1.2. Основні засоби підприємства: поняття, сутність і характерні ознаки

Невід'ємною умовою здійснення господарської діяльності підприємства є забезпечення виробничих ланок поряд із матеріа­льними та трудовими ресурсами, необхідними засобами вироб­ництва.

Засоби виробництва - це сукупність засобів і предметів праці, що їх використовують у процесі виготовлення продукції, виконання робіт і надання послуг (п. 4.2 Держстандарту [84]).

Засоби виробництва поділяються на засоби праці (основні за­соби та інші необоротні активи) та предмети праці (оборотні за­соби) (рис. 1.3).

Засоби виробництва - 1 ~~~

 

Виробничі засоби

 

 

 

 

Засоби праці

Предмети праці

 

 

 

 

Основні засоби

Оборотні засоби

 

Інші необоротні матеріальні активи

Інші оборотні ма­теріальні активи

 

Рис. 1.3. Склад і взаємозв'язок засобів виробництва і виробничих засобів

Предмет праці - природна речовина або продукт попередніх стадій виробництва, які за допомогою праці перетворюються на продукцію (п. 4.3 Держстандарту [84]). Засоби праці - матеріаль­ні об'єкти, за допомогою яких предмети праці перетворюються на готову продукцію в процесі виробництва (п. 4.4 Держстандар­ту [84]).

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» (витяг)

___________________ від 27.04.2000 р. № 92 (п. 4)___________________

Основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання в процесі виробництва або постачання товарів, на­дання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміні­стративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року (або операційного циклу, якщо він триваліший за рік)._____________________

Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів (п. 4 П(С)БО 7 «Основні за­соби» [30]).

Це необхідно для встановлення різних строків експлуатації для кожної складової частини, щоб у подальшому не мати про­блем за необхідності заміни однієї з таких частин.

Таблиця 1.1.

Характерні ознаки основних і оборотних засобів

Ознака

Основні засоби

Оборотні засоби

Тривалість функціонування у виробничому процесі

Функціонують тривалий пе­ріод, декілька виробничих циклів

Беруть участь лише в одному виробни­чому циклі

Перенесення вартості на собі­вартість виготовленої продукції

Частково, в міру зносу

Повністю

Збереження натуральної форми

Зберігають

Змінюють

Характер відновлювання

Відновлюються повністю (реновація) чи частково (ремонт)

Повністю

Отже, основні засоби - це такі засоби виробництва, які відно­сяться до засобів праці, беруть участь у виробничому процесі тривалий час (більше одного року та одного виробничого циклу), переносять свою вартість на собівартість виробленої за їх допо­могою продукції частинами, у міру зношування, зберігають нату­ральну форму та можуть відновлюватися як повністю (ренова- ція), так і частково (ремонт). При цьому виробничим циклом вважається завершений склад операцій з виготовлення виробу.

Нематеріальні активи виражені об'єктами господарювання, які, як і основні засоби, використовуються тривалий час. Однак вони не мають натурально-речової форми та представлені різного роду правами. Важлива роль серед цих прав належить правам на інтелектуальну власність, яка виражається патентами, промисло­вими зразками продукції, товарними знаками. Це можуть бути також авторські права, права користування природними ресурса­ми тощо.

Довгострокові вкладення представлені двома напрямками використання засобів:

-  капітальні інвестиції в будівництво, створення, виготовлен­ня, реконструкцію, модернізацію, придбання засобів праці, пред­ставлених обладнанням, інструментами, пристроями тощо (неза­вершене будівництво);

-  фінансові інвестиції на період більше року, які не можуть бути вільно реалізовані у будь-який момент, у тому числі фінан­сові інвестиції, які враховуються методом участі в капіталі (дов­гострокові фінансові інвестиції).

Відстрочені податкові активи відображають суму податку на прибуток підприємства, яка належить відшкодуванню у насту­пних періодах у результаті тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»

________________ (витяг) від 1.07.2004 р. № 1957-IV________________

Основні фонди - це матеріальні цінності, які призначаються плат­ником податку для використання в господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, вартість яких перевищує 1000 гривень, і постійно зменшується у зв'язку з фізичним і моральним зносом.

Аналіз термінів «основні засоби» та «основні фонди» приво­дить до таких висновків:

-   обидва поняття визначають напрямок використання позна­чених ними предметів;

-    податкове поняття «основні фонди» охоплює лише вироб­ничі основні фонди;

-  основні фонди треба відрізняти від невиробничих фондів;

-   термін «основні засоби» поширюється на матеріальні акти­ви, які використовуються як у виробничих, так і в невиробничих цілях.

Порівняльна характеристика основних засобів і основних фондів наведена у додатку 2.

Слід відмітити, що в економічній теорії основними фондами прийнято вважати об'єкти зі строком служби не менше року і ва­ртістю не менше розміру, визначеного на нормативному рівні, які тривалий час у незмінній натурально-речовій формі використо­вуються протягом багатьох операційних циклів, поступово пере­носячи свою вартість на вартість продукції, що виготовляється. Серед звичних особливостей - строку служби, мінімальної нор­мативної вартості і порядку включення їх вартості до собівартості продукції - у такому визначенні звертає на себе увагу натураль­но-речова форма об'єктів, які називаються основними фондами. При цьому основні фонди, які безпосередньо впливають на пред­мет праці (інструменти, обладнання, машини тощо), називають активною частиною основних фондів. Основні фонди, які забез­печують процес виробництва (будови, споруди тощо), відносять до пасивної частини. У свою чергу, у випадку їх участі у вигото­вленні продукції активні та пасивні основні фонди називають ви­робничими основними фондами. Причому саме основні виробни­чі фонди визнаються вітчизняним податковим законодавством основними фондами. Крім строку використання у 365 днів (фак­тично рік), вартості більше 1000 грн, визначення терміна «основ­ні фонди» у Законі про оподаткування прибутку підприємств [1] збігається з економічним його розумінням, насамперед, як мате­ріальні цінності. Однак якщо такі матеріальні цінності не викори­стовуються у господарській діяльності у розумінні податкового законодавства, то основними фондами вони вже не вважаються, а відповідно з п. 8.1.4 [1] визнаються «невиробничими фондами». Господарською діяльністю вважається будь-яка діяльність, на­правлена на отримання доходу у грошовій, матеріальній або не­матеріальній формах (п. 1.32 Закону [1]).

Фонди (фр. fond, від лат. fundus - основа) - 1) ресурси, запа­си; 2) матеріальні і грошові кошти, які використовує підприємст­во, напр., основні виробничі фонди, фонди обігу, фонд заробітної плати; 3) джерела засобів, які мають певний порядок утворення і використання, напр. статутний фонд (ВЕС).

В економічній теорії основними засобами прийнято вважа­ти капітальні вкладення, які беруть участь у виробництві протя­гом тривалого строку та вимірюються у грошовому, вартісному виразі.

Отже, «основні фонди» - це натурально-речова форма засо­бів праці, а «основні засоби» - це їх вимірювання у вартісному виразі, в економічній теорії і є відмінністю у розумінні цих тер­мінів. На жаль, у вітчизняному законодавстві така відмінність не просліджується. Мабуть, у законодавчому визначенні термінів «основні засоби» і «основні фонди» у відповідності до їх розу­мінням в економічній теорії, так само як і у податково- обліковому розділенні, немає необхідності...

Класифікацію основних засобів, наведену у П(С)БО 7 «Осно­вні засоби» не можна назвати достатньо детальною, тобто такою, яка б дозволила однозначно й безпомилково відносити об'єкти основних засобів до тієї чи іншої групи. Не можна використову­вати для цієї цілі й Класифікатор основних фондів, затверджений наказом Державного комітету України із стандартизації, метро­логії та сертифікації [83] (додаток 3). В основу Класифікатора по­кладена класифікація основних фондів, яка побудована за озна­ками функціонального призначення. Деякі поняття, починаючи з визначення основних фондів, у Класифікаторі застаріли. Однак ДПАУ у листі від 16.04.2004 р. № 2914/6/15-1116 пропонує вико­ристовувати Класифікатор «з урахуванням чинних норм Закону», не уточнюючи, як саме це робити.

Згідно з Цивільним кодексом України [23] майно підприємс­тва поділяється на нерухоме і рухоме, речі подільні та неподільні, споживні та неспоживні.

Цивільний кодекс України ст.181-185 (витяг) від 16.01.2003 р. № 435-IV Стаття 181. Нерухомі та рухомі речі

1.   До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать зе­мельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, пере­міщення яких є не можливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

2.   Рухомими є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Стаття 182. Державна реєстрація прав на нерухомість

1.  Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній ре­єстрації.

2.  Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо неру­хомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зо­бов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

3.  Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочи- нів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інфо­рмації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду._

4. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Стаття 183. Речі подільні та неподільні

1.  Подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового приз­начення.

2.  Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Стаття 185. Речі споживні та неспоживні

1.   Споживною є річ, яка внаслідок одноразового її використання знищується або припиняє існувати у первісному вигляді.

2.  Неспоживною є річ, призначена для неодноразового використання, яка зберігає при цьому свій первісний вигляд протягом тривалого часу.

Терміном «невиробничі фонди» позначені капітальні активи, які не використовуються в господарській діяльності платника по­датку та для яких встановлений особливий порядок податкового обліку (п. 8.1.4 Закону про оподаткування прибутку підприємств [1]). До таких фондів відносяться, наприклад, об'єкти соціальної інфраструктури та житлово-комунального господарства, що зна­ходяться на балансі підприємств або їх структурних підрозділів, які передаються до комунальної власності.