1.26. Інвентаризація основних засобів : Капітал, основні та оборотні засоби підприємства : B-ko.com : Книги для студентів

1.26. Інвентаризація основних засобів

Перевірку та документальне підтвердження наявності, стану та оцінки активів і зобов'язань здійснюють під час інвентаризації, проведення якої передбачено ст. 10 [3].

Порядок проведення інвентаризації основних засобів регу­лює «Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріаль­них активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків тощо» [55].

1.27. Програмне забезпечення як особливий об'єкт основних фондів

У сучасних умовах збір, реєстрація, обробка, зберігання, пе­редача всезростаючих обсягів інформації, яка необхідна для функціонування підприємства, аналізу та прийняття рішень, неможливі без використання комп'ютерних технологій.

Підприємство, купуючи комп'ютер, визначає строк служби його складових, оскільки строк служби кожної частини придба­них у складі комп'ютера предметів, таких, наприклад, як клавіатура, маніпулятор «миша» може не перевищувати одного року. У такому випадку їх вартість буде враховуватися у складі матеріальних запасів і у складі валових витрат при оподаткуванні прибутку підприємств. Щодо інших складових, наприклад, сис­темного блоку, монітору, то якщо їх вартість виявиться менше вартісної ознаки, встановленої підприємством, для предметів, які входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів (МНМА), то такі складові комп'ютера будуть вважатися МНМА, а якщо більше - то основними засобами. Причому системний блок, монітор слід розглядати як окремі об'єкти основних засобів. Є точка зору, що окремим об'єктом основних засобів може бути тільки укомплектований комп'ютер, як предмет, при­значений для виконання самостійних функцій, мотивуючи таке рішення тим, що ні монітор, ні інші предмети не можуть самостійно функціонувати. Але такий підхід не відповідає нор­мам П(С)БО 7 «Основні засоби» [30]. Якщо виникає необхідність ліквідувати одну із складових, наприклад, монітора, перед підприємством виникне проблема визначення його вартості.

Підприємство для визначення фактичної вартості складових комп'ютера визначає їх справедливу вартість, скориставшись, на­приклад, інформацією з прайс-листів продавця, а потім розраховує процентне співвідношення справедливої вартості кожної складової комп'ютера у загальній справедливій вартості всього комп'ютера.

В Україні є багато підприємств, де програмісти розробляють комп'ютерні програми. Процес створення комп'ютерної програ­ми складається з таких етапів:

- попереднього проектування;

- розробки;

- впровадження.

При попередньому проектуванні розподіляються ресурси, встановлюються вимоги до робочих характеристик програмного забезпечення, визначаються альтернативи досягнення характери­стик, відбираються постачальники та консультанти. Цей етап подібний дослідженням при наукових розробках. Витрати на дослідження не визнаються активом, а відображаються як витра­ти звітного періоду. З метою оподаткування витрати, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію виробничих процесів, проведення дослідно-експериментальних і конструкторських робіт, виготов­лення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних із основною діяльністю платника податку, виплату роялті та придбання нематеріальних активів (крім належних амортизації), для їх вико­ристання у господарській діяльності платника податку включа­ються до валових витрат (п. 5.4.2 [1]).

Протягом етапу розробки програмного забезпечення здійснюється процес перетворення даних і конфігурації програм­ного забезпечення, розробляється інтерфейс, завершується коду­вання. Готове програмне забезпечення встановлюється на твер­дий диск (у нього вводяться дані) та здійснюється тестування. Розробка програмного забезпечення аналогічна виготовленню матеріального об'єкта, тому витрати на розробку програмного за­безпечення повинні капіталізуватися. Капіталізовані витрати етапу розробки включають:

- прямі витрати на придбання матеріалів і послуг, використо­вуваних у розробці; витрати на відрядження безпосередньо розробників програмного продукту;

- зарплату з відрахуваннями розробників комп'ютерної про­грами.

Не капіталізується заробітна плата адміністративного персо­налу.

У податковому обліку комп'ютерні програми, які придбані або створені для власного використання, відносяться до основних засобів. При завершенні етапу розробки капіталізовані витрати збільшують балансову вартість групи 4 основних фондів.

У бухгалтерському обліку ігнорується матеріальна суть про­грамного забезпечення, створеного для власних потреб. Така концепція прийнята тому, що національні стандарти складені на основі міжнародних стандартів, а згідно з МСБО 38 «Нематеріальні активи» комп'ютерні програми відносяться до нематеріальних активів. Строк амортизації для програмного забезпечення, створено­го для внутрішнього використання, не більше 20 років (відповідно до П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» [31]).

На етапі впровадження службовці навчаються роботі на створеному програмному забезпеченні. У податковому обліку витрати на експлуатацію системи та її обслуговування списують­ся на валові витрати (п. 5.2.1 [1]), а витрати на модернізацію, по­кращення й інші подібні витрати відображаються відповідно до вимог п. 8.7.1 [1].

У бухгалтерському обліку витрати на експлуатацію системи та її обслуговування включаються до складу витрат звітного періоду так само, як і інші витрати, які здійснюються для підтри­мання комп'ютерної програми у стані, придатному для отриман­ня первісно визначеного розміру майбутніх економічних вигод від її використання. А витрати, пов'язані з удосконаленням комп'ютерної програми, покращенням її можливостей і продов­женням строку служби, які будуть сприяти збільшенню первісно очікуваних економічних вигод від її використання, збільшують первісну вартість комп'ютерної програми (п. 18 П(С)БО 8 [31]).

З 1.01.2003 року комп'ютерні програми, які придбані з ме­тою їх використання у господарській діяльності як засіб вироб­ництва та призначаються платником податку для використання у господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію і вартість яких перевищує 1000 грн, вважаються основними фондами, причо­му незалежно від того придбані вони окремо від ЕОМ або разом (лист ДПАУ від 17.11.2003 р. №9417/6/15-1316) [77]. Інші про­грами, які використовуються у діяльності менше 365 днів, і кош­тують менше 1000 грн, відносяться до малоцінних предметів, і їх вартість включається до валових витрат (п. 5.2.1 [1]) або до МНМА, якщо їх вартість відповідає вартісній ознаці, встановленій підприємством для предметів, які входять до складу (МНМА).

Балансова вартість комп'ютерної програми визначається відповідно до п. 8.4.1 [1]. До неї включається вартість придбання програми з урахуванням транспортних і страхових виплат, а та­кож інших витрат, пов'язаних з її придбанням. До транспортних витрат відносяться витрати, пов'язані з передачею програми від продавця до покупця. Такі витрати включають послуги кур'єра, який доставив дискету з програмою покупцю, за допомогою якої програма переноситься з комп'ютера продавця на комп'ютер по­купця, вартість послуг Інтернету, пов'язаних з передачею про­грами тощо. Такі витрати збільшують балансову вартість комп'ютерної програми тільки у тому випадку, коли їх можна виділити з загальної суми витрат.

Операції з поліпшення, оновлення та доробки комп'ютерної програми підпадають під визначення «поліпшення основних фондів».

Комп'ютерні програми можуть у будь-який момент вийти з ладу, самознищитися тощо. Законодавство не допускає у таких випадках відносити залишкову вартість програми на валові вит­рати, але в п. 8.4.8 [1] наводяться основи, при настанні яких об'єкти групи 4 основних фондів можна продовжувати амортизу­вати, а саме: власне рішення платника податку внаслідок мораль­ного зносу програми, неможливості знайти кваліфікованого програміста тощо; незалежні від платника причини - зникнення програми з твердого диску комп'ютера, поломка CD-диска, неможливість відкрити програму, крадіжка комп'ютера тощо; причини, за яких платник вимушений відмовитися від викори­стання програми, наприклад, версія програми не відповідає класу комп'ютера, виробничим завданням тощо.

Термін «невиробничі» основні фонди відноситься і до комп'ютерної програми, якщо вона використовується у невироб­ничих цілях.

У бухгалтерському обліку ігнорується матеріальна сутність екземпляра програмного забезпечення. Відповідно до ст. 5 П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» [31] програми для ЕОМ є нематеріальними активами.