Шема

Стрес — природна загальна реакція організму на сильний негативний (або позитивний) вплив. Стресова реакція мобілізує внутрішні фізіологічні або психологічні ресурси, дозволяючи організму пристосуватися до мінливої ре­альності. На перевірку виходить, що ціль у стресу цілком гуманна — зроби­ти наш організм стійкішим

Проблема стресу гостро заявила про себе в XX ст. Це було викликано тим, що в сучасному світі (і на сучасному виробниц­тві) часто виникають ситуації, коли людина, натрапляючи на якись складність, не може повноцінно реалізувати енергію, що нагромадилася (викликана фізіологічним механізмом стресу), і тоді ця енергія починає руйнувати саму людину. І тоді замість цілком нормальних стресових реакцій людину починають роз­ривати на частини механізми дистресу, коли енергія не може реалізуватися в якихось конструктивних діях. Наприклад, дис- трес проявляється тоді, коли працівник не може відповісти на несправедливі претензії начальника (багато хто виправдовуєть­ся тим, що простіше зберегти образу в собі, ніж обуритися й створити для себе ще більші проблеми з цим начальником). В іншому типовому прикладі людина не може повноцінно реа­лізувати своє прагнення до творчості або прагнення до повно­цінного спілкування з колегами в умовах кар'єрної конкуренції тощо.

У всіх цих і подібних випадках фактично йдеться про обме­ження людської гідності в умовах сучасного виробництва. Але особливу проблему становлять випадки, коли людина ущемлю- ється в найголовнішому — у справедливій оплаті її праці. Суспі­льство, таким чином, відмовляє в праві людині почувати себе не тільки повноцінним фахівцем, що приносить користь даному ви­робництву, а й почувати себе повноцінним громадянином і осо­бистістю. Усе це створює базу і для стресу, і для фрустрації, і для найглибшої внутрішньої кризи працівника.

Це знижує не тільки якість життя даного співробітника, а й якість виконуваної їм роботи, наносячи збиток організації в ці­лому. І неспроста сучасні роботодавці все більше уваги приді­ляють психологічному забезпеченню працівників, розуміючи, що це не останній фактор оптимізації трудових процесів. Тому зараз заходи щодо запобігання й подолання виробничого стресу виступають і як технології ресурсозбереження.

Ганс Сель'є, який розробив концепцію стресу, указував, що стрес — це «те, що прискорює процес старіння, проводячи нас через колотнечі життя». Колотнечі (події) — діють на кожну лю­дину по-різному. Та сама подія для однієї людини — найсильні- ший стрес, для іншої — лише прикре непорозуміння, для тре­тьої — звичайна, стандартна ситуація. Безліч причин визна­чають сприйняття людиною тих або інших життєвих подій і реа­кції на їх.

• сама подія

• сприйняття події

• реакції тіла на сприйняття події

До фізіологічних ознак стресу належать виразки, мігрень, гі­пертонія, біль у спині, артрит, астма і біль в серці, а до психоло­гічних — роздратування, втрата апетиту, депресія і знижений ін­терес до міжособистих та сексуальних стосунків та ін.

ВИДИ СТРЕСУ

Фізіологічний — зумовлений надмірними фізичними навантаженнями

Психологічний — зумовлений складними стосунками з іншими людьми

Інформаційний — зумовлений надлишком, недостатністю чи безсистемністю (неупорядкованістю) життєво важливої інформації

Управлінський — зумовлений високою відповідальністю за рішення, що приймаються, особливо в умовах дефіциту часу

Емоційний — проявляється в ситуаціях загрози, небезпеки, неочікуваної ра­дості тощо

ВИНИКНЕННЯ СТРЕСУ ОХОПЛЮЄ ТРИ ЕТАПИ:

V появу початкової реакції подиву, тривоги, невміння розібратися із ситуацією

V виникнення суперечок, непорозумінь

V настання фази виснаження, втоми

ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА СТРЕСОВИХ СИТУАЦІЙ

• Труднощі узгодження сімейних стосунків

• Особливості трудового процесу

• Становище індивіда в організації

• Службові конфлікти

• Труднощі узгодження службових стосунків