Інструктивно-методичні матеріали : Історія Зарубіжної Літератури ХХ століття : B-ko.com : Книги для студентів

Інструктивно-методичні матеріали

Твір написаний у 1879 році. В основу драми Ібсен поклав реальну подію. Прото­типом Нори стала норвезько-датська письменниця Лаура Кіллер (1849—1932). Під впливом п'єси Ібсена «Бранд» 19-річна дівчина написала книгу «Дочки Бранда», яка вийшла у світ у 1869 році під псевдонімом. З нею ознайомився драматург пора­див Лаурі займатися літературою. Між ними зав'язалася дружба. Лаура вийшла за­між з любові, але її чоловік, людина з розлагодженою нервовою системою, болісно сприймав нестаток грошей. Тому дружина намагалася захистити його від матеріаль­них проблем і, коли він захворів, звернулася за допомогою до свого багатого батька, однак той відмовив. Тоді вона, таємно від усіх, взяла позику в одному з норвезьких банків, а поручився за неї впливовий друг. Коли знову стали потрібні гроші, Лаура зробила нову позику, але не змогла її повернути у визначений термін. У відчаї жінка хотіла видати фальшивий вексель, але вчасно зупинилася. Згодом про це дізнався чо­ловік, який спочатку співчував Лаурі, а потім під впливом родини, друзів, загальної думки жителів міста різко змінив своє ставлення до дружини і став вимагати розлу­чення. Дітей у неї відібрали, а її визнали психічно хворою. Згодом, на прохання чоло­віка, Лаура повернулася і в сім'ю, і до літературної діяльності.

Про історію цієї жінки довідалася Сюзанна, дружина Ібсена, і, мабуть, пізніше розповіла про неї чоловікові. Нора і її прототип мали багато спільного, але була й істотна відмінність: Нора сама пішла з сім' ї, сама протиставила себе суспільству — це її свідоме рішення.

На перший погляд, головну увагу письменник зосередив на проблемі прав жін­ки, але побудова драми, система образів переконливо довели, що доля головної ге­роїні відбила глибинні протиріччя сучасного драматургу суспільства.

У цій п'єсі Ібсен заклав основи реалістичної соціально-психологічної драми. Обиватильське благополуччя родини адвоката Хельмера розкрилося в ній найнеща- снішим і найневблаганнішим способом, оголивши брехливість буржуазної моралі, існуючих на той час норм родинного життя та горезвісної святості шлюбу. На по­чатку драми автор відтворив життя-гру головних героїв і їхнє зовнішнє благопо­луччя, яке було лише видимістю. Конфлікт, що дав розвитку дії п'єси, виник давно, але до певного часу героями не усвідомлювався. Цей конфлікт розкрився разом з таємницею головної героїні — Нори.

Згодом соціальні протиріччя у драмі переросли у протиріччя моральні, які дра­матург вирішив у психологічному плані. Поведінка героїв психологічно глибоко вмотивована: вісім років подружнього життя Нори, про які ми дізналися із перед­історії, — це вісім років роздумів і сподівань. І лише у ті три дні, коли героїня, ха­паючись за останню надію, боролася за свою сім' ю, за щастя, повністю розкрився її складний духовний світ. Рішення піти з сім'ї далося нелегко, це не емоційний по­рив, а глибоко обдуманий вчинок.

П' єсу ще називали інтелектуально-аналітичною. У таких творах, як правило, присутня якась таємниця, що визначала розгортання подій. Проте розум і здатність героя осмислити дійсність дали йому змогу змінити свою долю. Якщо ж людина не знайшла у собі сили правильно зорієнтуватися у ситуації і перетворити свою думку на дію, вона жорстоко за це поплатилася.

Зав'язка і розв'язка винесені автором за межі дії п'єси. «Аналітичні» тенде­нції у цій драмі виявилися у перенесенні центру ваги на розкриття справжньої сутності стосунків і характерів персонажів: фру Лінне хоче, щоб між чоловіком та дружиною відбулася відверта розмова і тому не дозволило Крогстаду забрати листа; лист лихваря не розв'язав конфлікту, а лише став передумовою для роз­мови Нори з чоловіком. Таємна любов лікаря Ранка до Нори не дозволила герої­ні просити у лікаря допомоги, а також підштовхнуло її до рішучої розмови з Хе- льмером.Отже, усе, що відбувалося у творі, підкорено її загальній ідеї — таємниця має бути розкрита.

КОНФЛІКТИ

Основний

Між прагненнями Нори та писаними законами суспільства, а також між уявним та реальним життям Нори

Зовнішній

«бурхливий», навколо Крогстада

Внутрішній

у самій Норі

Нора, на перший погляд, здавалося легковажною і несерйозною жінкою. Вона щебетало і співало, насолоджуючись життям і любов'ю свого чоловіка Торвальда, тією затишною гармонією, яку вона створила у власному домі. Проте ми дізналися про таємницю жінки: вісім років змушена потай від чоловіка сплачувати великий борг, економлячи на собі і не втрачаючи при цьому природної життєрадісності і ча­рівної жіночності. На таке могла бути здатна лише сильна та вольова жінка, яка вміло по-справжньому кохати і захищати свою любов. Тому стало зрозумілим, що Нора не така вже й проста, якою видалася спочатку.

Чоловік Нори Торвальд Хельмер виголосив нібито справедливі слова, але за ни­ми крилася якась жорстокість. Він звик милуватися своїми чеснотами і тому насто­рожила його зверхнє ставлення до дружини, нерозуміння її душевного стану. Діз­навшись про її вчинок, він сприйняв його як ганебний і навіть не задумався над тим, що саме змусило її так діяти.

Проблема родини — секрет сімейного щастя і благополуччя; становище жінки в тогочасному буржуазному суспільстві; «святість шлюбу»; місце людини в житті, людські цінності життя. Людина повинна знайти себе, своє щастя, покликання, бо тільки справжня людина, а не іграшка в чиїхось руках мала право на сімейне щастя, на виховання дітей.

Важливу роль у творі відіграла символіка, адже символічною вже була сама на­зва твору. «Ляльковий дім» — це дім фальшивих цінностей, за якими крилися его­їзм, духовна порожнеча, роз'єднаність людських душ. У цьому домі не жили, а ли­ше грали у кохання, шлюб, сімейну злагоду і навіть людську гідність і честь.

У драмі Ібсен використав різні образи-символи:

Ялинка (була живою і красивою, і коли її зріза­ли поступово зав'яла)

Подружнє життя Нори (ідеальні стосунки в родині були лише видимі­стю, насправді кожен із них, як Нора, так і її чоловік по-різному сприймали шлюб, і тому це призвело до трагічної розв'язки)

Мигдалеве печиво (спо­чатку їла ховаючись від чоловіка, потім почала робити це відкрито)

Внутрішнє «я» Нори (героїня була для чоловіка лише «лялькою», але потім вона вирішила показати себе зовсім з іншого боку, на що не спо­дівався чоловік)

Образ Крогстада

Неприємності (Нора грала з дітьми — і раптом зловіщою тінню з'явився Крогстад, який і розпалив вогнище у родині)

Образ тарантели

Передчуття невідворотності катастрофи (Нора танцювала, пережи­ваючи глибокі душевні страждання, вона зрозуміла, що наближалася страшна гроза; танок за контрастом підкреслив напругу душевних сил Нори, адже вона танцювала у той момент, коли вирішувала її доля)

Маскарадні костюми

Ролі і маски героїв (зокрема Нори) у реальному житті (настане час, коли маски необхідно буде зняти, тоді настануть справжні неприємно­сті, вирішити які швидко буде просто неможливо)

Символічним став фінал п'єси: промінь надії торкнутися Торвальда Хельмера — він готовий вчинити «диво див» — змінитися настільки, щоб повернути Нору.

У «Ляльковому домі» центральною постала проблема становлення жінки в бур­жуазному суспільстві. Проте «жіноче питання» один із аспектів проблеми звіль­нення людської особистості. Безпосереднім об'єктом зображення драматург обрав сім'ю, котра багато в чому може здаватися ідеальною. А фінал п'єси, як бачимо, — результат катастрофи, який і сам є катастрофою, позбавлений будь-яких елементів компромісу. Але такий фінал не можна назвати неблагополучним. Героїня не заги­нула, а навпаки, стала переможницею, бо ніби знайшла себе і мала достатньо муж­ності, аби здійснити свою волю і відкинути все, що їй заважало. Разом із тим ця пе­ремога мала трагічний відтінок, бо вона означала болісний розрив Нори з усім 'її попереднім життям (особливо з дітьми) і зробила її самотньою у протистоянні сус­пільству з його нормами моралі. Таким чином, перемога Нори, тобто її внутрішнє звільнення та обрання нею свого справжнього шляху не означало завершення її бо­ротьби, навпаки, дійсні випробування героїні ще попереду — після того, як спус­титься завіса. Тільки тоді почнеться боротьба Нори за своє самоствердження, за пі­знання справжніх законів життя.

Про Ібсена говорили, що його п'єси починалися там, де раніше звичайно закін­чувалися. Можна сказати й інакше: вони закінчувався там, де розпочиналася спра­вжня, дійсна боротьба, де мало відбутися випробування сил героя, тобто там, де могла б початися нова п'єса. Тому фінал «Лялькового дому» називали відкритим.

Кінцівка твору вказала на наявність у суспільстві «справжньої людини», яка прагнула до свободи та внутрішньої незалежності і була здатна заради певних цілей піти на будь-які жертви, відмовитися від компромісів.

ЗАНЯТТЯ № 10