8.8.4. Консенсус і конфлікт

Важливість консенсусу визначається й тим, що в його умовах, як правило, відбувається процес опрацювання механізмів улагоджування протиріч як через систему звичайної представни­цької демократії, заснованої на пріоритеті цивільних осіб, так і на основі демократії згоди, тобто принципів справедливого враху­вання колективних інтересів, особливо інтересів малих груп, що зберігають і відстоюють свою специфіку й відмітність. При цьо­му в основі завжди лежать загальнодемократичні принципи й права людини, які досягаються системою особливих заходів, со­ціальних програм, інакше кажучи, політикою плюралізму й куль­турної автономії, а в ряді випадків — поданням регіонального або общинного самоврядування.

У принципі консенсусу, безсумнівно, лежить найкращий спосіб прийняття рішень — хоча б тому, що тільки так проблема може бути вирішена остаточно. Якщо ж рішення відбиває тільки пози­цію більшості, надалі воно або зажадає примусового вирішення (що припускає постійну небезпеку його перегляду), або поступово одержить загальне схвалення («прихований консенсус»).

Перевага консенсуальних методів благотворно впливає на психологічний клімат у конкретній організації й суспільстві в ці­лому, тому що орієнтує не на конфронтацію й виявлення незгод­них, а на врахування інтересів усіх членів. Так запобігається роз­кол суспільства, знімаються підстави для звертання до силових методів, адже насильство звичайно буває викликане страхом за­лишитися в меншості й бути знищеним. В остаточному підсумку консенсус формує нову свідомість суспільства, коли визнання чужих інтересів є умовою здійснення своїх власних.

ВАДИ КОНСЕНСУАЛЬНОГО МЕТОДУ, ПОВ'ЯЗАНІ З РІВНЕМ ПОЛІТИЧНОЇ Й ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ

По-перше, необхідність багаторазових погоджень позицій використовується для затягування ухвалення рішення

По-друге, виникає небезпека прийняття неконкретних, розпливчастих рі­шень — по них простіше досягти консенсусу. Таким чином, підвищення ступеня погодженості рішення може іноді йти на шкоду його якості

Будь-яка консенсуальна процедура повинна виключати абсо­лютне домінування однієї зі сторін і забезпечувати використання об'єктивних критеріїв оцінки ситуації. Звичайно для цього звер­таються до послуг незацікавлених осіб — посередника, арбітра, судді. Однак треба мати на увазі, що суворо консенсуальною процедура може вважатися тільки в тому випадку, якщо рекоме­ндації «третіх осіб» не носять обов'язкового характеру, а лише допомагають учасникам конфлікту прийти до згоди. Найбільше ж розповсюджений спосіб вирішення юридичних конфліктів — судовий — не є консенсуальним.