1.9. Переоцінка вартості основних засобів

Складність оцінки основних засобів пов'язана з тривалим строком їх експлуатації. Внаслідок використання об'єкта основ­них засобів його первісна оцінка поступово втрачає своє значен­ня. Тому підприємство повинно періодично переоцінювати осно­вні засоби.

До введення в дію П(С)БО 7 [30] основні засоби оцінювалися за вартістю їх придбання, потім ця оцінка коригувалася за таки­ми факторами:

-         постійне зменшення вартості для відображення результатів використання основних засобів;

-         періодичне збільшення вартості з метою відображення ре­зультатів знецінювання грошової одиниці.

Відображення витрат на поліпшення основних фондів (у грн) у податковому обліку

Нові правила мають за мету відобразити як прогнозовані змі­ни вартості основних засобів (у вигляді зносу), так і ті, що не під­даються прогнозуванню (коливання вартості майна, які зв'язані зі зміною ринкових цін).

Перша зміна вартості є результатом впливу часу та експлуа­тації. Підприємства повинні встановити за кожним об'єктом один із шести запропонованих методів амортизації, який реально буде відображати втрату вартості, яка є результатом вільно вибраного способу експлуатації об'єкта.

Друга зміна вартості - переоцінка (дооцінка чи уцінка) є ре­зультатом зміни ринкової вартості і суми очікуваного відшкоду­вання кожного об'єкта. Підприємство повинно на дату кожного балансу визначати справедливу вартість об'єкта.

п. 16 П(С)БО 7 «Основні засоби» (витяг) від 27.04.2000 р. № 92

Підприємство може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справед­ливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об'єкта основних засо­бів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.

Переоцінка основних засобів тієї групи, об'єкти якої вже зазнали переоцінку, надалі має проводитися з такою регулярністю, щоб їх залиш­кова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості.     

Отже, П(С)БО 7 «Основні засоби» [30] не встановлює обов'язковості проведення переоцінки, тобто підприємство само вирішує, чи необхідно таку переоцінку проводити. Однак, якщо рішення про проведення переоцінки прийнято, його треба офор­мити документально, наприклад, наказом або розпорядженням керівника підприємства.

Порогом суттєвості для проведення переоцінки або відобра­ження зменшення корисності об'єктів основних засобів може прийматися величина, що дорівнює 1 відсотку чистого прибутку (збитку) підприємства, або величина, що дорівнює 10- відсотковому відхиленню залишкової вартості об'єктів основних засобів від їх справедливої вартості [61, 65].

Не переоцінюються МНМА та бібліотечні фонди, якщо амор­тизація за ними нараховується у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 % його амортизованої вартості, а інші 50 % амортизованої вартості в місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або у першому місяці використання об'єкта 100 % його вартості.

Незважаючи на добровільний характер переоцінки та деякі небажані моменти, пов'язані з нею (велика трудомісткість і дода­ткові витрати), робити переоцінку доцільно. Аргументи за:

-   наближена до справедливої залишкова вартість основних засобів може зіграти важливу роль у конкретних випадках взає­мовідносин підприємства з користувачами фінансової звітності. Збільшення залишкової вартості основних засобів покаже інвес­торам могутність підприємства. Таке збільшення приведе до збі­льшення вартості активів, а отже, і до збільшення розміру влас­ного капіталу. І навпаки, зменшення залишкової вартості основ­них засобів покаже, що з підприємства «нема, що взяти»;

-   певний інтерес до вартості чистих активів підприємства є у держави. Чисті активи - це активи підприємства за вирахуванням його зобов'язань (п. 4 П(С)БО 19 «Об'єднання підприємств» [37]). У ЦКУ [23] сказано, що акціонерне товариство (ст. 155) або товариство з обмеженою відповідальністю (ст. 144) підлягає лік­відації, коли вартість його чистих активів стає менше мінімально­го розміру статутного капіталу, встановленого законодавством для відповідного товариства. Одним із показників, на основі яких формується вартість чистих активів, і є залишкова вартість осно­вних засобів підприємства, яка складає іноді більшу частку його активів. Тому переоцінка залишкової вартості основних засобів може бути одним зі способів збільшення вартості чистих активів.

Переоцінка проводиться на дату балансу. Датою балансу вважається дата, на яку складається баланс підприємства. Датою балансу є кінець останнього дня звітного періоду (п. 3 П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» [29]). Згідно з п. 12 П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» [26] «звітним періодом для складання фінансової звітності є календа­рний рік», але згідно зі ст. 13 Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» [3] «баланс підприємства склада­ється станом на кінець останнього дня кварталу (року)». Отже, нормативні документи не дають однозначної відповіді на питан­ня: що слід вважати датою балансу? Тому підприємства можуть самостійно визначати