Висновок до роману:

1. Людина без совісті і без душі не могла існувати;

2. Світ духовності людини треба формувати не сьогоденними розвагами, а віч­ними цінностями;

3. Багатство матеріальне і багатство душі — різні поняття Основні думки автора щодо роману:

1. Розкрити себе і притаїти митця — цього прагне мистецтво;

2. Не можна безкарно порушувати норми людського життя;

3. Втрата моральних переконань веде людину до загибелі

Особливу роль у романі відіграло використання парадоксів. Вразило не тільки кількість парадоксальних афоризмів, але й їхня несподіваність. Наприклад, Вайльд стверджував: «Митець не прагне нічого доводити. Довести можна навіть безперечні істини». Лорд Генрі також виклав свою теорію «нового гедонізму» у формі парадо­ксальних афоризмів: «Так зворушувала і бентежила музика. Але вплив музики менш виразний... Вона-бо творить у людині не новий світ, а швидше новий хаос.

А тут — слова! Самі слова! Але які моторні! Які ясні, промовисті, жорстокі! Від них не втечеш. І до того ж — які в них невловні чари! Ці слова, здавалося, надають відчутної форми туманним маренням, і бринить у них своя музика, така ж солодка, як у віоли чи лютні. Самі слова! Та чи ж є що-небудь таке реальне, як слова?».