1.29. Мобільний телефон на підприємстві

Досягнення цивілізації все більше проникає у господарську діяльність вітчизняних підприємств і організацій. Придбання мобільного телефону стало звичайним явищем для підприємства. Для телефонної «мобілізації» підприємства, насамперед, необхід­не виконання двох умов: наявність мобільного телефону та його підключення до мережі одного з операторів мобільного зв'язку. Отримати мобільний телефон у користування підприємство може різними шляхами: взяти в оренду, використовувати телефони, які належать працівникам підприємства, і т. д. Але найпростішим з них є купівля мобільного телефону.

При купівлі мобільного телефону необхідно вирішити про­блему: як кваліфікувати придбаний актив. Те, що мобільний те­лефон відноситься до матеріальних активів, не викликає сумнівів. Залежно від строку використання мобільного телефону він може враховуватися як необоротні або оборотні активи. Слід визначи­ти лише, чи є придбаний мобільний телефон необоротним акти­вом, тобто об'єктом основних засобів або об'єктом малоцінних необоротних матеріальних активів (МНМА), чи оборотним активом, тобто малоцінним швидкозношуваним предметом (МШП). Вирішення цього питання залежить від строку викори­стання мобільного телефону, встановленого підприємством. Малоймовірно, що таким буде встановлений строк менше одного року. Однак такі варіанти можливі. Наприклад, підприємство за рахунок збільшення фінансових можливостей може запланувати проведення протягом року заміни придбаних мобільних телефонів на більш досконалі їх моделі. Крім того, підприємство може просто врахувати темпи розвитку цивілізації, які настільки високі, що придбаний сьогодні мобільний телефон, завтра пере­стане задовольняти господарські потреби підприємства. У такому випадку придбаний мобільний телефон при будь-якій його вартості необхідно віднести до складу оборотних активів - малоцінних швидкозношуваних предметів. На дату початку експлуатації, тобто його видачі працівникові підприємства, вартість мобільного телефону враховується в складі відповідних витрат. Згідно з п. 18 П(С)БО 16 «Витрати» [36], витрати на те­лефонний зв'язок відносяться до адміністративних витрат. Але якщо телефон виданий працівникові відділу збуту (реклами) і т. ін., то ніщо не забороняє підприємству списати його вартість до складу витрат на збут.

З метою оподаткування вартість придбаного мобільного те­лефону буде відображатися у випадку, якщо він використовується в господарській діяльності платника податку.

Якщо придбаний мобільний телефон визнається МШП, то в податковому обліку його вартість відображається в складі вало­вих витрат у момент придбання. Отже, ПДВ, включений у вартість мобільного телефону, відображається у складі податко­вого кредиту з ПДВ. Надалі вартість телефону до дати його видачі працівнику враховується при перерахунку залишку товар­но-матеріальних цінностей відповідно до п. 5.9 Закону України про оподаткування прибутку [4].

Мобільні телефони, які будуть використовуватися протягом періоду, який перевищує один рік, враховуються як об'єкти не­оборотних активів. Залежно від визначеного наказом про облікову політику підприємства вартісного мінімуму оцінки ос­новних засобів мобільні телефони згідно з п. 5 [30] можуть відноситися або до основних засобів, або до МНМА.

Наприклад, згідно з обліковою політикою підприємства ос­новними засобами визнаються об'єкти необоротних активів, вартість яких дорівнює або перевищує 1000 грн. Підприємство придбало мобільний телефон за ціною 1320 грн, у тому числі ПДВ 20%. Такий мобільний телефон повинен враховуватися як об'єкт основних засобів, відноситися до «інструментів, приладів, інвентарю». Нарахування амортизації вартості мобільного теле­фону здійснюється за нормами, встановленими підприємством самостійно. Інші операції, пов'язані з використанням мобільного телефону, визнаного об'єктом основних засобів, здійснюються відповідно до норм Положення 7 «Основні засоби» [30].

З метою оподаткування прибутку підприємств вартість мобільних телефонів, придбаних після 01.01.2003 р., включається до балансової вартості основних фондів групи 4 з наступним на­рахуванням податкової амортизації за нормою 15 % у розрахунку на квартал.

Незалежно від вартості придбаного мобільного телефону, та­кий порядок буде використовуватися, якщо підприємством не встановлені вартісні ознаки предметів, які входять до складу МНМА. Тоді будь-які необоротні матеріальні активи підприємства повинні враховуватися як основні засоби. Якщо такі вартісні ознаки встановлені, то придбаний мобільний теле­фон - МНМА. Амортизація вартості мобільних телефонів, так само як і інших МНМА, нараховується з використанням прямолінійного або виробничого методів. Крім того, для мобільних телефонів-МНМА можна нараховувати амортизацію у першому місяці їх використання у сумі 100% вартості або у розмірі 50% вартості при введенні в експлуатацію і 50% вартості при його ліквідації.

З метою оподаткування прибутку підприємств вартість будь- яких необоротних активів, у тому числі визнаних МНМА, відображається у складі балансової вартості відповідної групи основних фондів. Для мобільних телефонів, придбаних після 1 січня 2003 року, - це група 4. Більш «старі» телефони, придбані до вказаної дати, як і раніше, числяться в балансовій групі 2.

Якщо мобільний телефон придбаний зі знижкою, за ціною, нижче справедливої вартості, то можна провести дооцінку. Однак телефони-МНМА переоцінці не підлягають.

Якщо в комплекті з мобільним телефоном продаються аксе­суари до нього: акумулятор і зарядний пристрій, згідно з п. 4 П(С)БО 7 [30] об'єкт основних засобів - це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями та приладдям для нього, то мобільний те­лефон може розглядатися як єдиний об'єкт, який включає такі ак­сесуари. Водночас, складові частини об'єкта основних засобів, які мають різний строк експлуатації, можуть визнаватися окре­мими об'єктами основних засобів. Але рішення про окремий облік акумулятора та зарядного пристрою буде утруднено, оскільки вони продаються в комплекті з мобільним телефоном, і їх окрема вартість, найімовірніше, продавцями не визначається. Крім того, вони є пристроями, без яких функціонування мобільних телефонів неможливе. Тому оптимальним варіантом буде розглядати мобільний телефон, акумулятор і зарядний пристрій як один об'єкт основних засобів. У такому випадку заміна таких аксесуарів до закінчення строку експлуатації мобільного телефону буде розглядатися як ремонт (рідше - модернізація). Наприклад, витрати на заміну несправних акуму­лятора або зарядного пристрою є витратами на ремонт, які вклю­чаються до витрат звітного періоду. А заміна акумулятора мобільного телефону на акумулятор більшої ємкості може роз­глядатися як модернізація. Згідно з п. 14 [30] витрати на таку заміну (вартість нового акумулятора) збільшать первісну вартість мобільного телефону. У податковому обліку в першому випадку мають місце валові витрати (п. 5.2.1 [1]) у зв'язку з підтриманням телефону у робочому стані, а в другому - витрати на покращення основних фондів, які відображаються відповідно до п. 8.7 [1].

Обов'язковою умовою використання мобільного телефону є його підключення до мережі одного з операторів мобільного зв'язку [90].