалом письменника, переклав п'єси Га- уптамана.

Після навчання Джойс налагодив контакти з ірландськими літературними кола­ми. На початку ХХ ст. література й культура його батьківщини переживши бурхли­ве піднесення, назване Ірландським Відродженням, визначними постатями якого стали В. Єйтс, Д. Мур, А. Григорі, Д. Рассел. Здається, Джойс мав би приєднатися до цього руху. Однак рамки Ірландського Відродження, обмеженого абсолютизаці­єю національної своєрідності, старовинних легенд і фольклорних героїв, видавали­ся йому надто вузькими.

1902 року. Він уперше їхав на континент, до Парижа, центру тогочасного літе­ратурного життя.

Повертається до Ірландії у 1904 році через хворобу матері, тоді ж познайомився з Норою Барнакль, з якою, одружившись, разом вирішив виїхати з Ірландії.

1907 р. дебютував як поет. Побачила світ його книжка віршів «Камерна музи­ка», що була до певної міри даниною музичним захопленням письменника. Ці вірші засвідчували самобутність автора, який, можливо, писав під впливом символістів.