Особливості «нової драми» Ібсена: : Історія Зарубіжної Літератури ХХ століття : B-ko.com : Книги для студентів

Особливості «нової драми» Ібсена:

Р ► вірогідність дійсності, яка зображена в п'єсах; ► створення образів типових, нерозривно пов' язаних з оточуючим їх И повсякденним світом:

— вони підкреслено індивідуалізовані; С — пов' язані з життєвою реальністю;

— справді значні;

И ► контрастність світів — сьогодення і віддаленість;

► місце дії зовсім не змінювалося або змінювалося незначно;

►  розрив між благополучною видимістю і крайнім неблагополуччям суспіль­ства;

►  чіткість композиція, велике значення деталей; кінцівка п'єси незавершена, відкрита;

► обминає експозицію драми, починає дію напередодні катастрофи; події пере­носить у передісторію;

► відмова від зовнішнього драматизму дії і зосередження на аналітичному роз­критті характеру, конфлікту і сюжетних таємниць.

Глибокий аналіз ідейно-художнього новаторства норвезького драматурга подав у статтях «Квінтесенція ібсенізму» (1891) і «Драматург-реаліст своїм критикам» (1894) відомий англійський драматург Б. Шоу. Він підкреслив головну особливість Г. Ібсена — повернення до сучасного життя, незалежність від забобонів свого часу, критику хибних ідеалів суспільства. За словами Б. Шоу норвезький драматург «на­полягав на тому, щоб вища мета була надихаючою, вічною, безперервно розвиваю­чою, а не зовнішньою, незмінною, фальшивою...не літерою, але духом...не абстрак­тним законом, а живим потягом».

Усвідомлення і виділення письменником глибокого внутрішнього протиріччя між «ідеалом» та «дійсністю» і визначило художню структуру його п' єс про сучас­ність.