Розділ 2. Методика й послідовність контролю 2.1. Контроль операцій з основними коштами

магниевый скраб beletage

Однією з визначальних умов успішного функціонування підприємства є наявність сучасних засобів праці та їхнє раціональне використання. Беручи до уваги це положення, ревізори покликані здійснювати перевірку законності опе­рацій з основними коштами й ефективністю експлуатації на­явних інвентарних об'єктів.

Така постановка питання жадає від нас певної деталізації напрямів контролю операцій з основними коштами. Назвемо коло питань, що підлягають розгляду ревізорами, виглядає:

1) перевірка зберігання об'єктів основних засобів на підприємстві;

2) контроль законності операцій по руху основних засобів;

3) перевірка правильності нарахування амортизації в рам­ках загальноприйнятого угруповання основних засобів;

4) перевірка дотримання правил переоцінки основних засобів та обґрунтованості її проведення;

5) контроль вірогідності даних бухгалтерського обліку ос­новних засобів;

6) оцінка технічного стану й ефективності використання основних засобів на підприємстві, що перевіряється.

Під час проведення контролю операцій з основними засобами ревізорові необхідно охопити максимально можливий обсяг даних, які відповідають на питання, що його цікавлять.

Із цією метою повинні прийматися до уваги такі джерела контролю:

основні засоби підприємства;

чинні закони й інструктивні матеріали з тематики, що пе­ревіряється;

і акти прийому-передачі основних засобів; і договори, рахунки-фактури; і акти прийому-здачі відремонтованих об'єктів; і акти про ліквідацію основних засобів; і інвентарні картки обліку основних засобів, опис інвен­тарних карток;

і інвентарні списки основних засобів; і картки обліку руху основних засобів;

і паспорти з технічними характеристиками інвентарних об'єктів;

і відомості аналітичного обліку про рух основних засобів; і відомості або розрахунки амортизації й зношування ос­новних засобів;

і відомості переоцінки основних засобів; і офіційні дані про рівень інфляції; і реєстри синтетичного обліку по відповідних рахунках; і головна книга, баланси;

і звіти про фінансово-майновий стан підприємства; і річні звіти підприємства;

і інвентаризаційні описи й порівнювальні відомості за ре­зультатами інвентаризації основних засобів та інші до­кументи.

Необхідність дотримуватися фактора раптовості визначає першочерговість виконання перевірки зберігання основних коштів на об'єкті, що перевіряється. Керівник ревізійної бри­гади інформує адміністрацію про потребу в проведенні інвен­таризації основних засобів. До складу інвентаризаційної комісії обов'язково входять матеріально-відповідальні особи, працівник бухгалтерії, що несе відповідальність за облік ос­новних засобів, один або кілька незацікавлених працівників підприємства й представник контролюючого органа.

У максимально короткий термін членам інвентари­заційної комісії надаються інвентаризаційні описи, в яких дається найменування об'єктів основних засобів, що перевіря­ються, їхні інвентарні номери й вартість за даними бухгал­терського обліку.

У процесі візуального огляду інвентарних об'єктів ревізор повинен переконатися у відповідності даних, зазначених в інвентаризаційних описах, з фактичною наявністю основних засобів, що перебувають у підзвіті. Перевіряючи на окремих об'єктах основних засобів наявність інвентарних номерів, на­несених фарбою або вибитих на спеціально прикріплених же­тонах, потрібно з'ясувати, чи відповідає зазначеному номеру найменування й вид самого інвентарного об'єкта. Такі кон­трольні дії дають перевіряючому можливість виявити заміну відсутніх об'єктів основних засобів аналогічним устаткуван­ням, списаними одиницями основних засобів або взагалі будь- яким іншим об'єктом. У цій ситуації, по-перше, ревізори кон­статують факт недостачі інвентарного об'єкта, по-друге, при­буткується надлишок у вигляді устаткування, що дозволяло приховувати недостачу.

Особлива увага членів інвентаризаційної комісії звер­тається на інвентарні об'єкти, які складаються з двох і більше частин (вузлів). Завдяки процедурі інвентаризації можна вия­вити відчуження окремих складових багатовузлових об'єктів основних засобів. Відсутні частини, як правило, використову­ються й ураховуються під індивідуальним інвентарним номе­ром, що дозволяє вуалювати недостачу інших основних коштів. Якщо вилучені вузли не були виявлені на території підприємства, виникає підозра в можливому присвоєнні май­на підприємства його працівниками. Про розкриті порушення інформується адміністрація підприємства й правоохоронні органи держави.

Поточні результати фактичного контролю зберігання ос­новних засобів висвітлюються в інвентаризаційних описах (актах інвентаризації основних засобів). Ці документи підпи­сують усі члени інвентаризаційної комісії й обов'язково ма­теріально-відповідальні особи. Якщо ж матеріально- відповідальна особа відмовляється від підпису, то від неї вимагають письмове обґрунтування відмови. Якщо письмове пояснення не надане, на інвентаризаційному описі ревізорові варто зробити позначку про відмову.

Паралельно з перевіркою фактичної наявності основних засобів потрібно проконтролювати укладення договорів про повну або часткову матеріальну відповідальність. Тут робить­ся акцент на перевірку своєчасності підписання договору з ма­теріально-відповідальними особами й дотримання вимог, про­понованих до даної категорії працівників.

Перевіряючі ознайомлюються із організацією поточного контролю над зберіганням об'єктів основних засобів на підприємстві. Із цією метою потрібно довідатися, на кого по­кладені обов'язки здійснення поточного контролю інвентар­них об'єктів у місцях зберігання й експлуатації. Поточний контроль, що проводиться працівниками бухгалтерії або інших відділів, запобігає можливим зловживанням як у діях матеріально-відповідальних осіб, так і з боку апарату уп­равління підприємства.

Умовою, що забезпечує зберігання основних засобів, вва­жається проведення обов'язкової інвентаризації (внутрішній контроль) при підтвердженні звітних документів, зміні ма­теріально-відповідальних осіб, приватизації підприємства, стихійних лихах. Порівняння дати оформлення результатів інвентаризації із установленими для кожного випадку стро­ками спрямовано на перевірку своєчасності проведення інвентаризації.

Використовуючи прийом логічного контролю, ревізійні працівники повинні перевірити інвентаризаційні описи. Абсо­лютна відсутність розбіжностей між даними бухгалтерського обліку й фактичною наявністю основних засобів може зародити підозри про формальний підхід до процедури інвен­таризації на підприємстві.

Результати перевірки внутрішнього контролю зберігання основних засобів на об'єкті впливають на зміну програми ревізії або тематичної перевірки. Цілком імовірно, наприклад, що керівник ревізійної групи прийме рішення про проведення повної інвентаризації замість запланованої часткової. Крім то­го, незадовільний стан внутрішнього контролю часто є підста­вою для застосування адміністративних штрафів до посадових осіб підприємства.

Перевірка руху основних засобів на підприємстві висту­пає одним з найвідповідальніших питань контролю операцій з основними засобами. Перевіряючи рух основних засобів, ревізор вивчає законність прийняття на баланс підприємства окремих інвентарних об'єктів і належне оформлення їхнього оприбуткування, розглядає документацію про внутрішнє пе­реміщення основних засобів і причини здійснення таких опе­рацій, контролює доцільність та обґрунтованість вибуття (ліквідації) невикористовуваних або зношених засобів праці.

Щоб переконатися в законності надходження основних засобів на підприємство, необхідно перевірити наявність дого­ворів з партнерами, що зробили поставку устаткування й інших цінностей. Перевіряється також договірна докумен­тація з підрядними організаціями при введенні готових об'єктів у рамках капітального будівництва. Додатково вивча­ються супровідні документи (рахунки-фактури), які обґрунто­вують надходження основних засобів на підприємстві, що пе­ревіряється. Найменування підприємства-постачальника в ра- хунку-фактурі повинне відповідати аналогічним реквізитам у договорі. Взаємна перевірка цих документів допускає зістав­лення реквізитів, що вказують кількість вступників об'єктів, їхнє найменування й вартість, строки поставки.

Якщо процедура надходження основних засобів оформ­ляються на підприємстві актом прийому-передачі, насамперед перевіряється правильність і своєчасність його оформлення. В акті необхідно перевірити кореспонденцію ра­хунків бухгалтерського обліку, місце знаходження об'єкта в момент приймання, наявність короткої характеристики об'єкта, а також перелік прикладеної технічної документації по об'єкту. Тут же контролюється правильність вказівки про вартості, по якій приймається об'єкт основних засобів, норми амортизаційних відрахувань.

Вивчення актів введення в експлуатацію об'єктів капітального будівництва дає ревізорам можливість судити про міру готовності прийнятого комісією об'єкта на момент підписання документації, що перевіряється. Паралельно роз­глядається проектна й кошторисна документація. Проводить­ся порівняння технічних характеристик введеного об'єкта по проектній документації з відповідними параметрами в актах введення. Порівняння запланованих (кошторисних) витрат з фактичними спрямовано на виявлення можливих відхилень між ними. При наявності відхилень з'ясовуються причини. Вибірково перевіряється реальність здійснення окремих вит­рат, зазначених у кошторисі. Для цього проводиться контроль виправдувальних документів, які підтверджують величину за­значених витрат.

Наступною дією перевіряючих повинна стати перевірка організації обліку об'єктів, що надійшли, у місцях зберігання й експлуатації. По-перше, перевіряється, чи були відкриті в бух­галтерії інвентарні картки обліку основних засобів на знову прибулі об'єкти. Потім доцільно провести взаємну перевірку актів прийому-передачі основних засобів та інвентарних кар­ток на предмет відповідності реквізитів вартості, найменуван­ня об'єкта, дати введення в експлуатацію й технічні параметри.

Одночасно з'ясовується наявність у матеріально відповідальних осіб копій інвентарних карток по кожному об'єкту основних засобів, що перебувають у підзвіті в даних працівників. У випадку відсутності копій інвентарних карток матеріально відповідальна особа повинна надати ревізорові інвентарний список основних засобів, зберігання яких не­обхідно забезпечити.

Основними документами, які використовуються при пе­ревірці операцій по внутрішньому переміщенню основних засобів, є накладна на внутрішнє переміщення основних засобів інвентарна картка обліку основних засобів. Розглянуті операції повинні бути не тільки правильно оформлені, а й доцільні. Ревізор контролює наявність розпорядження про здійснення внутрішнього переміщення або дозвільних підписів з боку керівництва підприємства. Ініціатори операції, яка перевіряється, обґрунтовують потребу переміщення інвен­тарних об'єктів в інше місце.

Шляхом взаємного контролю накладної на внутрішнє переміщення й інвентарну картку, що ведеться в бухгалтерії, ревізор перевіряє відповідність відомостей про переда­вальній таодержуючій стороні. При цьому перевіряючому варто довідатися, чи був переданий другий примірник інвен­тарної картки в той підрозділ підприємства, куди був пе­реміщений об'єкт основних засобів. Ця процедура важлива тим, що в результаті внутрішнього переміщення основних засобів матеріальна відповідальність передається від одного працівника іншому.

Внутрішнє переміщення основних коштів зі складських приміщень у виробничі підрозділи підприємства, а також їхній подальший рух усередині об'єкта, що перевіряється, входять до списку операцій, які привертають особливу увагу ревізорів.

На окремих підприємствах шляхом оформлення операцій по внутрішньому переміщенню основних засобів відбувають­ся спроби приховати недостачі інвентарних об'єктів, які зна­чаться в підзвіті в конкретних матеріально відповідальних осіб. Крім того, дані операції можуть бути використані для створення умов, що сприяють розкраданню основних засобів працівниками підприємства.

Слід зазначити, що один працівник (наприклад, ма­теріально відповідальна особа) не зможе зробити такого роду порушення, тобто мова йде про змову між декількома працівниками підприємства. Як же здійснюються описані ви­ще незаконні дії?

По-перше, якщо на момент оформлення накладної на внутрішнє переміщення основних засобів уже є недостача, ма­теріально відповідальна особа вилучає відповідну інвентарну картку (другий примірник), а інвентарний об'єкт залишається на колишньому місці. Потім на нього наноситься інвентарний номер відсутнього об'єкта основних засобів.

По-друге, в ситуації, коли всі інвентарні об'єкти схоронні, в рамках операції по внутрішньому переміщенню проводиться демонтаж інвентарного об'єкта. Однак демонтовані основні засоби не потрапляють у місце призначення, а вивозяться за межі підприємства.

Щоб виявити подібні незаконні дії з боку працівників підприємства, перевіряючому ревізорові необхідно знати спе­цифіку здійснення операцій по руху основних засобів і легко орієнтуватися в послідовності відбиття інформації, що втри­мується в документах бухгалтерського обліку та інших регістрах.

Не менше значення при контролі операцій з основними засобами має перевірка вибуття інвентарних об'єктів. Опе­рації з вибуття основних фондів перевіряються, як правило, суцільно. Здійснення суцільної перевірки обумовлено части­ми порушеннями, які допускаються підприємствами в момент вибуття основних засобів.

Контроль операцій по безоплатній передачі й реалізації об'єктів основних фондів проводиться на підставі актів прийому-передачі основних засобів.

Операції, пов'язані з ліквідацією інвентарних об'єктів, перевіряються з використанням актів про ліквідацію основ­них засобів.

У першому випадку ревізори звертають увагу на доцільність реалізації або передачі окремих об'єктів іншим підприємствам. Перевіряючим потрібно з'ясувати, як саме пе­редані (реалізовані) основні засоби використовувалися до їхнього вибуття з підприємства. Перевіряється наявність доз­волу вищестоящої організації (якщо така є). Зустрічна пе­ревірка других примірників актів прийому-передачі в по­купців (одержувачів) не завжди підтверджує факт прийняття на баланс переданих об'єктів. У ході подальшого розслідуван­ня знаходять винну сторону й виявляють конкретних учас­ників незаконних дій.

У другому випадку насамперед перевіряється обґрунто­ваність списання ліквідованих об'єктів. В актах про ліквідацію основних засобів вивчаються причини списання, розглядається показність ліквідаційної комісії з погляду компетентності її членів. Ревізори з'ясовують величину зно­шування й порівнюють її з вартістю придбання (введення). Якщо ліквідований об'єкт не має стовідсоткового зношуван­ня, обґрунтування ліквідації в акті повинне бути більш гли­боким. Потім перевіряється правильність визначення ре­зультатів ліквідації основних засобів. Тут ревізорові не­обхідно переконатися в тому, що при розрахунку результату ліквідації були враховані витрати по демонтажу об'єкта, й величина матеріалів (запчастин), отриманих у ході розби­рання об'єкта. Взаємна перевірка складської документації (картки складського обліку) і зворотної сторони акту про ліквідацію основних засобів, де вказується кількість ма­теріальних цінностей, що надійшли в наслідок ліквідації, дає можливість проконтролювати повноту й своєчасність їхньо­го оприбуткування на склад.

Перевірка нарахування амортизації - це складна процеду­ра, що нараховує ряд обов'язкових контрольних дій. Перед по­чатком ревізії (тематичної перевірки) член ревізійної групи, якому доручено провести контроль операцій з основними засобами, повинен приділити особливу увагу нормативним документам, що регулюють порядок нарахування амортизації.

Вивчаючи склад основних засобів, контролюючі перевіря­ють, чи всі інвентарні об'єкти обґрунтовано враховуються як основні засоби. На даному етапі розкриваються факти, коли до складу основних засобів включаються малоцінні та швидкоз­ношувані предмети. На даний момент основними засобами вважаються цінності терміном служби більше одного року [вартісний критерій за Положенням (Стандартом) бухгал­терського обліку №7 "Основні засоби" підприємству можна встановити самостійно].

Наступним етапом контролю можна вважати перевірку правильності віднесення окремих об'єктів основних засобів до однієї з груп, у рамках яких проводиться розрахунок аморти­заційних відрахувань. У даний момент угруповання об'єктів основних засобів регламентується двома нормативними акта­ми: Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" і Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку №7 "Основні засоби". Принципова непогодженість нормативної бази поставила підприємства перед фактом абсо­лютної невідповідності підходів до нарахування амортизації в податковому й бухгалтерському обліку. Однак П(С)БО №7 "Основні засоби" допускає можливість використання норм і методів нарахування амортизації основних засоби, передбаче­них податковим законодавством.

Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначені чотири групи основних засоби. Кожній групі відповідає квартальна норма амортизаційних відрахувань:

1 група - 2% (1,25% - по об'єктах, придбаних до 01.01.2004 р.);

2 група - 10% (6,25% - по об'єктах, придбаних до 01.01.2004 р.);

3 група - 6% (3,75% - по об'єктах, придбаних до 01.01.2004 р.);

4 група - 15% (з 01.01.2003 р.).

Слід зазначити, що підприємство має право ухвалити рішення щодо застосуванні різних методів нарахування амортизації в податковому й бухгалтерському обліку. Метод нарахування амортизації підприємство вибирає самостійно, враховуючи очікуваний спосіб одержання економічних вигод від його використання. Ревізорові необхідно перевіри­ти, щоб нарахування амортизації за новим методом почина­лося з місяця, що йде за місяцем ухвалення рішення про зміну методу амортизації.

Приступаючи до документальної перевірки розрахунку амортизаційних відрахувань, ревізор використовує прийом техніко-економічних розрахунків. У процесі самостійного роз­рахунку величини амортизаційних відрахувань потрібно бра­ти до уваги, що норми амортизації в черговому звітному періоді застосовуються до залишкової (балансової) вартості об'єктів основних засобів, а не до вартості придбання або вве­дення в експлуатацію (методика податкового обліку). Доку­ментальними джерелами перевірки правильності визначення амортизаційних відрахувань є відомості нарахування аморти­зації й зношування в розрізі класифікаційних груп, місць ек­сплуатації (ділянок, цехів) тощо.

У процесі перевірки ревізори з'ясовують, чи не впливає амортизація по основних засобах невиробничої сфери на змен­шення оподатковуваного прибутку. Що стосується автотранс­портних засобів, то перевіряючі розглядають джерела відшко­дування амортизаційних відрахувань. Підставою для вклю­чення сум нарахованої амортизації у валові витрати (витрати підприємства) є закріплене в статуті надання автотранспорт­них послуг іншим підприємствам. У деяких випадках зазна­чені витрати відшкодовуються підприємством за рахунок власних коштів.

Здійснюючи контроль дотримання податкового законо­давства, ревізори повинні впевнитися в тому, що нарахування амортизації по першій групі основних фондів проводиться ок­ремо по кожному інвентарному об'єкту.

Зміна вартості основних засобів при їхній експлуатації в цей час піддається ретельному контролю з боку податкових органів та їхніх працівників. Обов'язковій перевірці підлягає процедура індексації основних засобів. Спочатку пе­ревіряється обґрунтованість її проведення. Для цього розра­ховують коефіцієнт індексації (він повинен бути більший від одиниці). Потім контролюється правильність визначення приросту вартості основних засобів. Далі варто перевірити, чи відбувається після проведення індексації щоквартальне збільшення валових доходів підприємства. Валові доходи збільшуються на суму, що дорівнює квартальній нормі амор­тизації відповідної групи основних фондів стосовно до отри­маної внаслідок індексації зміни балансової вартості.

Ремонт основних засобів спричинює збільшення їхньої ба­лансової вартості й тим самим робить як прямий, так і непря­мий вплив на розмір валових витрат. У ході контролю опе­рацій з ремонту основних засобів ревізор перевіряє, чи не на­раховується амортизація по інвентарних об'єктах, що перебу­вають у ремонті.

Акти прийому-здачі відремонтованих об'єктів, аналітичні рахунки з ремонту окремих інвентарних об'єктів та інших джерел використовуються як виправдувальні документи при контролі обґрунтованості ремонтних витрат і їхніх обсягів.

Ревізорів особливо цікавить питання, як списуються вит­рати на ремонт за рахунок відповідних джерел. Насамперед перевіряють, щоб вартість ремонтних робіт, що включається у валові витрати підприємства протягом звітного року, не пере­вищувала 10% балансової вартості власних основних засобів на початок податкового періоду.

Якщо витрати на ремонт перевищують 10%, то контро­люючі працівники повинні переконатися, чи віднесені по­надлімітні витрати на збільшення балансової вартості 2-ої, 3-ої, 4-ої груп (окремих об'єктів 1-ої групи) основних засобів, а також списані витрати за рахунок власних засобів підприємства. Очевидно, що правильне визначення вартості інвентарних об'єктів дає підприємству можливість формувати достовірні дані про наявні у його розпорядженні основні кош­ти й уникати порушень податкового законодавства.

Перевірка відбиття операцій з ремонту в бухгалтерсько­му обліку повинна визначити, чи збільшили витрати на ре­монт основних засобів майбутні економічні вигоди, порівняно з очікуваними від використання об'єкта. Якщо ні, то вартість ремонтних робіт може бути включена до витрат підприємства. У випадку ж збільшення очікуваних вигод первісна вартість об'єкта основних засобів збільшується на суму відповідних витрат.

Вірогідність даних бухгалтерського обліку контролюється протягом усього процесу перевірки операцій з основними ко­штами. Це відбувається і в момент проведення інвентаризації основних засобів, і при зіставленні даних первинних доку­ментів з інформацією в аналітичній документації, і в рамках відособленої перевірки реквізитів одного документа. Однак цей напрям контролю потребує від ревізора глибоких про­фесійних знань.

Так, ревізуючи операції з надходження основних засобів, варто обов'язково перевірити повноту й своєчасність відбиття відповідних даних у журналі №4 і головній книзі. Використан­ня прийому взаємної перевірки дає перевіряючому мож­ливість виконати цю роботу дуже швидко. І все-таки взаємний контроль документів не може дати стовідсоткової гарантії то­го, що дані бухобліку абсолютно достовірні.

Велике значення в розглянутому напрямі контролю відіграє перевірка кореспонденції бухгалтерських рахунків. Більшість розрахунків, що перевіряються ревізорами, визнаються правильними, використовувані документи ви­являються належним чином заповненими, тотожність окре­мих сум при перенесенні з одного документа в інший зберігається. І тільки через некоректні бухгалтерські записи виявляються в деяких випадках порушення в діяльності об'єкта.

Введення нового плану рахунків бухгалтерського обліку значно змінило принципи формування бухгалтерських за­писів. Змінилися не тільки шифри рахунків, а й їхні класи. То­му перевіряючі вивчають коректність відбиття на рахунках операцій з надходження й вибуття об'єктів основних засобів, нарахуванню амортизації й т.д. Так, придбання основних коштів, які не потребують транспортування й монтажу, знахо­дить пряме відбиття в дебеті рахунку №10 "Основні засоби" і кредиті рахунку №63 "Розрахунки з постачальниками й підрядниками". Коли ж підприємство має втрати на доставку й монтаж, ревізор звертає увагу на обов'язкове відбиття опе­рації по дебету рахунку №15 "Капітальні інвестиції" і лише потім: Дебет №10 Кредит № 15.

З іншого боку, нарахування амортизації по об'єктах, які використовуються у виробництві відображається проводкою: Дебет №23 "Основне виробництво"Кредит №13 "Зношування необоротних активів". У той же час амортизація об'єктів ос­новних засобів загальновиробничого й загальнозаводського призначення оформлюється таким записом: Дебет №91, №92 Кредит №13, де рахунок №91 - "Загальновиробничі витрати", а рахунок №92 - "Адміністративні витрати".

Операції з основними засобами входять до найбільш складних ділянок роботи підприємства з позицій їхнього відо­браження на рахунках бухгалтерського обліку. Перевіряючи правильність кореспонденції рахунків, важливо враховувати організаційну форму об'єкта контролю.

Після цього ревізорові необхідно згрупувати однотипні операції і перевірити відповідність бухгалтерських записів, складених бухгалтерією підприємства, типової кореспон­денції, регламентованої інструктивними матеріалами.

Оцінка технічного стану й ефективності використання ос­новних засобів є завершальним напрямом перевірки розгляну­того об'єкта контролю.

Що стосується оцінки технічного стану основних засобів, то тут потрібно знову повернутися до процедури фактичного контролю. Природно, що первісну оцінку технічного стану ос­новних засобів можна одержати в процесі їхнього візуального огляду на місці експлуатації або зберігання.

У процесі огляду інвентарних об'єктів на місцях працівникам ревізійного органу вдається виявити несправне устаткування, після чого відразу виникає питання про обґрунтованість нарахування амортизації. Як уже говорило­ся, ревізори вивчають цілісність окремих інвентарних об'єктів. Крім того, члени інвентаризаційної комісії повинні переконатися в наявності захисних пристроїв і пристосу­вань, які гарантують безпеку роботи виробничого персона­ 59 лу. На підставі документальних даних можна розраховувати коефіцієнт зношування наявних у розпорядженні підприємства основних коштів. Прийнятним для будь-якого підприємства варто вважати коефіцієнт зношування ниж­чий ніж 50%.

Перевірка ефективності використання основних засобів грунтується на розрахунку ряду відносних показників, склад яких залежить від цілей, що стоять перед перевіряючим.

Однією з перших можна проаналізувати структуру основ­них фондів підприємства. За такими розрахунками можна з'ясувати частку окремих груп основних засобів, наприклад, їхню активну частину.

Показники фондовіддачі, фондоємності, коефіцієнти змінності, використання виробничої потужності аналізуються в динаміці. Виявлені тенденції розкривають резерви підви­щення ефективності використання основних засобів.