керівництво, стиль управління та лідерство у подоланні конфліктів

План

11.1. Поняття та загальна характеристика керівництва (пси­хологія стосунків керівника і підлеглих).

11.2. Теорії лідерства.

11.3. Стилі управління та їхня характеристика. Література: 11, 13, 14, 16, 34, 50.

Базові поняття: керівництво; вплив; лідерство; влада; форми влади; вплив через переконання; вплив через участь; стилі управління; психологічний клімат; способи оптиміза- ції соціально-психологічного клімату; соціометрія; соціог- рама групи.

11.1. пОНЯТТЯ ТА ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КЕРІВНИЦТВА (ПСИХОЛОГІЯ СТОСУНКІВ КЕРІВНИКА І ПІДЛЕГЛИХ)

Керівництво — це цілеспрямована діяльність мене­джера, який очолює якусь організацію (підприємство). Керівниц­тво здійснюється за допомогою функцій і методів менеджменту, комунікацій тощо, шляхом прийняття управлінських рішень.

Керівництво полягає у праві особи давати офіційні доручення підлеглим і вимагати їх виконання. Це право випливає з повно­важень менеджера, які визначають його компетенцію в межах формальної організації.

Діапазон керівництва залежить від статусу керівника, тобто чи він є єдиноначальником, чи особою, яка очолює колективний ор­ган управління. Керівник-єдиноначальник здійснює управління на основі єдиноначального прийняття рішень і контролю за про­цесом праці, несучи повну відповідальність за діяльність органі­зації.

Сильне та ефективне керівництво організацією сприяє ство­ренню атмосфери участі та колективної підтримки цілей діяльно­сті організації, в якій її члени отримують стимул в усуненні бар'єрів і досягненні запланованих результатів. Для того щоб ке­рівництво було ефективним, необхідно вміло будувати взаємини з підлеглими.

ЕЛЕМЕНТИ, ВРАХУВАННЯ ЯКИХ СПРИЯЄ ЗАБЕЗПЕЧЕННЮ ЕФЕКТИВНОГО КЕРІВНИЦТВА

— ініціативність

— інформованість

— захист своєї думки

— прийняття рішень

— розв'язання конфліктних ситуацій

— критичний аналіз своїх дій

При колегіальному управлінні спостерігається поділ керівних обов'язків, наприклад, між правлінням акціонерного товариства і особою, яка очолює цей орган. Такий поділ здійснюється розме­жуванням компетенції колегіального органу і керівника. Як пра­вило, колегіальний орган вирішує найбільш важливі проблеми діяльності організації і делегує керівникові функції виконавця колегіальних рішень та оперативного розпорядництва.

Керівництво в менеждменті — це процес владного впливу од­ного працівника (керівника) на трудову діяльність інших.

Для того щоб виконувати функції керівника, йому потрібно мати владу, тобто можливість впливати на поведінку інших.

Крім того, він справляє вплив на підлеглих. Поняття «влада» і «вплив» не ідентичні.

Вплив — це будь-яка поведінка однієї людини, яка вносить зміни до поведінки, стосунків, відчуттів тощо іншої людини. Конкретні засоби, за допомогою яких люди справляють вплив один на одного, можуть бути найрізноманітнішими: прохан­ня, вказівка, погроза та ін. Керівник використовує вплив для спонукання підлеглих до ефективної, продуктивної праці. Щоб вплив був результативним, керівник має використовувати владу.

Владу можна визначити як можливість впливати на поведінку інших людей.

Влада невід'ємна від управління, вона надає можливості керівникові виконувати свої функції. Наприклад, директор торго­вельного підприємства під час здійснення своєї діяльності зале­жить від засновників (власників), підлеглих. Для забезпечення ефективного керівництва він потребує сприяння цих людей. Як­що керівник не має достатньої влади, він не зможе впливати на підлеглих, щоб спонукати їх до діяльності для досягнення цілей підприємства. Таким чином, влада є необхідною умовою успіш­ної діяльності організації.

Усі керівники мають владу, однак і підлеглі мають владу над керівниками. Підлеглих формально ніхто не наділяє владою, од­нак фактично вони її мають. Завжди існує небезпека, що працівни­ки у відповідь, наприклад, на неправомірні вимоги керівника стануть йому протидіяти, знижувати рівень продуктивності. То­му керівник мусить прагнути до встановлення балансу влади. Бажано, щоб рівень влади керівника забезпечував досягнення цілей, але не викликав у підлеглих почуття непокори.

Влада звернена на потреби виконання. Люди будують припу­щення стосовно того, що може статися, якщо вони проводитимуть­ся певним чином, які їх потреби будуть або не будуть задоволені.

Керівний вплив і влада залежать як від особистості, на яку спрямований цей вплив, так і від ситуації, в якій він перебуває, та від якостей керівника. Залежність влади від особистості, на яку спрямований управлінський вплив, полягає в тому, що кожна людина через свої психологічні особливості по-різному реагує на вплив керівника, а отже, відповідно і поводить себе.

Так, менеджер підприємства, який має великий досвід керу­вання людьми, має дещо вищу реальну владу, ніж керівник, який не має такого досвіду.

Реальна влада