3. Т. Драйзер — майстер реалістичної прози. Особливості творчого методу

Теодор Драйзер (1871—1945) зробив значний вне­сок у розвиток американської літератури, розшири­вши горизонти реалістичного мистецтва.

Відомий американський критик і публіцист Ген­рі Менкен писав після смерті митця у 1945 році: «Он бил великий художник, ни один другой амери- канец его поколения не оставил такого прочного и прекрасного следа в нашей национальной словесно- сти... Он бил человеком огромной оригинальности, глубокой отзивчивости и непоколебимой храброс- ти. Всем нам, кто пишет, легче оттого, что он жил, работал и надеялся».

Заслуга: Був першим в американській літерату­рі, хто в своїй художній творчості керувався дум­кою про антигуманність усієї системи капіталізму.

Теодор Герман Альберт Драйзер народився 27 серпня 1871 р. в маленькому міс­течку Терре Гот (штат Індіана). Він був 12-ю дитиною в родині робітника місцевої ткацької фабрики — Джона Пауля Драйзера. Батько приїхав із Німеччини до Аме­рики в 1844 р., щоб уникнути призову до армії, окрім цього тут він сподівався роз­багатіти. Спочатку справи йшли непогано, він придбав власну фабрику, але до мо­менту народження Теодора збанкрутував. Велика родина Драйзерів жила у постійних злиднях. На ній, як писав далі Драйзер, лежав відбиток бідності та не­вдач: «Я народився бідняком. Були часи, коли я в листопаді і в грудні ходив босо­ніж. Я бачив, як страждала від злиднів моя люба мати і у відчаї заламувала руки. І мабуть, саме тому я, незалежно ні від чого, виступаю за таку соціальну систе­му, яка може бути й буде кращою за нашу».

Скрутно і тяжко доводилося матері майбутнього письменника — Сарі Драйзер. У неї на руках було 9 дітей — 4 хлопчики і 5 дівчаток (перші 3 померли). Щоб уря­тувати сім'ю від голоду, вона брала прати білизну. Ще важче довелося жити, коли батько хворів. В один із таких моментів брат Поль потрапив у поліцію. Від тюрем­ного ув'язнення його врятував відомий місцевий юрист і чиновник, з яким позна­йомилася одна із сестер майбутнього письменника (сюжет роману «Дженні Гер- хард»).

«В моїй пам 'яті встають довгі, сірі і холодні дні. Жалюгідна їжа — одна сма­жена картопля, інколи каша. Дитиною я не раз був голодний».

Діти змушені були допомагати дорослим. Разом зі своїми братами й сестрами збирав вугілля на залізниці, а інколи просто крали його з вагонів.

Батько письменника, ревносний католик у питаннях релігії, був справжнім дес­потом. Саме він влаштував Теодора в католицьку школу. Релігійний фанатизм у викладанні викликали у хлопця відразу до католицизму і релігії. Мати не поділяла думки свого чоловіка у цьому відношенні, її Т. Драйзер завжди називав «мудрою і ніжною».

Хлопчикові довелося досить рано почати своє трудове життя. Зовсім маленьким він продавав газети. Бідне становище родини змусило Теодора думати про постій­ний заробіток. Йому лише виповнилося 14, як він найнявся до володаря ферми са­пати город за 60 центів на день. Але робота під пекучим сонцем була занадто важ­кою для дуже міцного хлопця, і, заробивши 1,5 долара, покинув фермера. У віці 16 років Теодор Драйзер поїхав до Чикаго, там він працював у ресторані — прибирав столи і мив посуд; служив у торгівця скоб' яних товарів; був збирачем плати за ква­ртири в одній із компаній, розв