10.1. Поняття державного кредиту, його значення, види та функції

У єдиній системі державних доходів основне фіскальне навантаження несуть, безумовно, різні обов'язкові платежі, і в першу чергу — податкові платежі. Разом з ними істотна роль у фінансуванні витрат бюджету, покритті його дефіциту належить такому фінансовому механізму, як державний кредит.

Слід відзначити, що термін «державний кредит» зазвичай розглядається удвох аспектах: як економічна та як правова категорії. При цьому необхідно відмітити, що державний кредит як економічна категорія є базисним поняттям щодо кредиту в правовому аспекті. З економічної точки зору державний кредит є однією з форм руху позикового капіталу, в ході якого відбувається вторинний перерозподіл вартості валового внутрішнього продукту і частини національного продукту. Всі правовідносини у сфері державного кредиту відрізняються державно-владним характером. У цих відносинах держава в односторонньому порядку встановлює, а також змінює без згоди інших сторін відносин умови державного кредиту: терміни повернення, підстави припинення і зміни відносин, величину відсотків та терміни їх виплат й ін. В загальному розумінні державний кредит — це система відносин позики, у яких однією із сторін виступає держава. При цьому держава може виступати як:

позичальник;

кредитор;

гарант.

Оскільки в переважній більшості випадків держава здійснює діяльність як позичальника, зазвичай у науковій літературі розглядається саме така ситуація.

Державний кредит як економічна категорія є сукупністю економічних відносин, що виникають у сфері мобілізації державою додаткових грошових ресурсів, як правило, з метою покриття бюджетного дефіциту на основі добровільності, поворотності, терміновості і платності.

Визначаючи поняття державного кредиту як правову категорію, перш за все необхідно відмітити, що чинне законодавство України не дає визначення цього терміну. Таку «нігілістичну позицію» законодавця заповнює наука фінансового права.

З урахуванням проаналізованих положень можна запропонувати наступне визначення: державний кредит — це система врегульованих правовими нормами суспільних відносин у сфері акумуляції державою додаткових, умовно вільних грошових коштів, де держава виступає в ролі позичальника, кредитора або гаранта, як правило, в цілях покриття дефіциту бюджету, на умовах добровільності, поворотності, терміновості і платності.

Значення державного кредиту для економічного життя держави, його фінансової системи найбільш рельєфно виявляється через властиві йому функції. Можна виділити чотири функції державного кредиту:

фіскальну;

регулюючу;

розподільну;

контрольну.

Фіскальна функція показує основне призначення державного кредиту — формування централізованих грошових фондів держави за допомогою залучення додаткових, умовно вільних грошових коштів. В умовах, коли структурний дефіцит Державного бюджету є швидше нормою, ніж винятком, актуальність даної функції істотно зростає. Часто державний кредит виступає основним джерелом покриття бюджетного дефіциту.

Регулююча функція виявляється в дії держави за допомогою державного кредиту на функціонування грошового обігу, стан кредитного та інвестиційного ринку, рівень інфляції, в цілому на стан економіки держави. За допомогою держкредиту держава проводить свою фінансову політику.

Розподільна функція дозволяє спрямувати грошові потоки на забезпечення збалансованості бюджету. За рахунок державного кредиту забезпечується рівномірний розподіл податкового тиску в часі. Крім того, за допомогою держкредиту можна підвищити ефективність перерозподілу грошових коштів усередині держави: як між різними адміністративно-територіальними одиницями, так і між галузями економіки.

Контрольна функція виражається в забезпеченні цільового використання кредитних ресурсів, обов'язковості і своєчасності їх повернення, правильності розрахунку й виплати винагороди. При цьому контроль здійснюється на всіх етапах кредитної діяльності: безпосередньо при залученні позикового капіталу, використанні та поверненні грошових коштів.

Класифікацію відносин у сфері державного кредиту можна здійснити за такими підставами:

За змістом здійснюваних операцій виділяють активні і пасивні. Коли держава залучає на умовах кредиту грошові кошти інших суб'єктів фінансових правовідносин для вирішення завдань соціальної та економічної спрямованості, наприклад на покриття дефіциту державного бюджету України, то мають місце пасивні операції, а при розміщенні державних грошових коштів на умовах кредиту — активні операції.

За цільовою спрямованістю використання кредитних коштів, незалежно від змісту операцій можна визначити такі види державного кредиту, як соціальний, економічний і бланковий.

При реалізації відносин у сфері державного кредиту з метою вирішення певних соціально значущих для держави й суспільства завдань, наприклад погашення коштів Фонду соціального захисту інвалідів, матиме місце соціальний держаний кредит.

Якщо такою метою є розв'язання завдань у сфері економіки, наприклад забезпечення фінансовими ресурсами певної галузі економіки, матиме місце економічний державний кредит.

При реалізації державно-кредитних відносин без наявності чітко вираженої мети — бланковий.

За терміном представлення коштів державний кредит буває короткостроковим (термін погашення до 1 року), середньостроковим (до 5 років) та довгостроковим (термін погашення більше 5 років).

За юридичними формами державний кредит можна диференціювати на державні займи (зовнішні та внутрішні), податковий кредит, оплата державних зобов'язань казначейськими векселями, використання комерційними банками тимчасово вільних бюджетних коштів і коштів державних позабюджетних фондів. Особливою формою є одержання кредитних ресурсів різними суб'єктами господарювання під гарантії держави (так званий умовний державний кредит). В окремих випадках можуть мати місце й інші форми.

Найпоширенішою формою державного кредиту є державні позики, які характеризуються тим, що тимчасово вільні кошти фізичних та юридичних осіб, інших суб'єктів залучаються для фінансування суспільних потреб шляхом емісії і розміщення державних облігацій, казначейських зобов'язань, інших державних цінних паперів.

Особливістю емісії та реалізації казначейських векселів є те, що цей вид державних цінних паперів не припускає виплати відсотків або інших вигод, як у випадку з облігаціями і казначейськими зобов'язаннями.

Казначейські векселі згідно з п. 5 Порядку застосування векселів Державного казначейства (затвердженого Постановою КМУ № 689 від 27.06.96 р.) видаються в рахунок фінансування витрат Державного бюджету, за винятком витрат по оплаті праці та інших грошових виплат населенню, за згодою відповідного одержувача засобів з державного бюджету. Аналіз п. 9 вищезгаданого Порядку дозволяє стверджувати, що казначейські векселі є своєрідним сурогатом грошових коштів, які вживаються для розрахунків у народному господарстві України. Важливою рисою цього виду державних цінних паперів є те, що вони можуть використовуватися для сплати податків до Державного бюджету України.

Можлива класифікація видів державного кредиту і на інших підставах.

У даний час можна стверджувати, що державний кредит став обов'язковим елементом фінансової системи України, тому необхідно бути обережним при використанні державного кредиту. Зокрема, нарощування державного кредиту неминуче несе за собою зростання державного боргу, може привести до відчутного зростання податкового тягаря та витоку капіталів за кордон. Крім того, активний вихід держави на кредитний ринок часто приводить до істотного зростання напруги на ньому, погіршенню умов для інших позичальників (наприклад, зростанню процентних ставок).