1.2. Планування контрольно-ревізійної діяльності

Проведення ревізій і перевірок цього року повинне здійсню­ватися на підставі планів, затверджених керівництвом вищого органу контрольно-ревізійної служби. Планування контрольно- ревізійної роботи - це досить трудомісткий процес, при вико­нанні якого необхідно дотримуватися цілого ряду умов.

Позапланові ревізії й перевірки найчастіше проводяться на підставі окремих доручень правоохоронних органів та ор­ганів державної влади.

Плани проведення ревізій і перевірок складаються за вста­новленою формою. При цьому розробляється два відособле­них документи проведення:

і план комплексних ревізій;

і план тематичних перевірок.

Розробкою планів займається спеціальна група, створена з працівників контрольно-ревізійного органу.

Процедура складання планів комплексних ревізій має деякі відмінності від планування тематичних перевірок. Це пов'язано з розходженнями з цілями, які стоять перед розг­лянутими формами контролю. Так, при визначенні теми пе­ревірки на конкретному об'єкті контролю насамперед вра­ховується наявність розкритих раніше порушень на якійсь окремій ділянці діяльності або сигналів про здійснення не- обґрунтованих (незаконних) операцій. Виникає не­обхідність більш детально вивчити операції, вчинені на даній ділянці, щоб глибше їх перевірити й здійснити кон­троль над усуненням порушень, виявлених попередніми ревізіями.

Формування плану комплексних ревізій відбувається ви­ходячи з принципу періодичності їхнього проведення (не частіше одного разу за рік) і складу підприємств, що перебува­ють у підпорядкуванні контролюючого органу (повне охоп­лення підприємств).

У планах проведення комплексних ревізій повинна вбути така інформація:

і найменування підприємства; і час проведення попередньої ревізії; і час проведення планованої ревізії; і міжревізійний період; і виконавці; і примітки.

Основні реквізити плану тематичних перевірок: і найменування підприємства; і тема перевірки;

і час проведення планованої перевірки; і тривалість (у днях); і виконавці.

У процесі планування працівникам контрольно-ревізійно­го органа необхідно враховувати ряд вимог, висунутих до складання планів: рівномірне завантаження штатних ревізорів; охоплення всіх підприємств, що перебувають у підпорядкуванні органів контролю; періодичність ревізій; по­треба в наявності вільних від ревізій (перевірок) ревізорів на випадок проведення позапланових контрольних робіт; узгод­ження планів з місцевими органами виконавчої влади, фінан­совими органами, державними податковими адміністраціями, органами прокуратури, Міністерства внутрішніх справ, Служ­би безпеки України.

Плани проведення комплексних ревізій і тематичних пе­ревірок повинні бути готові не пізніше 1 числа місяця, що пе­редує місяцю початку планованого періоду. Це правило дає можливість керівникові контрольно-ревізійного органу ре­тельно вивчити розроблені плани з позицій відповідності про­понованим вимогам і прийняти рішення про їхнє затверджен­ня або відправити на доробку. Після коригування планів вони перевіряються керівником повторно й у випадку усунення всіх недоліків затверджуються.

Інформація, що втримується в планах проведення ревізій і перевірок, не підлягає оголошенню. При цьому кожне підприємство, включене в план ревізії (перевірки), має бути проінформоване про майбутню перевірку за 10 днів до її почат­ку. Ця умова фактично виключає дію фактора раптовості, тому що посадові й матеріально відповідальні особи підприємства, що перевіряється, одержують можливість врегулювати більшу частину невідповідностей і тим самим уникнути відповідаль­ності за здійснення незаконних дій. З іншого боку керівництво підприємства, що перевіряється, має у своєму розпорядженні час для видання розпорядження про упорядкування бухгал­терського обліку й іншої документації, що дозволить перевіря­ючим змогу відразу приступити до виконання контрольних процедур і скоротити тривалість ревізії (перевірки).

Очевидно, що ретельно спланована й скоординована робо­та контрольно-ревізійного органу відіграє значну роль у про­веденні діючого й ефективного контролю. При цьому деякі правила, затверджені окремими нормативними актами, діють у зворотному напрямку.