Над морем. Фонтана

Вітер виє, вищить вороже, Хитає причалу кінець, А сиве море облизує кожен Сріблястий слизький камінець. Тебе вгорнув я, бо вітер плаче, А холод морський пече. І доторком чую тендітне, тремтяче Хлоп 'яче плече. Спустилися грізні тіні, Нас облягли звідусіль. А в серці у мене, у самій глибині, Любові біль.

(переклад Ю. Лісник)

***

Я чую, як брязка зброя вночі на березі моря, Як громом гримлять підкови, як мчать запінені коні. За ними в чорних шоломах стоять візники суворі На колісницях, що крають повітря у леті безсоннім.

Вони вигукують у морок своє войовниче гасло, І я стогну, як почую слова, століття незмінні. Вони зберігають вірність промінню, що вже згасло, І в серці, наче в ковадло, все б'ють без упину.

Вони переможно ринуть, зелене волосся має, Вони виходять із моря, до берега мчать крутого. О серце моє бездумне! Невже надії немає? Любове моя, любове! Не кидай мене самого!

Ілюстрацією модерністської поетики Джойса стала лірична мініатюра «Джакомо Джойс», написана у Трієсті 1911—1914 р.

1914 р. побачила світ збірка «Дублінці», яку автор назвав «епіфаніями» (духовні прозріння). Збірка, хоча і була завершена в 1905 р., побачила світ тільки 1914 р. Дім Дж. Робертс, який взявся видати «Дублінців» і кілька років вимагав від автора вне­сти у текст зміни, нарешті 1912 р. віддрукував тираж книжки. Коли залишилося її лише виправити, видавець разом із друкарем відмовився продати авторові наклад і цілком його знищив. Ситуація безпрецедентна, як і вирок, за якими книгу було знищено — «непатріотичність».

Як стверджував автор: «... я обрав місцем події Дублін, тому що це місто вида­ється мені центром паралічу. Я спробував показати його байдужій публіці у чоти­рьох аспектах: люди в дитинстві, в юнацькі роки, у зрілому віці, суспільне життя.. Оповідання розташовані саме в такій послідовності..».

«Аравія» Розрив між мрією та дійсністю. Аравія — назва благодійного базару, вона викликала химерні мрії у підлітка. Це слово він уперше почув від сестри свого товари­ша, яку потай кохав. Хлопець мріяв про те, щоб купити їй щось про згадку. Але лише пізно увечері отримав від дядька гроші. Коли приїхав на базар, майже усі кіоски були зачинені, в залі почали гасити світло. Він відчув себе приниженою істотою, якою керу­вало марнославство Тут не лише розчарування, а відчуття безнадії, зневіри.

«Мертві» Головний герой — Габріель Конвой, педагог і журналіст. Він постав перед читачем на вечірці у своїх незаміжніх тіток як людина, яка надягла на себе броню самовпевненості. Герой відчував себе опорою господинь, виконував відпо­відальну місію — розрізав різдвяну гуску. За вечір його броня двічі тріщала. Це відбувалося, коли одна із його знайомих дорікала йому за те, що на канікулах він їздив до Франції та Бельгії з метою відновити знання мови, а не подорожував рід­ною країною. Нищівного вдару, від якого вщент розсипалася його броня, він зазнав після гостювання, коли дізнався про пригнічений настрій своєї дружини Грети. Во­на згадала Майкла Фюрея, юнака, який колись кохав її і помер після того, як захво­рів, стоячи під дощем біля її вікна у вечір розлуки. Габріель глибоко роздратова­ний, почав ревнувати до людини, яка володіла помислами його дружи