2.6. Економічні основи нормування та планування запасів

Основні господарські процеси багатьох підприємств, особ­ливо працюючих у сфері виробництва, торгівлі, постачання і збу­ту, безпосередньо пов'язані з рухом запасів.

Запаси є тією частиною оборотних активів, які використову­ють підприємства у своїй господарській діяльності, тобто:

- у виробництві продукції, виконанні робіт, наданні послуг (сировина, матеріали, комплектуючі вироби, МШП та ін.);

- в організації зберігання для подальшого продажу (товари і готова продукція);

- у процесі виробництва (незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і збиранням деталей, вузлів, виробів і не­завершених технологічних процесів).

_____ п.4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».____

Запаси - активи, які

- утримуються для подальшого продажу в умовах звичайної госпо­дарської діяльності;

- знаходяться у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

- утримуються для споживання при виробництві продукції, виконанні робіт і наданні послуг, а також управлінні підприємством.________________________________________________

Методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси та розкриття її у фінансовій звітності регла­ментуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку (П(С)БО 9 «Запаси» [32]). Звична назва «ТМЦ - товарно-матеріальні цінності» сьогодні використовується як «запаси». Причому у зазна­ченому стандарті наводяться рекомендації з бухгалтерського обліку запасів без визначення правил податкового обліку.

Згідно з п. 6 П(С)БО 9 [32] до запасів відносять:

- сировину, основні та допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування ви­робництва й адміністративних потреб;

- незавершене виробництво у вигляді не закінчених оброб­кою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємс­твах, які виконують роботи і надають послуги, складається з ви­трат на виконання незакінчених робіт (послуг), по яких підпри­ємством ще не визнаний дохід;

- готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призна­чена для продажу і відповідає технічним та якісним характерис­тикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

- товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) з метою подальшого продажу;

- малоцінні та швидкозношувані предмети, що використову­ються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більший від одного року;

- молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сіль­ського і лісового господарства, якщо вони оцінюються цим поло­женням.

Малоцінні та швидкозношувані предмети (МШП) є особли­вим видом запасів, які використовуються при виробництві про­дукції (робіт, послуг), а також при здійсненні різних адміністра­тивних, управлінських і господарських функцій. За своїм призна­ченням МШП є або предметами тривалого використовування (го­сподарський інвентар, спецодяг тощо), або засобами праці (ін­струменти, пристосування, пристрої тощо). Однак через порівня­но малий строк корисного використання (не більше року або од­ного операційного циклу, якщо він більше року) їх не можна включити до складу необоротних активів і тому вони відобража­ються у складі оборотних засобів підприємства як запаси.

Залежно від вартості та строку корисного використання ма­теріальні цінності можуть розглядатися як:

- основні засоби;

- малоцінні необоротні матеріальні активи (МНМА);

- запаси (малоцінні та швидкозношувані предмети (МШП) або інші матеріали).

Приклад 2.6.1. Підприємство придбало канцелярські товари. Виходячи з визначення основних засобів (п. 4 П(С)БО 7 «Основні засоби» [30]), якщо канцтовари відповідають усім наведеним критеріям, основний з яких, - строк корисного використання бі­льше року, то їх треба відносити до основних засобів.

Відповідно до п. 5.2 П(С)БО 7 «Основні засоби» підприємст­вом можуть бути встановлені вартісні ознаки предметів, які вхо­дять до складу МНМА. Якщо на підприємстві встановлена межа для визначення МНМА, і вартість придбаних канцтоварів менше цієї межі, а строк використання - більше року, такі товари відно­сяться до МНМА. Тобто суттєва відмінність МНМА від основних засобів - їх невисока вартість.

Згідно з п. 6 П(С)БО 9 «Запаси» [32] для цілей бухгалтерсь­кого обліку запаси включають матеріальні цінності (інші матері­али), які передбачені для використання в адміністративних цілях, МШП, які використовуються протягом періоду, який не більше року або нормального операційного циклу, якщо він більше року. Отже, якщо канцтовари використовуються протягом періоду ме­нше року, вони відносяться до МШП; матеріали (скріпки, гумки, олівці тощо) - до складу інших матеріалів.

Запаси є складовою частиною оборотних засобів. Оборотни­ми вони називаються тому, що одночасно знаходяться на різних стадіях процесу виробництва та реалізації, протягом якого повні­стю переносять свою вартість на вартість продукції, що виробля­ється. Тому практично всі підприємства й організації більшою чи меншою мірою для здійснення своєї діяльності вирішують пи­тання раціонального використання оборотних засобів.

їх надлишок приводить до здійснення додаткових витрат та не­ефективного використання, а нестача стає загрозою неритмічності та простоїв виробництва. Для забезпечення неперервності процесу ви­робництва та його ритмічності, а також для створення та підтримки перехідних залишків виробничих запасів визначається норматив оборотних засобів, який розраховується як мінімальна сума необ­хідних оборотних засобів. При нормуванні запаси найчастіше роз­поділяють на два види: виробничі запаси (сировина, матеріали, напі­вфабрикати тощо) і запаси готової продукції.

Залежно від особливостей виробничої діяльності підприємст­ва окремо для кожного виду запасів визначається норма витрат матеріальних ресурсів, яка являє собою максимальну кількість сировини, матеріалів, палива, що витрачається на випуск одиниці готової продукції, на технологічні цілі тощо. Такі норми витрат матеріалів у кількісному вираженні (шт., м, м2, кг і т.д.) розроб­ляються технологічною службою підприємства на основі вироб­ничо-технічної документації на виготовлення продукції (крес­лення, технічні описи, технологічні процеси тощо). При цьому визначається норма витрат матеріалів безпосередньо для вироб­ництва (з урахуванням відходів), а не кількісний вміст матеріалів у готовій продукції.

У вартісному виразі матеріали оцінюються економічною службою підприємства виходячи з умов їх придбання на ринку і укладених договорів на їх поставку. У подальшому виходячи з плану виробництва і норм витрат матеріалів і комплектуючих ви­робів на одиницю продукції, що виготовляється, визначається по­треба підприємства у конкретних видах запасів і витрат, необхід­них на їх придбання. У світовій практиці наявність запасів на пі­дприємствах в основному розраховується за стандартними нор­мами: запасів сировини й матеріалів на три місяці і запасів гото­вої продукції на один місяць.

Крім планування потреби підприємства у виробничих запасах норми витрат матеріалів використовуються при калькуляції собі­вартості продукції для визначення її ціни. Але підприємству не­достатньо знати необхідну кількість запасів і ціну готової проду­кції. В умовах ринкових відносин актуальним також є вирішення питань ефективного використання запасів. При цьому особлива увага приділяється оптимізації розміру виробничих запасів.

Пов'язано це з тим, що запаси мають двоякий вплив на фі­нансовий стан підприємства. З одного боку, збільшення виробни­чих запасів скорочує витрати на їх доставку, зменшує ризик ви­никнення дефіциту матеріалів, створює можливості пошуку оп­тимальних варіантів поставки. З другого боку, створення крупних партій запасів приводить до збільшення витрат на їх зберігання, підвищує ризик втрати запасами своїх якісних характеристик.

В умовах економічної двоїстості оптимальним варіантом мо­жна вважати такий розмір запасів, який забезпечує отримання доходів, що перекривають додаткові витрати та шкоду, які вини­кають при їх збільшенні.

Використовуються різні моделі для визначення розміру партії замовлень виробничих запасів. «Модель економічно обумовлено­го розміру замовлення» (EOQ model) є однією з найбільш поши­рених таких моделей. Визначальними показниками при цьому є витрати на замовлення партії запасів і витрати на її утримання. Визначення оптимального розміру партії замовлення засновано на використанні формули:

о"тимальний розмір "артії =

  • 2 обсяг с"оживання за"асів середній розмір витрат на замовлення одиниці зашсів у середній розмір витратна зберігання одиниці за"асів

Використовуючи таку модель, можна визначити оптимальне співвідношення між витратами на розміщення замовлення і ви­тратами на зберігання замовлення, при якому їх сума буде міні­мальною.

Приклад 2.6.2. Згідно з планом виробництва і норм витрат на 2007 рік необхідно придбати 2000 кг матеріалу А. Середній роз­мір витрат на замовлення 1 кг матеріалу А складає 30 грн, а сере­дній розмір витрат на зберігання 1 кг матеріалу А - 12 грн. Тоді оптимальний розмір партії замовлення матеріалу А за моделлю EOQ складає:

  • •7(2 2000кг 30грн.): 12грн. = 100кг.

Визначення оптимального розміру партії готової продукції, що випускається, дозволить знизити витрати на обслуговування запасів готової продукції. Виготовлення виробів малими партіями знижує витрати на зберігання запасів у вигляді готової продукції. Але при цьому збільшуються виробничі витрати на підготовку виробництва, оскільки збільшується кількість наладок обладнан­ня. Якщо в математичній формулі Моделі EOQ замість обсягу споживання запасів використовувати плановий показник обсягу продукції, що випускається, то можна визначити оптимальний розмір партії випуску готової продукції.

Приклад 2.6.3. Згідно з планом виробництва на місяць необ­хідно випустити 3600 шт. виробу X. Середній розмір витрат на зберігання 1 шт. виробу X складає 10 грн, а середній розмір ви­трат на підготовку виробництва 1 шт. виробу X - 5 грн. Оптима­льний розмір партії виготовлення виробу X, визначений згідно з Моделлю EOQ, складає:

  • yj2 3600шт 10грн.: 5грн./шт. = 120шт.

У зв'язку з тим, що запаси входять до складу оборотних засобів, ефективність їх використання також визначається показниками, які характеризують оборотність запасів. Зокрема, оборотність запасів підприємства за період часу характеризується коефіцієнтом оборот­ності запасів, який розраховується за формулою:

матеріальні витрати на продукцію

коефіцієнт оборотності запасів =-------------------------------------------------------

середня величина запасів

Показниками, що характеризують час, який витрачається на рух оборотних засобів підприємства, є кількість оборотів активів у відповідному періоді та період обороту активів у днях. Показ­ники оборотності залежать від специфіки діяльності підприємст­ва. Тому якщо і можна визначити найбільш характерні їх розміри, то хіба тільки за галузями виробництва. Але і в такому випадку їх аналогія буде дуже умовною, оскільки умови на підприємствах навіть однієї галузі часто суттєво відрізняються.

Однак дані показники можуть використовуватися для аналізу

господарської діяльності. Наприклад, за даними прикладу 2.6.3

кількість оборотів готової продукції за місяць складає:

3600 шт. „_ ,

----------------------------------------- = 30 оборотів,

120 шт.

_ 30днів . .

а період обороту:------------------ = Ідень.

30 оборотів

У разі відхилення від таких розмірів цих показників, які є не тільки плановими, але й оптимальними, підприємство може при­йняти міри до усунення причин таких відхилень.

Те, що запаси відносяться до оборотних засобів, потребує уважного ставлення не тільки до оперативного планування їх ви­користання, але й до планування загальної їх потреби протягом певного періоду виробництва. Таким періодом планування часто є період, який рівний тривалості виробничого циклу, або кален­дарний рік.

Зведеним документом, у якому відображаються потреби під­приємства у виробничих запасах, звичайно є кошторис витрат пі­дприємства на календарний рік, який є одним з основних докуме­нтів бізнес-плану підприємства. У вартісному виразі виробничі запаси у кошторисі витрат відображаються за їх видами (сирови­на, матеріали, паливо тощо) і за напрямками використання (виро­бництво, загальновиробничі витрати). Необхідна номенклатура та кількість конкретних видів виробничих запасів можуть бути вка­зані у розшифровках витрат певного напрямку їх використання.

У кошторисі витрат також відображаються планові показни­ки їх витрачання протягом року і на інші цілі, наприклад, адміні­стративні. Порядок нормування придбання і витрачання таких запасів простіше, ніж нормування виробничих запасів. Потреба в таких запасах, наприклад, у канцелярських товарах, звичайно ви­значається на основі заявок підрозділів на їх отримання у відпо­відному періоді.

Однак, якими б обґрунтованими не були плани і точними но­рмативи забезпечення підприємства запасами та характерними показники їх використання й оборотності, необхідна постійна ро­бота з пошуку постачальників, своєчасна доставка, забезпечення збереження запасів при транспортуванні та збереженні тощо.