10.2. Комунікаційний процес та його види

Комунікаційний процес — це процес обміну інфор­мацією між двома і декількома людьми (працівниками), з метою використання її в управлінській діяльності.

Комунікаційний процес не можна зводити тільки до обміну інформацією. У комунікації передбачається не тільки раціональ­ний, а й емоціональний зміст, проявляються тією чи іншою мі­рою особистісні якості, ціннісні орієнтири всіх учасників комуні­каційного процесу, сприйняття ними одне одного.

Основною метою здійснення комунікаційного процесу є за­безпечення розуміння інформації, яка є предметом обміну між організацією і зовнішнім середовищем, між рівнями, підрозділа­ми та працівниками, між різними підрозділами, а також мене­джером та його робочою групою.

ЕЛЕМЕНТИ ПРОЦЕСУ КОМУНІКАЦІИ

— формування, або вибір ідеї (зародження ідей)

— кодування і вибір каналу (перетворення ідеї на повідомлення за допомо­гою слід, жестів, інтонації, вибір способу передачі за допомогою телефонно­го чи електронного зв'язку, відеострічок тощо)

— передача ідеї

— декодування (переклад символів відправника в думки отримувача)

— здійснення зворотного зв'язку (відправник і отримувач міняються)

У комунікаційних процесах постійно виникають шуми.

Шуми — це те, що деформує зміст інформації (відхилення, помилки, перекручення, спотворення тощо). Шуми виникають при передаванні і декодуванні повідомлень. Тому реальний комунікаційний процес — це процес із зворотним зв'язком і шумом.

Низький рівень комунікацій на підприємстві може зумовлю­ватися в основному міжособовими і організаційними бар'єрами.

Міжособові бар'єри виникають між конкретними особами (працівниками); організаційні бар'єри викликані характером діяльності, побудовою та можливостями організації (підпри­ємства).