3. Загальний огляд романів Є. Замятіна «Ми», Дж. Оруелла «1984», О. Хакслі «Чудовий новий світ»

Кожен письменник світового рівня вніс у розвиток літературного процесу свій вклад. Не винятком тому стала російський письменник Євген Іванович Замятін, ко­трий отримав у літературному середовищі прізвисько «англієць». Сам Є. Замятін підкреслював, що він не емігрант, оскільки його від' їзд був вимушений. Увесь час він сподівався на повернення і на «пом'якшення» політичного режиму на батьків­щині. Уся його творчість ніби поділилася між прихильністю до російської природи, і любов'ю до європейської літератури, яка й сформувала його художні смаки. Па­радоксально, що Є.Замятін (як мало хто із російських письменників ХХ століття) значно вплинув на європейську літературу. Протягом півстоліття його твори не друкувалися в Росії, проте ім'я звучало як символ чесності письменника перед ти­ранічною владою.

Народився Є. І. Замятін 20 січня (1 лютого) 1884 року у місті Лєбедяні Тамбовської губернії (нині Липецька область РФ), в родині священика. Дитинство майбут­нього письменника пройшло на березі Дону у містеч­ку, де було «сонне царство, де за парканами дрімало своє непорушне і дивне життя». Пізніше він буде зга­дувати: «У середині карти — коло: Лебедянь — та сама, про яку писали Л. Толстой та І. Тургенєв. Наро­дився в Лебедяні... Ріс під роялем: мати — прекрас­ний музикант. Гоголя в чотири — уже читав. Дитинс­тво — майже без друзів: друзі — книги. До цього часу пам'ятаю тривогу... від тургенівського «Першого ко­хання»... Гоголь — був другом... «Саме з цієї землі беруть початок ті враження, котрі набагато пізніше дали матеріал для майбутніх творів письменника: «Уездное» (1912), «Алатир» (1914) та інші.

Подальше життя Євгена Замятіна було пов'язане з Петербургом, куди він поїхав вступати до Політехнічного інституту. Студентські роки збіглися з революційними подіями в Росії початку 1900-х років. Юнака чекали найнесподіваніші події, які на­довго закарбувалися у його пам'яті: студентське життя, практика на заводах, закор­донні поїздки на те6плоході «Росія», «епопея бунту на «Потьомкині» (яскраво ві­дображена в оповіданні 1913 року «Три дні») тощо. Є Замятін був з більшовиками, сам був більшовиком, за що був заарештований у грудні 1905 року. Згодом на нього чекало вигнання через нелегальне проживання в Петербурзі. Цьому романтичному періоду свого життя Є. Замятін пізніше скаже: «Революція була юною, з вогняними очима коханкою, — і я був закоханий в Революцію...».

У часи, коли письменникові доводилося переховуватися від поліції, змінювати адреси проживання, він наполегливо самотужки вивчав теорію суднобудівництва та корабельну архітектуру. Тонкий інженерний талант буде розкритий пізніше, коли прозаїк перебуватиме у відрядженнях у Англії. Поки ж Є. Замятін свої праці офор­мляв у спеціальні статті, що час від часу з'являлися на сторінках петербурзьких журналів. Поряд із тим він усе більше відчував необхідність писати, хоча літерату­рний дебют у 1908 р. (рік закінчення Політехнічного інституту) був невдалим. Ус­піх на літературній ниві прийшов до нього у 1912 році, коли побачила світ повість «Уездное».

З того часу життя Є. Замятіна вкрай змінилося. Поява перших творів письмен­ника, а особливо повісті «Уездное», була сприйнята як літературна подія. Критика схвально відгукнулася про твори, свідченням чого стали заголовки в газетах: «Си­ла, що наближається», «Новий талант». Він познайомився із багатьма провідними письмен