1.4. Оцінка основних засобів

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав і професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та гро­мадського регулювання, забезпечення створення системи незале­жної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, май­нових прав і використання її результатів регулюються Законом про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяль­ність в Україні [6].

П(С)БО 7 «Основні засоби» [30] вказує на необхідність оцін­ки основних засобів на дату балансу (така оцінка потрібна для то­го, щоб можна було прийняти рішення про проведення переоцін­ки і у випадку зменшення корисності основних засобів). Причо­му, у результаті переоцінки виникає переоцінена вартість.

На рис. 1.6 надано перелік існуючих різновидів вартості ос­новних засобів.

Натуральна оцінка (у штуках основних засобів, обсягах вироб­ничої потужності окремих засобів, розмірах виробничих площ то­що) необхідна для розрахунку виробничих потужностей дільниць, цехів, підприємства в цілому, а також галузей промисловості; для складання балансу обладнання; урахування технологічної структури обладнання та його технічного стану. Для такої оцінки ведеться пас­портизація основних засобів. Окремим об'єктам основних засобів (обліковим одиницям) присвоюється інвентарний номер.

Інвентарний номер закріплюється за об'єктом основних засобів на весь час його знаходження на даному підприємстві. Інвентарні номери об'єктів основних засобів, що вибули, не присвоюються ін­шим об'єктам основних засобів, які надійшли на підприємство, про­тягом періоду, який забезпечує виключення ідентифікації нових об'єктів з тими, що вибули (наприклад, протягом строків зберігання документів). Орендовані об'єкти основних засобів можуть залиша­тися з інвентарним номером орендодавця (п. 8 [61]).

Для правильного визначення обсягу основних засобів, дина­міки та структури, розрахунку економічних показників господар­ської діяльності підприємства за певний період часу використо­вують вартісну (грошову) оцінку.

Практичні задачі викликають використання різних видів оці­нки.

Первісна вартість ідентифікує вартість на момент введення в експлуатацію або придбання основних засобів.

«Первісна вартість - історична (фактична) собівартість не­оборотних активів у сумі грошових засобів чи справедливої вар­тості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для при­дбання (створення) необоротних активів» (п. 4 [30]).

Згідно з п. 8 [30] первісна вартість об'єктів основних засобів включає такі елементи:

-  суми, які сплачені постачальникам активів і підрядникам за виконані будівельно-монтажні роботи (без непрямих податків);

-  суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створен­ням) основних засобів, якщо ці податки не відшкодовуються під­приємству;

-  реєстраційні збори, держмито та інші платежі, які пов'язані з придбанням прав на об'єкт основних засобів;

-  суми ввізного мита;

- витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

-  витрати на транспортування, встановлення, монтаж і нала­годження основних засобів;

-  інші витрати, які безпосередньо пов'язані з доведенням ос­новних засобів до стану, в якому вони придатні для їх викорис­тання у запланованих цілях.

Витрати на сплату процентів за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів, які придбані (створені) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.

Однак щодо процентів, сплачених за користування фінансо­вим або товарним кредитом [95], якщо основні засоби придбава- лися на умовах такого кредиту, то до 1.01.2007 року витрати на сплату процентів однозначно не включалися до первісної вартос­ті основних засобів (п. 8 П(С)БО 7 «Основні засоби» [30]). Із вка­заної дати набрало чинності П(С)БО 31 «Фінансові витрати» [39] і у п. 8 П(С)БО 7 «Основні засоби» внесено зміни. Тепер підпри­ємства самостійно визначають, чи включати фінансові витрати, пов'язані з придбанням основних засобів до поточних витрат, чи їх капіталізувати, тобто включати до вартості таких активів, коли йдеться про придбання «кваліфікаційних активів». Під кваліфі­каційним активом розуміється актив, підготовка якого до викори­стання за призначенням потребує значних витрат часу (понад рік). Кваліфікаційними активами можуть визнаватися основні за­соби, наприклад, у разі ведення капітального будівництва, й запа­си, наприклад, запаси у галузі виробництва тощо. Для оподатку­вання ДПАУ не заперечує проти включення процентів за товар­ний кредит (лист від 21.10.2002 р. № 8208/5/15-2116) [69], і за фі­нансовий кредит (лист від 10.07.2002 р. № 4354/6/15-1116 [70]) до складу валових витрат.

Для виробничого устаткування первісна вартість (Фпере)

включає оптову ціну придбання (Цпр), витрати на транспорту­вання (Ктр) і будівельно-монтажні роботи (Кбмр), тобто

Фпере = Цпр + Ктр + Кбмр                                                                       (U)

Для будівельних об'єктів первісною вартістю служить кош­торисна вартість будівництва.

Якщо покупець не зареєстрований як платник ПДВ, первісна вартість формується з урахуванням суми ПДВ, сплаченої про­давцю, а балансова вартість груп основних фондів (п. 8.3.2 За­кону про оподаткування прибутку) збільшується на суми витрат, які включають ПДВ.

Якщо покупець - платник ПДВ, то суми ПДВ, сплачені поку­пцем у складі ціни придбання і у вартості витрат, пов'язаних із придбанням, залежно від конкретної ситуації:

-  повністю включаються до податкового кредиту (п. 7.4.1 За­кону про ПДВ [4]);

-  разом з іншими витратами збільшують балансову вартість відповідної групи основних фондів;

-  частково включаються до податкового кредиту, частково збільшують балансову вартість групи (п. 7.4.2 і п. 7.4.3 Закону про ПДВ [4]);

-  включаються до валових витрат. Це спеціальне правило, встановлене п. 7.4.2 Закону про ПДВ, діє з 31.03.2005 р. щодо сум ПДВ, сплачених при придбанні легкових автомобілів (крім так­сомоторів). Зрештою, навіть після рішення Господарського суду м. Києва (Постанова від 19.10.2006 р. № 32/509-А) ДПАУ запере­чує проти валових витрат, про що свідчить лист від 1.12.2006 р. № 22466/7/31-0017 [71];

- не відображаються у податковому обліку (наприклад, через відсутність податкової накладної).

Отже, якщо покупець основних засобів не є платником ПДВ, до первісної вартості об'єкта він повинен включити всю суму, сплачену постачальнику. Якщо об'єкт основних засобів буде ви­користовуватися (повністю або частково) для здійснення не опо­датковуваних ПДВ операцій, то сума ПДВ, сплачена постачаль­нику, повинна увійти до первісної вартості об'єкта в частині про­порційній обсягу неоподатковуваних операцій.

Крім того, збір на обов'язкове державне пенсійне страхуван