11.3. Стилі управління та їхня характеристика

Стиль керівництва — це стійкий образ дій, прийомів керівника в процесі управління. Стиль керівництва характеризує те, як робить свою справу менеджер. Стиль керівництва проявля­ється у виконанні посадових обов'язків, підході до вирішення за­вдань, манері спілкування з людьми й такті, у впливі на почуття, думки і поведінку підлеглих.

Стиль керівництва характеризує не тільки стиль роботи мене­джера, а й стиль роботи всього апарату управління.

Стиль керівництва має об'єктивний і суб'єктивний бік. Стиль роботи окремо взятого менеджера завжди індивідуаль­ний, тому що він являє собою форму самовираження його осо­бистості.

Суб'єктивний бік стилю зумовлений індивідуальними якостя­ми менеджера і головним чином його психічним складом.

Об'єктивний бік стилю керівництва визначається принципами управління.

Авторитарний стиль ґрунтується на тому, що авторитарний менеджер має достатню владу, щоб нав'язати свою волю підлег­лим. Автократ як найповніше централізує повноваження і позба­вляє підлеглих свободи в прийнятті рішень. Для того щоб забез­печити виконання роботи, він може вдаватися навіть до погрози. Якщо автократ уникає негативного примусу, а замість цього за­стосовує винагороду, та його називають «доброзичливим авто­кратом». Залишаючись авторитарним керівником, «доброзичли­вий автократ» виявляє активну турботу про настрої підлеглих. Він дає можливість підлеглим брати участь у плануванні завдань, але зберігає за собою право приймати остаточні рішення.

Демократичний стиль характеризується високим рівнем де­централізації повноважень, вільним прийняттям рішень і виконан­ням завдань, оцінювання роботи після її завершення, турботою про забезпечення працівників необхідними ресурсами, встанов­ленням відповідальності щодо цілей організації та цілей груп пра­цівників.

Керівник демократичного стилю замість жорстокого контро­лю підлеглих у процесі їх роботи, як правило, чекає, коли роботу буде виконано до кінця, щоб оцінити її. Демократичний стиль керівництва має підкріплюватися високоефективною системою контролю. Тому цей керівник витрачає порівняно більше часу на організацію і контроль.

Ліберальний стиль керівництва полягає в тому, що керівник прагне виконати свої функції в умовах значної свободи дії своїх підлеглих. Засобами впливу є прохання і задоволення потреб під­леглих. При цьому критичної оцінки вчинкам своїх підлеглих та­кий керівник не робить, ухиляється від прийняття дієвих заходів для підтримання порядку в організації (підприємстві).

Діяльність такого керівника характеризується пасивністю і бюрократичністю. Дослідники констатують, що часто авторитар­не керівництво дає змогу виконати більший обсяг роботи, ніж демократичний.

Порівняно з демократичним стилем керівництва, при лібера­льному обсяг роботи зменшується, якість робіт знижується.

Керівник, зосереджений на роботі (орієнтований на завдан­ня) насамперед турбується про виконання завдання та розробку системи винагород для підвищення продуктивності праці.

Для керівника, зосередженого на людині, основною турбо­тою є працівники. Керівник робить ставку на взаємодопомогу, максимальну участь працівників у прийнятті рішень, заохочення професійного зростання підлеглих тощо.

Проте буває, що стиль керівництва одночасно орієнтується і на роботу і на людину.

Стиль управління та його формування залежать насамперед від особистих якостей керівника, ступеня зрілості трудового ко­лективу в цілому і окремих його членів, особливостей ситуації.

Формування стилю — це тривалий, безперервний і складний процес. У стилі роботи окремих менеджерів нерідко можна ви­явити небажані риси, такі наприклад, як намагання без потреби залучати підлеглих до обговорення будь-яких питань, надмірну кількість людей у підпорядкуванні. Це призводить до неефектив­ного витрачання робочого часу, викликає почуття незадоволено­сті в підлеглих, затримує вирішення проблем. На противагу цьо­му, деякі менеджери віддають перевагу особистому вирішенню питань і навіть тих, які входять до компетенції підлеглих. У стилі роботи деяких менеджерів спостерігаються тенденції до побою­вання обґрунтованого ризику, намагання ухилитися від вирі­шення нових складних завдань. Оскільки багато рис індивідуаль­ного стилю роботи пов'язані з психологічними особливостями менеджера, то це слід враховувати при доборі керівних кадрів.

Постійно зростаюча складність умов функціонування об'єктів управління і завдань, які виникають перед ними, ускладнення си­стеми зовнішніх і внутрішніх зв'язків зумовлюють, з одного бо­ку, потребу в пошуку нових, невідомих раніше рішень і методів їх реалізації, а з другого — відкривають ширші можливості для використання стандартних (шаблонних) рішень і методів, які се­бе виправдали при виконанні типових повторних робіт і опера­цій. Теорія менеджменту, як і будь-яка інша наука, не дає рецеп­турних рекомендацій. Її положення потребують творчого осмислення, врахування результативного впливу багатьох факто­рів, динамічності процесів управління.

У процесі управління ситуація змінюється настільки швидко, що методи і прийоми, які ще недавно в аналогічній, здавалося б, ситуації забезпечували ефект, через деякий час виявляються ма­лоефективними і навіть непридатними. Усе це зумовлює потребу в творчому підході до вирішення проблем управління, який ґрун­тується на широкому використанні досягнень науки і глибокому систематичному вивченні практики.

Успішне вирішення управлінських проблем потребує й певних навичок та досвіду. Тому зростання потенціалу менеджера, сту­пеня готовност