Лілея

Глянь, кохана, що приніс я, — Білу квітку з зелен-листям! Розцвіла вона, де плине Тихо річечка в долині. Ти вплети цю квітку в коси! Серед плеса вона досі Між лататтям красувалась, На хвилечках колихалась. Тільки стережись, кохана! Страшно, страшно річка манить, Водяник лихий чатує, Білий скарб — лілей вартує.

У ці роки він написав не тільки сентиментально-романтичну поезію, але й полі­тичну лірику. У періодичних виданнях перші твори поета з'явилися у газеті «Крис­тіанія Постен» 28 вересня 1848 р. У Грімстаді Ібсен написав дві п'єси. Свою першу драму «Каталіна» писав із січня до березня 1849 року в умовах несприятливих. Піз­ніше він так згадував про це: «Драма моя була написана вночі. Принципал мій був людиною доброю та порядною, але не знав нічого, крім своєї справи, і мені доводи­лось майже красти для себе вільний час для навчальних занять, а із часу, що лиша­вся, ще й години для заняття поезією. Взагалі, черпати вільний час доводилося із нічного відпочинку. У цьому, мабуть, і криється причина того, що всі дії драми присвячені нічному часу».

«Каталіна» — драма, наповнена волелюбним пафосом. Хоча матеріал п'єси іс­торичний і взятий з епохи гострих громадських суперечок в Росії в І столітті до н. е., її основна проблема — проблема боротьби в духовному житті людини, проти­річчя між покликанням людини і її можливістю реалізувати це покликання.

Доля першої драми автора склалася не досить вдало: Кристіанійський театр рі­шуче відмовився від її постановки. Жоден із видавців не погодився друкувати п' єсу за власний кошт. Тоді один із вірних друзів Генріка, Уле Скюлерюд, витратив оде­ржаний ним невеликий спадок на те, щоб видати твір в кількості 250 примірників. Продано було лише 40 з них. Однак вихід у світ книжки не залишився непоміче­ним. З'явилася схвальна рецензія на неї в одній із газет. Книга справила враження на студентську молодь, бо це був єдиний прямий відгук у норвезькій літературі на революційні події 1848 року.

Другу п'єсу «Норманни» драматург написав теж у Грімстаді. Після переробки у

1850  році вона була поставлена Кристіанійським театром під назвою «Богатирсь­кий курган». Але її пафос не революційно-визвольний, а гуманістичний. Темою твору стало скандинавське середньовіччя епохи вікінгів. Драматург бачив у цій до­бі риси варварства і жорстокості, протиставляючи їй новий гуманістичний ідеал.

28 квітня 1849 року. письменник залишив Грімстад і переїхав у Крістианію. Йо­го метою був вступ до університету, але знання виявилися недостатніми, і молодий чоловік вступив на курси Хельтберга, який готував молодь до складання іспитів на атестат зрілості, після чого можна було вступати до університету. Ці курси були дуже популярними. Хельтберг був людиною неординарною, і не тільки освіченою, а й передовою. Недарма на цих курсах, які називали «фабрикою студентів», пере­бували майже всі відомі норвезькі письменники.

Фінансове становище дозволило Г. Ібсену пройти лише 3-місячний курс підго­товки (найкоротший). Іспити склав не досить успішно. Йому потрібно було повто­рно скласти їх з грецької мови і арифметики, щоб вступити до університету. Однак письменник отримав, незважаючи на це, право називати себе студентом і брати участь у суспільному житті студентства, і одразу ж скористався цим правом — став активним членом студентської спілки, а в 1851 р. навіть редактором тижневика цієї спілки, і активно бор