2.3. Нормування оборотних фондів

За планової економіки кожному підприємству вища організація встановлювала загальний норматив оборотних фондів. У цих умовах підприємства були змушені контролювати цю величину.

З переходом на ринкові умови норматив оборотних фондів підприємствам ніхто не встановлює і не контролює. Проте це не значить, що в умовах ринку підприємства не повинні самі вста­новлювати і контролювати норматив оборотних фондів.

В умовах ринкових відносин значення нормування оборотних фондів різко зростає, тому що врешті-решт це пов'язано зі платоспроможністю і фінансовим станом підприємства.

Нормування оборотних фондів відображає процес визначен­ня мінімального розміру оборотних фондів, необхідного для за­безпечення безперервного нормального функціонування вироб­ництва. На сьогодні існує три найпоширеніших методи норму­вання оборотних фондів: аналітичний, коефіцієнтний і метод прямого розрахунку.

Аналітичний - застосовується в тому випадку, коли в плано­вому періоді не передбачено істотних змін в умовах роботи під­приємства порівняно з попереднім. У цьому випадку норматив оборотних фондів визначається виходячи зі співвідношення між темпами росту обсягу виробництва та розміром нормованих обо­ротних фондів у попередньому періоді.

Коефіцієнтний - норматив визначається на базі нормативу попереднього періоду шляхом внесення в нього змін з урахуван­ням умов виробництва, постачання, реалізації продукції, розрахунків.

Прямого розрахунку - ґрунтується на розрахунках нормативів за кожним нормованим елементом оборотних фондів: виробничими запасами, незавершеним виробництвом, витратами майбутніх періодів і готової продукції на складі підприємства, що призначена для продажу. Цей метод є найпоширенішим, оскільки він дає змогу точніше нормувати використання оборотних фондів підприємства, враховуючи специфіку виробництва та умови його розвитку. Крім того, за допомогою цього методу можна проаналізувати, яку із складових частин пронормовано опти­мально, а яку - не оптимально і через що. Цей метод нормування оборотних фондів є основним, інші - застосовуються як допоміжні.

У загальному вигляді порядок розрахунків при методі прямо­го розрахунку можна подати таким чином:

- розробка норм запасу з окремих важливих видів товарно- матеріальних цінностей усіх елементів нормованих оборотних фондів;

- визначення нормативів у натуральній і грошовій формі для кожного елемента оборотних фондів;

- визначення сукупної потреби підприємства в оборотних фондах.

Норми оборотних фондів розробляються на кожному підприємстві, конкретні умови роботи якого істотно впливають на розмір норм оборотних фондів. До таких умов можна віднести:

- тривалість виробничого циклу;

- періодичність відпуску матеріалів у виробництво;

- термін підготовки матеріалів до виробничого споживання;

- віддаленість постачальників від споживача.