2. Ібсен — творець соціально-психологічної драми

Г. Ібсен, безумовно, — найбільший письменник Но­рвегії митця ХІХ ст. Та, мабуть, не тільки цього сторіччя. Саме він вивів новітню літературу своєї країни на світові обрії. Його драматургія мала вели­кий вплив на театр його сучасників і наступних ге­нерацій.

Творчість Ібсена була пов'язана з багатьма літе­ратурними напрямами, але не вклалася у межі жод­ного з них. У 60-х роках ХІХ століття він починав як романтик, у 70-х роках став одним із визнаних європейських письменників-реалістів, а символіка п'єс 90-х років зблизила його з символістами та неоромантиками кінця століття.

У центрі Осло, біля монументального Наці­онального театру, стоїть пам'ятник — немолода людина у строгому сюртуку. Постать Генріка Ібсена виглядала так само старомод­но, як і сама масивна театральна споруда. Суворо і пильно вдивлявся у перехожих чоловік з пишними бакенбардами, схожий на урядовця чи гімназійного вчителя. Важко було уявити собі, що за життя він був темпераментним, неспокійним геній, бунтівником і борцем у царині мистецтва, невтомним шукачем свіжого, оригіналь­ного, глибокого в поезії і драматургії.

Г. Ібсен — ворог міщанського животіння, патетичних і фальшивих фраз, суспі­льного лицемірства та демагогії.

Головна тема його творчого доробку — доля особистості у тогочасному світі, безжалісним і об' єктивним аналітиком якого він виступ.

Ібсен — драматург-новатор. Він створив 12 п'єс на сюжети буденного життя. Найпомітніші серед них — гострі соціально-аналітичні драми «Стовпи суспільст­ва» (1877), «Ляльковий дім» (1879), «Привиди» (1881), «Ворог народу» (1882) та витончено психологічні драми «Дика качка» (1884), «Жінка з моря» (1888), «Гедда Габлер» (1890). У своїх творах драматург порушив вічні проблеми, закликав чита­чів пройнятися такими непростими цінностями та істинами, як людська гідність, щастя, кохання, сім' я, права людини, відповідь за скоєні злочини, моральна доско­налість та внутрішня краса особистості.

Епіграфом як до творчості, так і до всього життя став один із його віршів:

Жить — ^то значит все снова С троллями в сердце бой; Творить — ^то суд суровий, Суд над самим собой.

Генрік Ібсен народився 20 березня 1828 року в невеличкому норвезькому місте­чку Шиєні в родині заможного комерсанта Кнута Ібсена. У 1836 році батько пись­менника збанкрутував і сім'я збідніла. З 15 років хлопець змушений був працюва­ти. Було вирішено, що він стане фармацевтом. Щоб закріпити себе на цьому грунті, Генрік 27 грудня 1843 року відправив у Грімстад, де 6 років навчався, а потім пра­цював у місцевій аптеці.

Життя у місті було нелегким. Низька платня, виснажена робота, самотність і ра­зом з тим відсутність власного куточка. Але в кращу сторону змінилося становище юнака в 1847 році, коли аптека перейшла до інших рук. Генріх отримав окрему кі­мнату, у нього з'явилися друзі. Найбільш близькими серед них були Христофор Дюе та Уле Скюлерюд. Ібсен став керівником місцевої радикальної молоді і отри- мув певну популярність в Грімстаді. Він багато читав, використовував всі можли­вості, які знаходив у Грімстаді —зокрема, наявність в містечку (з 1835 р.) спілки для читання і гарної особистої бібліотеки старої англійки Крауфорд. Сам юнак го­ворив, що читав дуже мало, знайомився переважно з літературою, написаною ла­тинською та норвезькою мовами. Таким чином, він прилучився до основних на­прямків європейської думки і провідних літератур Заходу.

Літературну творчість розпочав як поет. У його ранніх віршах з' явився мотив, який згодом стало домінуючими у творчості: мотив покликання людини, іноді по­єднаний із сумнівами щодо покликання самого поета. Перші вірші були надрукова­ні 28 вересня 1848 в газеті «Кристіанія Постен».