2.15. Інвентаризація запасів. Пересортиця запасів : Капітал, основні та оборотні засоби підприємства : B-ko.com : Книги для студентів

2.15. Інвентаризація запасів. Пересортиця запасів

Згідно з «Інструкцією з інвентаризації основних засобів, не­матеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів і розрахунків ТМЦ, грошових коштів, доку­ментів і розрахунків» [55], одним із основних завдань інвентари­зації є визначення фактичної наявності матеріальних цінностей та «встановлення нестачі або надлишку цінностей і грошових кош­тів шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтер­ського обліку».

На підприємстві трапляються випадки нестачі запасів одно­часно з наявністю їх надлишків, які виникають унаслідок поми­лок матеріально відповідальної особи (комірника, продавця та ін.): при відпуску запасів у виробництво чи при їх продажу поми­лково відпускається не той вид, сорт запасів. На практиці важко уникнути появи нестачі чи надлишків запасів. Мабуть, саме тому законодавство дозволяє підприємству при виявленні надлишків при одночасній наявності нестач запасів проводити їх взаємозалік пересортицею. Визначення поняття «пересортиця» у законодав­стві немає, однак, із загальних норм Інструкції [55] можна сказа­ти, що пересортиця - це залік одних запасів, які знаходяться в не­стачі, іншими, які знаходяться у надлишку.

Пересортиця допускається тільки між запасами однакового найменування та за умови, що регульовані відхилення виникли в тому самому інвентаризаційному періоді і за однією й тією са­мою матеріально відповідальною особою. Тільки при виконанні перелічених умов підприємство може провести пересортицю за­пасів, а не зобов'язане це робити, якщо керівник вважатиме такі дії недоцільними, оскільки можливі і зловживання зі сторони ма­теріально відповідальної особи.

Якщо при заліку нестач надлишками при пересортиці вар­тість запасів, виявлених в нестачі, більше вартості запасів, вияв­лених в надлишку, то різницю вартості має бути віднесено на винну особу (винних осіб). Якщо винних осіб при пересортиці не виявлено, то різниця розглядається як нестача понад норми при­родного убутку з віднесенням її на результати фінансово- господарської діяльності підприємства.

Перевищення вартості запасів, виявлених у надлишку, над вартістю запасів, виявлених у нестачі при пересортиці, відобра­жається у складі доходу підприємства.

З метою оподаткування пересортиця не відображається не­залежно від її результату, а розглядається як використання таких запасів для цілей, не пов'язаних з господарською діяльністю під­приємства.

Залік нестач і надлишків пересортицею не слід плутати із остаточним результатом інвентаризації, який визначається після проведення пересортиці, якщо щодо запасів було прийнято рі­шення про залік нестач і надлишків пересортицею. Адже пересо­ртиця не завжди може повністю покрити нестачу запасів надлиш­ками або повністю використати надлишки. Інакше кажучи, після пересортиці у підприємства може бути «остаточний надлишок» або «остаточна нестача», які і є остаточним результатом інвента­ризації.

Згдно зі ст. 135 «Кодексу законів про працю» [25] розмір шкоди, завданої працівником, визначається за фактичними втра­тами підприємства на підставі даних бухгалтерського обліку, ви­ходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних ціннос­тей за вирахуванням зносу згідно із встановленими нормами.

Якщо шкоди завдано підприємству розкраданням, нестачею, умисним знищенням або умисним пошкодженням матеріальних цінностей, то її розмір визначають на підставі цін, які діють у цій місцевості на момент відшкодування шкоди.

Стаття 135 «Кодексу законів про працю» передбачає мож­ливість застосування окремого порядку визначення розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню, у тому числі в кратному об­численні. Загальні правила визначення розміру заподіяної шкоди від розкрадання, нестачі, знищення (псування) майна викладено у Порядку [57], який застосовують у всіх випадках, за винятком ро­зкрадання, нестачі, знищення (псування) дорогоцінних металів, дорогоцінного каменю та валютних цінностей. В останньому ви­падку застосовується Закон про визначення розміру збитків, за­вданих підприємству, установі, організації розкраданням, зни­щенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних ме­талів, дорогоцінного каменю та валютних цінностей [21].