1.25. Невиробничі (непрофільні) фонди підприємств

У власності українських підприємств знаходиться значна ча­стина непрофільної власності, яка дісталася в спадок від планової економіки. Багато підприємств не тільки не відмовились від об'єктів соціальної сфери, але постійно їх розвивають. На балансі підприємств можуть знаходитися дитячі садочки, школи, медич­но-санаторні профілакторії, бази відпочинку тощо.

Невиробничі фонди є однією зі складових майна підприємс­тва. За своєю природою вони відрізняються від основних тільки призначенням їх використання. Причому, на практиці провести цю межу не просто. Одні й ті самі об'єкти капітального характеру можуть виступати і як виробничі фонди, і як невиробничі. З точ­ки зору оподаткування прибутку підприємств такий розподіл є принципово важливим, оскільки витрати на придбання, самостійне виготовлення, ремонт й інші види покращення об'єктів першого класу амортизуються, зменшуючи при цьому об'єкт оподаткування та суму податкових зобов'язань з податку на прибуток, а інші - ні.

Згідно з п. 8.1.4 ст. 8 [1] під терміном невиробничі фонди розуміють «капітальні активи, які не використовуються в господарській діяльності платника податку. До таких невироб­ничих фондів відносяться:

- капітальні активи (або їх структурні компоненти), які підлягають під визначення групи 1 основних фондів, включаючи орендовані;

- капітальні активи, які підлягають під визначення груп 2, 3, 4 основних фондів, які є невід'ємною частиною, розміщені або ви­користовуються для забезпечення діяльності невиробничих фондів, що підпадають під визначення основних фондів або вилучені з місця ведення господарської діяльності платника по­датку та передані у безоплатне користування особам, які не є платниками податку».

У наведеному визначенні необхідно зосередитися на трьох моментах:

по-перше, невиробничі фонди розглядаються як частина капітального активу (під основними фондами розуміють матеріальні цінності);

по-друге, ключовою ознакою невиробничих фондів є те, що вони не повинні фактично використовуватись у господарській діяльності. Виходячи з цього, до невиробничих фондів можуть бути віднесені як ті об'єкти, які зовсім не призначені для вироб­ничого використання та були придбані для потреб, не пов'язаних із господарською діяльністю, так і ті, які мають подвійне призна­чення (тобто, можуть використовуватися в господарській діяльності, а можуть і не використовуватися);

по-третє, наведене визначення не містить будь-яких характе­ристик періоду використання і поступового зменшення вартості в процесі використання (мова йде про об'єкти капітального харак­теру, які діють упродовж тривалого часу).

Таким чином, коли об'єкти капітального характеру не віднесені до основних фондів відособленого підрозділу підприємства чи уста­нови, то і для юридичної особи вони повинні розглядатися як невиробничі фонди. На рис. 1.14 наведена класифікація об'єктів капітального характеру згідно зі ст. 8 [1].

Невиробничі фонди підприємства, згідно з п. 8.1.4 ст. 8 [1], умовно можна поділити на дві групи.

1. Власні або орендовані капітальні активи чи їх структурні компоненти, які підпадають під визначення групи 1 основних фондів, тобто будови, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, у тому числі житлові будинки та їх части­ни (квартири та місця загального користування).

2. Капітальні активи, які підпадають під визначення груп 2, 3, 4 основних фондів. До складу цієї групи включаються, за своєю сутністю, фонди виробничого призначення, але використовувані не для здійснення господарської діяльності. Згадка про орендовані основні фонди у цьому пункті [1] чомусь відсутня. Ра­зом з тим у випадку оренди таких фондів для цілей, не пов'язаних із господарською діяльністю орендатора, для останнього вони будуть також розглядатися як невиробничі фонди.

Групи 2, 3, 4 невиробничих фондів, у свою чергу, поділяються на три підгрупи, які об'єднують у собі капітальні ак­тиви, які:

- є невід'ємною частиною невиробничих фондів, які підпадають під визначення групи 1. Тобто, якщо об'єкт, який підпадає під визначення груп 2, 3, 4 основних фондів, «вбудова­ний» у невиробничу будову чи споруду (наприклад, система кондиціонування повітря), він також класифікується як невироб­ничий;

- використовуються для забезпечення діяльності неви­робничих фондів, які підпадають під визначення групи 1 (на­приклад, легковий автомобіль, який обслуговує медпункт);

- вилучені з місця ведення господарської діяльності та передані у безоплатне користування особі, яка не є платником податку на прибуток. Очевидно, логіка віднесення таких об'єктів до невиробничих фондів полягає у тому, що їх передача в безоплатне користування неплатнику податку на прибуток розглядається як операція, не пов'язана з господарською діяльністю, отже, і об'єкт такої операції класифікується як неви­робничий. Наприклад, вантажний автомобіль або комп'ютер, пе­реданий у безоплатне користування фізичній особі (незалежно від того, чи зареєстрована вона як суб'єкт підприємницької діяльності чи ні), починаючи з моменту передачі, вже не може бути визначений як об'єкт основних фондів. Якщо ж така переда­ча здійснюється за плату, орендодавець отримує дохід, а значить, в наявності господарська діяльність, і відповідний об'єкт у по­датковому обліку відображається як об'єкт основних фондів.

Слід відмітити, що у п. 8.1.4 [1] перелік невиробничих фондів є вичерпним. Якщо керуватися тільки цим переліком, то вихо­дить, що до невиробничих фондів не відносяться об'єкти груп 1, 2, які розміщені у виробничих будовах, незалежно від характеру їх використання, (наприклад, тенісний стіл, розміщений у кори­дорі заводоуправління, або музичний центр, який знаходиться в бухгалтерії підприємства).

Такий підхід, незважаючи на його ліберальність та привабли­вість, все ж не є коректним, оскільки він не враховує головної ві­дмінності між основними та невиробничими фондами - їх вико­ристання у господарській діяльності платівника.

Іншим прикладом невиробничих фондів, які не включені до переліку п. 8.1.4 [1], є капітальні об'єкти груп 2, 3, 4, які безоп­латно передаються у користування іншому платнику податку на прибуток. При цьому така операція не направлена на отримання доходу, тобто вона явно не пов'язана з господарською діяльністю платника.

Інакше, у перелічених ситуаціях капітальні активи, з одного боку, у переліку невиробничих фондів не згадані, але з другого боку, вони не можуть бути класифіковані як основні фонди і відповідають загальному визначенню невиробничих фондів. То­му органи податкової служби у своїх роз'ясненнях для того, щоб відокремити належні амортизації основні фонди від невиробни­чих, звичайно керуються не переліком груп невиробничих фондів, а єдиним критерієм - використанням їх у господарській діяльності [91].

Як уже відзначалося, об'єкти невиробничої сфери підприємства далеко не однозначні за своїм характером: частина з них може бути використана для отримання доходу (наприклад, будинки відпочинку, туристичні бази, підсобне господарство), інша частина має більш виражений неприбутковий характер (медпункти, які знаходяться на балансі підприємства, установи професійно-технічної освіти тощо).

Відповідно до такої класифікації, об'єкти першої з цих груп у тому випадку, якщо вони використовуються в діяльності, яка

дійсно направлена на отримання доходу та є регулярною, постійною і суттєвою, слід розглядати як основні виробничі фон­ди незалежно від того, чи є вони самостійними юридичними осо­бами чи структурними підрозділами підприємства. Непряме підтвердження цього міститься у листі ДПАУ від 18.02.1998 р. № 1725/10/15-1117 [75], у якому йде мова про необхідність вклю­чення до валового доходу підприємства доходів від реалізації путівок баз відпочинку, які знаходяться на його балансі. Що стосується другої групи (хоч і тут можливі винятки), то питань, як правило, не виникає - це невиробничі фонди.

Окремого розгляду заслуговує класифікація об'єктів капітального характеру для неприбуткових організацій.

У неприбуткових установ і організацій з метою оподатку­вання вартість основних фондів не підлягає амортизації і не включається до складу валових витрат. При цьому мова йде про всі основні засоби неприбуткової організації незалежно від того, для чого конкретно вони використовуються. Віднесення всіх капітальних активів неприбуткових організацій до невиробничих фондів, у принципі, неправильне [91].

Загальним правилом для невиробничих фондів є те, що вит­рати на їх придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію чи інші покращення амортизації не підлягають.

Питання, які пов'язані з обслуговуванням, експлуатацією, ремонтом невиробничих фондів особливо індивідуальні для кож­ного об'єкта [91].

Питання оренди, придбання, вибуття схожі з розглянутими питаннями по основних виробничих фондах.

У власності українських підприємств знаходиться достатньо велика частина непрофільної власності, яка дісталась у спадщину від планової економіки. Непрофільним активом поступово може стати частина основного направлення, наприклад, відділ достав­ки.

Позбавитися від усього непотрібного та зайвого не просто. Виникає опір на всіх рівнях, але краще це зробити до тих пір, по­ки непрофільні активи самі не «продали» основний бізнес.

Як розпорядитися підприємству невиробничими (непрофільними) активами, залежить від ситуації, яка склалася. В Україні непрофільні активи частіше виводять із балансу підприємства з метою оптимізації виробництва, а не маркетингової стратегії. На рис. 1.15 наведені основні напрямки можливого використання непрофільних активів [97].

До об'єктів основних засобів невиробничого призначення відносять всі облікові процедури, передбачені [30], а операції з ними здійснюються у порядку, визначеному вказаним стандар­том. Однак, враховуючи специфіку цього виду основних засобів, доцільно вибирати для їх обліку (у тих випадках, коли стандар­том передбачена можливість вибору) найбільш прості процедури та методи. Наприклад, можна не визначати для них ліквідаційної вартості, і тоді вартість, яка належить амортизації, буде дорівнювати первісній (переоціненій) вартості, збільшеній на су­му вартості покращень. Для нарахування амортизації варто вико­ристовувати найбільш простий метод - прямолінійний.

ґ N

ЯК РОЗПОРЯДИТИСЯ НЕПРОФІЛЬНИМИ АКТИВАМИ В РІЗНИХ СИТУАЦІЯХ

\ І