8.8.3. Значення консенсусу

магниевый скраб beletage

У літературі термін «консенсус» уживається щонаймен­ше в трьох значеннях: соціологічному, політичному і юридичному.

Соціальні групи, які виникли й діють у країні сьогодні, реалі­зують свої інтереси у відкритому й схованому протиборстві з ін­шими групами суспільства. Говорити про соціальну злагоду, не зачіпаючи соціальної структури нинішнього суспільства, не мо­жна. Тому що згода можлива за умови, якщо ворогуючі одна з одною соціальні групи будуть здатні корегувати свої інтереси й позиції заради підтримки соціального миру.

У політичній сфері консенсус розглядається як наявність де­яких базисних цінностей і норм, які розділяють всі основні соціа­льні групи. Це означає, насамперед, загальну згоду щодо процесу прийняття рішень, із чого виходить, що меншість заздалегідь го­това підкоритися рішенням перемігшої у відкритому політично­му суперництві більшості, бо остання готова забезпечити права меншостей на протест, критику й опозицію, і тим самим консен­сус трансформує владу в авторитет.

Загальновизнано, що метод консенсусу є в сучасних умовах єдино розумним способом досягнення рішення найбільш склад­них проблем і політичних конфліктів. Визнання загальної злаго­ди одним з основних принципів громадського життя формує нову сучасну свідомість громадян, якій далека упередженість і непри­миренність. Цивільна згода на основі консенсусу підсилює легі­тимний характер політичної системи, робить її більш стабільною, зміцнює взаємозв'язок із громадянським суспільством. Отже, консенсус як політичний термін означає спільність поглядів різ­них соціально-політичних груп на політичну ситуацію в країні й підходи до вирішення перспективних проблем.

У юридичному змісті консенсус — це метод опрацювання та прийняття рішень, актів, що спирається на два важливих принци­пи: підтримку рішення більшістю тих, хто бере участь у його прийнятті, й відсутність заперечень проти прийняття рішень з боку хоча б одного з учасників.

Отже, консенсус — це не одноголосність, тому що повного збігу позицій всіх учасників процесу ухвалення рішення тут не потрібно. Він припускає тільки відсутність прямих заперечень і цілком допускає нейтральну позицію (утримання від голосуван­ня) і навіть окремі застереження до рішення (якщо, звичайно, во­ни не підривають основу досягнутої угоди). Разом з тим консен­сус — не рішення більшості, тому що він несумісний з негативною позицією хоча б одного з учасників.

Консенсус не тільки сприяє прямому впливу суспільної думки на політико-юридичні процеси, а й формує саму суспільну думку. Оскільки для сучасного суспільства характерні, з одного боку, ди­ференціація, а з іншого — переплетення інтересів різних соціаль­них груп, обидва зазначених фактори при системі прийняття рі­шень на основі диктату більшості діють дестабілізуюче, викли­кають у суспільстві глибокі конфлікти, ведуть до формування край­ніх думок і створення протиборчих блоків.