2.13. Тара на підприємстві

Тара - це предмет, в який упаковується товар для зберігання або транспортування (ВЕС). Тара - технічний засіб або комплект засобів із розміщеним у ньому товаром, який забезпечує захист товару від пошкоджень і втрат у процесі його обороту, а навко­лишнє середовище - від забруднення («Інструкція про порядок здійснення державного метрологічного нагляду за кількістю фа­сованого товару в упаковках» [54]).

Тара є складовим елементом товару або продукції, забезпечує їх збереження та є засобом доставки.

Призначення тари:

- споживче (тара є частиною товару, входить до його варто­сті, а після реалізації товару залишається у власності покупця);

- виробниче (для здійснення внутрішньогосподарських про­цесів, наприклад, зберігання сировини, виробів тощо);

- транспортне (для перевезення, складування, зберігання продукції);

- спеціальне (для захисту від зовнішнього впливу, кліматич­них факторів при транспортуванні і зберіганні продукції).

Залежно від виду матеріалу тара може бути з дерева, картону та паперу, металу, скла, кераміки, пластмаси, тканини тощо.

За конструкцією тара може мати: конструктивну форму (ко­робки, банки, пляшки, ящики, діжки, фляги, бідони, корзини, па­кети, сумки, мішки, пенали, ампули, пробірки тощо); мати конс­труктивне виконання (розбірна, нерозбірна, яка складається то­що); герметичної конструкції (герметична, негерметична).

Тара може бути одноразовою та багаторазовою. До однора­зової тари можна віднести споживчу тару, яка залишається у по­купця і не підлягає поверненню постачальнику, оскільки не може далі використовуватися у господарській діяльності підприємства. Це можуть бути картонні та поліетиленові пакети або тара з ви­користанням міцних матеріалів (дерево, пластмаса), яку немож­ливо зберегти цілою при вилученні з неї товару.

Підприємства, в яких у процесі господарської діяльності вини­кає використана тара, повинні забезпечити її збір за видами матері­алу (паперова, металева, скляна, дерев'яна тощо). Далі ця тара нале­жить утилізації. Під утилізацією використаної тари, у контексті «Порядку збору, сортування, транспортування, переробки і утиліза­ції використаної тари (упаковки)» [58], розуміють використання цієї тари у вигляді вторинних матеріалів або енергетичних ресурсів. Згі­дно з п. 4 Порядку [58] утилізація тари підприємством може здійс­нюватися самостійно або шляхом здачі спеціалізованим підприємст­вам. Оскільки більшість підприємств не можуть утилізувати тару у вигляді енергетичних ресурсів, їм залишається або використовувати її у господарській діяльності, або здати спеціалізованому підприємс­тву, останні за таку послугу стягують плату за тарифами, встановле­ними постановою КМУ від 26.07.2001 р. № 915. Щодо тари, призна­ченої для здачі на вторсировину, враховуючи, що від цієї операції підприємство планує отримати дохід, таку тару необхідно визнати активом як інші матеріали.

До багаторазової тари відноситься тара, яка може неоднора­зово використовуватися за призначенням. Вона поділяється на зворотну і незворотну. При обороті зворотної тари необхідно дотримуватися норм «Правил використання, обороту і повернен­ня засобів упакування багаторазового використання в Україні» [59]. Згідно з п. 3 даних Правил, багатооборотна зворотна тара підлягає обов'язковому поверненню постачальнику. Це пов'язано з тим, що у зворотної тари є один власник, і як правило, ним є ви­робник продукції. При укладенні договору на продаж своєї про­дукції виробник передбачає, що тара підлягає поверненню. При цьому він може надавати тару з урахуванням того, що покупець вносить заставу за неї. Отже, тару можна класифікувати як за­ставну і незаставну. Правилами [59] встановлені різні строки повернення окремих видів тари. Зворотна тара повинна бути по­вернена у стані, придатному для подальшого використання, і за рахунок виробника продукції. За порушення порядку обороту та­ри, який передбачається договором купівлі-продажу, покупець і постачальник можуть стягнути один з одного штрафні санкції, передбачені Правилами [59].

Зворотна тара не повинна відображатися в обліку податку на прибуток, і застава не відображається у податковому обліку, оскільки підприємство, яке отримало заставу, не має права влас­ності на заставні засоби. Тільки перехід права власності на тару може вплинути на податковий прибуток підприємства. Зміну ста­тусу тари (перехід зворотної у незворотну) необхідно передбачи­ти у договорі.

Штрафні санкції за несвоєчасне повернення тари включають­ся до складу валових доходів у власника тари згідно з п. 4.1.6 За­кону [1]. Оскільки штрафні санкції не є сплатою за товари, робо­ти і послуги, датою збільшення валових доходів буде дата надхо­дження грошових коштів на поточний рахунок, а не дата нараху­вання штрафу. Водночас, покупець, який прострочив повернення тари, не може віднести суму штрафу до складу валових витрат на основі п. 5.3.5 Закону [1].

Згідно з п. 4.6 Закону про ПДВ [4] вартість зворотної (заставної) тари у базу оподаткування ПДВ не включається. При цьому якщо зворотна (заставна) тара не повертається у строки, встановлені Пос­тановою КМУ від 27.07.2006 р. № 1038, вартість зворотної (застав­ної) тари включається до бази оподаткування в отримувача.