3. Протистояння романтично-авантюрної та обивательсько-затишної моделей існування у драмі М. Фріша «Санта Круз»

Творча спадщина, особистість і доля Макса Фріша (1911—1991) — людини з неабиякою^ вдачею — ви­кликала сьогодні жвавий інтерес. Його творчість приваблювала новизною і сміливістю, гостротою почуттів; життя — мужністю і силою духу.

Народився Макс Фріш 15 травня 1911 року в сім'ї відомого архітектора в Цюриху. Мати до замі­жжя працювала гувернанткою в одного поміщика під Одесою. Навчався в реальній гімназії, до якої вступив в 1924 р. У цей час майбутній письменник особливої схильності до читання художніх творів не виявляв, значно більше його приваблював футбол. Та все змінилося того вечора, коли Фріш, потрапи­вши до театру, був глибоко вражений драмою Ф. Шиллера «Розбійники». Саме ці враження і на­дихнули 16-літнього юнака на перші драматичні спроби, які, як того й слід було че­кати, виявилися невдалими. Звичайні для хлопця інтереси і заняття відтіснила тяж­ка фінансова скрута в родині.

У 1930 р. М. Фріш вступив на факультет германістики Цюрихського універ­ситету. Однак дуже швидко розчаровувався, бо не знайшов нічого путнього в лекціях професорів. Звідси самотність і невдоволеність від даремно втрачено­го часу.

1932 року раптова смерть батька змусила юнака покинути навчання і самому за­робляти собі на життя. Працював репортером: брався за звіти про події політичного і світського життя, про спортивні змагання і погоду. Сміливо він ламав письменник звичні норми життя. У 1933 р. Фріш поїхав знайомитись із зовнішнім світом — Пра­га, Угорщина, Сербія, Боснія, Греція. Творча уява збуджувала у ньому нестримну жа­гу пізнання світу. Протягом життя Драматург побував у країнах Західної Європи, США, арабських державах, Китаї, Польщі, СРСР.

У 1934 році Фріш написав свій перший роман «Юрг Рейнгарг». Та раптом все: і рукописи, і творчі задуми, і внутрішня потреба у творчості, все було поставлене під сумнів. Одного дощового дня рукописи було спалено — у такий спосіб прозаїк ви­рішив позбутися спокуси літературної творчості. Але без паперу й пера Фріш біль­ше двох років прожити не зміг. У 1939 р. він знову взявся за роботу, коли був мобі­лізований для охорони кордонів Швейцарії. Того ж року, перебуваючи у відпустці, він захистив диплом архітектора (освоювати архітектуру М. Фріш взявся у 25 років, трохи ніяковіючи перед молодшими за нього однокурсниками).

Відтоді наступні 15 років творчого життя — роки успіху на царині архітектури і літератури. Фрішу-архітектору було чим пишатися: будівництво будинку для брата за першим власним проектом, перемога у престижному конкурсі проектів басейну для п'яти тисяч чоловік, відкриття власного бюро. А паралельно з кресленнями пи­салися твори, що полонили публіку свіжими темами: п' єси, романи, щоденники, публіцистичні статті.

Фрішу-письменнику була чужою роль проповідника. У художніх творах він уникав однозначних і усталених оцінок, тому замість традиційних розв'язок сцені­чної дії — відкриті фінали. Макс був митцем, котрий усе піддавав сумніву. Під зна­ком сумніву відбувалося і його творче становлення.

У 1944 року в житті мало ко