3.3. Характеристика неформальних організацій. Управління неформальними організаціями та групами : Конфліктологія : B-ko.com : Книги для студентів

3.3. Характеристика неформальних організацій. Управління неформальними організаціями та групами

АКАДЕМІЧНИЙ СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЗАФІКСУВАВ АКТИВНЕ ВЖИВАННЯ СЛОВА «ОРГАНІЗАЦІЯ» У 4-х РІЗНИХ ЗНАЧЕННЯХ:

1. Дія за значенням: організувати, організуватися; організовувати, організо­вуватися. Якщо дія триває довший час і виконується групою людей, то вона є процесом організовування чогось, упорядковування, улаштовування (орга­нізація праці, організація діяльності, організація управління тощо)

2. Об'єднання людей, суспільних груп, держав на базі спільності інтересів, мети, програми дій

3. Особливості будови чого-небудь, структура

4. Фізичні й психічні особливості окремої особи (душевна організація людини)

Організація — це група людей (дві особи і більше), діяль­ність котрих свідомо координується для досягнення загальної ме­ти або цілей[1].

Наведене вище визначення справедливе не просто для органі­зації, а для формальної організації. Існують також неформальні організації, групи, що виникають спонтанно, але де люди всту­пають у взаємодію одне з одним досить регулярно. Неформальні організації існують в усіх формальних організаціях, за винятком, може бути, дуже маленьких. І хоча в них немає керівників, нефо­рмальні організації дуже важливі.

З визначення випливає, що організація завжди має хоча б одну загальну мету, що розділяється і визнана усіма її членами. Але формальне управління рідко має справу з організаціями, що ма­ють тільки одну мету. Менеджмент — це керування складними організаціями. Складні організації мають набір взаємозалежних цілей, які можуть конфліктувати між собою.

Організація будь-якого розміру може складатися з декількох груп. Керівництво організацією може створювати групи по своє­му бажанню, коли здійснюється розподіл праці по горизонталі (підрозділи) і по вертикалі (рівні управління). В кожній великій організації, наприклад, такій, як відкрите акціонерне торговельне товариство «Україна» з чисельністю більше як тисяча чоловік, може існувати декілька рівнів управління, а відповідно ця органі­зація складається з десятка різних малих груп (група товарознав­ців, група бухгалтерів, група економістів, група торговельно- оперативного персоналу тощо). Ці групи, що створені за волею керівництва цього акціонерного торговельного підприємства для здійснення торговельного обслуговування покупців називаються формальними групами (організаціями). Ці формальні групи (ор­ганізації) мають конкретні завдання і конкретні цілі.

В організації існують три основних типи формальних груп: групи керівників, групи спеціалістів, групи робітників.

До групи керівників входять, наприклад, голова правління від­критого торговельного акціонерного товариства, його заступники та керівники структурних підрозділів.

До групи спеціалістів входять: товарознавці, економісти, бухга­лтери, інспектори відділу персоналу, інженери з техніки безпеки.

До групи робітників входять продавці, контролери-касири, фасувальники товарів, вантажники тощо.

Структура і тип формальної організації будуються керівницт­вом за допомогою проектування і відповідних розпоряджень.

Неформальні організації (групи) створюються не розпоря­дженнями керівництва і формальними постановами, а членами організації згідно з їх взаємними симпатіями, загальними інтере­сами, однаковими захопленнями, звичками, традиціями тощо.

Такі неформальні групи існують в усіх організаціях, хоча вони і не представляються на схемах, які відображують побудову органі­зації та її структуру. Неформальні групи, звичайно, мають свої не­писані правила і норми поведінки — люди добре знають, хто вхо­дить в їх неформальну групу, а хто не входить. У неформальних групах складається визначений розподіл ролей та позицій. Звичай­но, ці групи мають явно або неявно вираженого лідера. В багатьох випадках неформальні групи можуть здійснювати вплив на своїх членів однаково або навіть більше, ніж формальні структури.

Практика свідчить, що в організаціях, особливо торговельної сфери, часто спонтанно виникають і функціонують неформальні групи, метою яких є здійснення психологічної, матеріальної до­помоги та взаємозахист.

Окрім цього, часто об'єднуються в неформальні групи з тим, щоб бути ближче до тих, кому вони симпатизують і поважають. Ці люди мають багато спільного і відчувають симпатію один до одного частково тому, що виконують аналогічну роботу (продав­ці, конролери-касири, вантажники, бухгалтери тощо). Так, вони часто ходять разом обідати, обговорювати свої робочі плани і особисті справи під час перерви на обід або звертаються до кері­вництва організації з тим, щоб поліпшити умови праці та життя.

Тому менеджер, при реорганізації структури формальної ор­ганізації чи зміні лідерів груп, повинен знати, що врахування міжособистих відносин має велике значення. Тому він повинен своєчасно усвідомити існування неформальних груп, намагатися використовувати їх у розв'язанні поточних проблем і не вступати в конфлікт з ними.

Внаслідок розподілу праці всі організації, окрім найменших, мають внутрішню структуру, що складається з цехів, відділів, секцій та ін. Керівництво діяльністю підрозділів покладається на менеджерів. Природно, що керівники і підлеглі вступають у певні стосунки. Розрізняють відносини субординації і координації. У першому випадку йдеться про відносини між підлеглими та керівниками, чиї вказівки обов'язкові для виконання. Наприклад, відносини між головним бухгалтером і працівниками бухгалтерії, між головним підприємством та філіями. Відносини координації виникають між представниками різних підрозділів унаслідок їх­ньої спільної діяльності, між колегами в одному підрозділі. Уча­сники відносин координації не знаходяться в прямому підпоря­дкуванні відносно один до одного, вони мають рівні права у здійсненні спільної діяльності. Наприклад, у підготовці договору постачання беруть участь товарознавець, юрист, економіст. За­значені фахівці є рівноправними партнерами, колегами, які всту­пають до відносин координації для вирішення загального завдання.

Отже, в організаціях виникають два види міжособистісних стосунків: формальні і неформальні.

Формальні відносини пов'язані з посадовим становищем учасників, регламентуються відповідними документами — поло­женнями, посадовими інструкціями. Наприклад, відносини між керівником і підлеглими, бухгалтером і завідувачем складом, бу­хгалтером і податковим інспектором.

Спрацьованість колективу визначається ступенем близькості формальної і неформальної структур.

Неформальні відносини нічим не регламентовані, ґрунту­ються на особистих симпатіях і антипатіях людей, не пов'язані з посадовим становищем їхніх учасників.

УПРАВЛІННЯ ФОРМАЛЬНИМИ І НЕФОРМАЛЬНИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ

Організація

Характеристика

Формальна організація

Зумовлена офіційним розподілом праці, правами і обов'я­зками його членів. У межах формальної організації праців­ники взаємодіють згідно з певними правилами, посадовими інструкціями. Стосунки в таких організаціях формуються на основі офіційного статуту працівників

Неформальна організація

Це система міжособистісних і міжгрупових зв'язків і взає­модій, що ґрунтуються на особистих і ділових стосунках, не регламентованих офіційним розподілом праці і не оформ­лених документально

3.4. Модель процесу конфлікту. Наслідки конфлікту

 

Функціональні та дисфункціональні наслідки конфлікту