Розділ 2. Методика й послідовність контролю 2.1. Контроль операцій з основними коштами

Однією з визначальних умов успішного функціонування підприємства є наявність сучасних засобів праці та їхнє раціональне використання. Беручи до уваги це положення, ревізори покликані здійснювати перевірку законності опе­рацій з основними коштами й ефективністю експлуатації на­явних інвентарних об'єктів.

Така постановка питання жадає від нас певної деталізації напрямів контролю операцій з основними коштами. Назвемо коло питань, що підлягають розгляду ревізорами, виглядає:

1) перевірка зберігання об'єктів основних засобів на підприємстві;

2) контроль законності операцій по руху основних засобів;

3) перевірка правильності нарахування амортизації в рам­ках загальноприйнятого угруповання основних засобів;

4) перевірка дотримання правил переоцінки основних засобів та обґрунтованості її проведення;

5) контроль вірогідності даних бухгалтерського обліку ос­новних засобів;

6) оцінка технічного стану й ефективності використання основних засобів на підприємстві, що перевіряється.

Під час проведення контролю операцій з основними засобами ревізорові необхідно охопити максимально можливий обсяг даних, які відповідають на питання, що його цікавлять.

Із цією метою повинні прийматися до уваги такі джерела контролю:

основні засоби підприємства;

чинні закони й інструктивні матеріали з тематики, що пе­ревіряється;

і акти прийому-передачі основних засобів; і договори, рахунки-фактури; і акти прийому-здачі відремонтованих об'єктів; і акти про ліквідацію основних засобів; і інвентарні картки обліку основних засобів, опис інвен­тарних карток;

і інвентарні списки основних засобів; і картки обліку руху основних засобів;

і паспорти з технічними характеристиками інвентарних об'єктів;

і відомості аналітичного обліку про рух основних засобів; і відомості або розрахунки амортизації й зношування ос­новних засобів;

і відомості переоцінки основних засобів; і офіційні дані про рівень інфляції; і реєстри синтетичного обліку по відповідних рахунках; і головна книга, баланси;

і звіти про фінансово-майновий стан підприємства; і річні звіти підприємства;

і інвентаризаційні описи й порівнювальні відомості за ре­зультатами інвентаризації основних засобів та інші до­кументи.

Необхідність дотримуватися фактора раптовості визначає першочерговість виконання перевірки зберігання основних коштів на об'єкті, що перевіряється. Керівник ревізійної бри­гади інформує адміністрацію про потребу в проведенні інвен­таризації основних засобів. До складу інвентаризаційної комісії обов'язково входять матеріально-відповідальні особи, працівник бухгалтерії, що несе відповідальність за облік ос­новних засобів, один або кілька незацікавлених працівників підприємства й представник контролюючого органа.

У максимально короткий термін членам інвентари­заційної комісії надаються інвентаризаційні описи, в яких дається найменування об'єктів основних засобів, що перевіря­ються, їхні інвентарні номери й вартість за даними бухгал­терського обліку.

У процесі візуального огляду інвентарних об'єктів ревізор повинен переконатися у відповідності даних, зазначених в інвентаризаційних описах, з фактичною наявністю основних засобів, що перебувають у підзвіті. Перевіряючи на окремих об'єктах основних засобів наявність інвентарних номерів, на­несених фарбою або вибитих на спеціально прикріплених же­тонах, потрібно з'ясувати, чи відповідає зазначеному номеру найменування й вид самого інвентарного об'єкта. Такі кон­трольні дії дають перевіряючому можливість виявити заміну відсутніх об'єктів основних засобів аналогічним устаткуван­ням, списаними одиницями основних засобів або взагалі будь- яким іншим об'єктом. У цій ситуації, по-перше, ревізори кон­статують факт недостачі інвентарного об'єкта, по-друге, при­буткується надлишок у вигляді устаткування, що дозволяло приховувати недостачу.

Особлива увага членів інвентаризаційної комісії звер­тається на інвентарні об'єкти, які складаються з двох і більше частин (вузлів). Завдяки процедурі інвентаризації можна вия­вити відчуження окремих складових багатовузлових об'єктів основних засобів. Відсутні частини, як правило, використову­ються й ураховуються під індивідуальним інвентарним номе­ром, що дозволяє вуалювати недостачу інших основних коштів. Якщо вилучені вузли не були виявлені на території підприємства, виникає підозра в можливому присвоєнні май­на підприємства його працівниками. Про розкриті порушення інформується адміністрація підприємства й правоохоронні органи держави.

Поточні результати фактичного контролю зберігання ос­новних засобів висвітлюються в інвентаризаційних описах (актах інвентаризації основних засобів). Ці документи підпи­сують усі члени інвентаризаційної комісії й обов'язково ма­теріально-відповідальні особи. Якщо ж матеріально- відповідальна особа відмовляється від підпису, то від неї вимагають письмове обґрунтування відмови. Якщо письмове пояснення не надане, на інвентаризаційному описі ревізорові варто зробити позначку про відмову.

Паралельно з перевіркою фактичної наявності основних засобів потрібно проконтролювати укладення договорів про повну або часткову матеріальну відповідальність. Тут робить­ся акцент на перевірку своєчасності підписання договору з ма­теріально-відповідальними особами й дотримання вимог, про­понованих до даної категорії працівників.

Перевіряючі ознайомлюються із організацією поточного контролю над зберіганням об'єктів основних засобів на підприємстві. Із цією метою потрібно довідатися, на кого по­кладені обов'язки здійснення поточного контролю інвентар­них об'єктів у місцях зберігання й експлуатації. Поточний контроль, що проводиться працівниками бухгалтерії або інших відділів, запобігає можливим зловживанням як у діях матеріально-відповідальних осіб, так і з боку апарату уп­равління підприємства.

Умовою, що забезпечує зберігання основних засобів, вва­жається проведення обов'язкової інвентаризації (внутрішній контроль) при підтвердженні звітних документів, зміні ма­теріально-відповідальних осіб, приватизації підприємства, стихійних лихах. Порівняння дати оформлення результатів інвентаризації із установленими для кожного випадку стро­ками спрямовано на перевірку своєчасності проведення інвентаризації.

Використовуючи прийом логічного контролю, ревізійні працівники повинні перевірити інвентаризаційні описи. Абсо­лютна відсутність розбіжностей між даними бухгалтерського обліку й фактичною наявністю основних засобів може зародити підозри про формальний підхід до процедури інвен­таризації на підприємстві.

Результати перевірки внутрішнього контролю зберігання основних засобів на об'єкті впливають на зміну програми ревізії або тематичної перевірки. Цілком імовірно, наприклад, що керівник ревізійної групи прийме рішення про проведення повної інвентаризації замість запланованої часткової. Крім то­го, незадовільний стан внутрішнього контролю часто є підста­вою для застосування адміністративних штрафів до посадових осіб підприємства.

Перевірка руху основних засобів на підприємстві висту­пає одним з найвідповідальніших питань контролю операцій з основними засобами. Перевіряючи рух основних засобів, ревізор вивч