11.2.3. Концепцїі ситуаційного лідерства : Конфліктологія : B-ko.com : Книги для студентів

11.2.3. Концепцїі ситуаційного лідерства

Ні підхід з позицій особистих якостей, ні поведінський підхід не змогли виявити логічного співвідношення між особисти­ми якостями керівника, з одного боку, та ефективністю — з іншо­го. Це не означає, що особисті якості та поведінка не мають зна­чення для керівництва. Навпаки, вони є значними компонентами успіху. Однак пізніші дослідження показали, що в ефективності керівництва вирішальну роль можуть відіграти й додаткові факто­ри. Ці ситуаційні фактори включають потреби та особисті якості підлеглих, характер завдання, вимоги та вплив зовнішнього сере­довища, а також інформацію, якою володіє керівник. Існують ос­новні концепції ситуаційного лідерства: континіум лідерської по­ведінки Танненбаума—Шмідта, модель ситуаційного лідерства Фідлера, модель ситуаційного лідерства Херсея та Бланшарда, мо­дель «шлях—мета» Хауза—Мітчела, модель Стинсона—Джонсо- на, ситуаційна модель прийняття рішення Врума—Иєттона—Яго.

Есі ці моделі ситуаційного лідерства, надаючи головну увагу впливу зовнішніх факторів, доповнюють одна одну в розумінні феномена лідерства. В моделях робиться спроба визначити різ­номанітні лідерські стилі та обґрунтувати за допомогою ситуа­ційних змінних ефективність їх застосування. Разом з тим моделі мають значні відмінності щодо набору лідерських стилей, ситуа­ційних факторів та шляхів виявлення зв'язку між ними.

По-різному в моделях визначається ефективність лідерства. Так, у Фідлера — це рівень виконання роботи, у Херсея та Блан- шарда до цього ще додається задоволеність працівника, а Врум та Яго розглядають ефективність рішення та загальну ефектив­ність. На думку спеціалістів, модель Врума—Яго в основну при­стосована для вибору на практиці відповідного стилю керівницт­ва групою. Моделі Фідлера, Херсея та Бланшарда, Хауза та Мітчела більш корисні для підвищення індивідуального рівня ви­конання роботи.

ПОРІВНЯННЯ МОДЕЛЕЙ СИТУАЦІЙНОГО ЛІДЕРСТВА

Змінні

Моделі ситуаційного лідерства

Хауз та Мітчел

u Врум— Йєттон—Яго

Фідлер

Херсей та Бланшард

Ситуаційні фактори

Відносини «лідер—по­слідовник»

• Структурова­ність праці

• Власна по­зиція лідера в організації

Ступінь зрілості послідовників:

• зрілість у ро­боті

• психологічна зрілість

Характери­стики послі­довників

• Організацій­ні фактори

Якість рішення

• Обов'язки по­слідовників

• Час

• Вартість

• Розвиток

Лідерські стилі

Лідер орієн­тований на відносини

• Лідер орієн­тований на роботу

Вказуючий стиль

• Переконуючий стиль

• Стиль делегу­вання

• Стиль участі

Директивний стиль

• Підтримую­чий стиль

• Стиль, оріє­нтований на досягнення

• Стиль участі

Автократичний

• Консультаційний

• Груповий

Дії ефектив­ного лідера лідера

Прагне побу­дувати роботу або відносини під власний стиль

Послідовно пе­реходить від од­ного стилю до іншого

Використо­вує відповід­ний стиль і техніку мо­тивування, «розчищає» шлях послі­довників до найбільшої ефективності

Визначає кри­тичні ситуаційні фактори та ада­птує до них свій стиль керівництва