1.3. Об'єктивні передумови та причини конфліктних ситуацій

Найбільш кваліфікованим і досвідченим є той керів­ник, що запобігає конфліктам або винищує їх у зародку. Управ­ління конфліктами починається з їхнього передбачення. Щоб пе­редбачати конфлікти необхідно знати причини, що призводять до конфліктних ситуацій. Кожний конфлікт має своє джерело виникнення.

У ВСІХ КОНФЛІКТІВ Є 12 ГРУП ПРИЧИН:

1)   обмеження ресурсів, які потрібно розподіляти

2)   взаємозалежність завдань

3)   різниця в цілях, недостатня узгодженість цілей окремих груп і працівни­ків, підприємства в цілому

4)   різниця в менталітеті і цінностях, різниця в манері поведінки та життєво­му досвіді

5)   різниця в рівні освіти, недостатній рівень професійної підготовки

6)   незадовільні комунікації

7)   недосконалість організаційної структури управління, нечітке розмежуван­ня прав і обов'язків

8)   протиріччя між функціями та видами трудової діяльності працівників

9)   невизначеність перспектив зростання

10)   несприятливі фізичні умови праці

11)   недостатність доброзичливості з боку керівника до підлеглих. Необґрун- товане відношення до членів колективу

12)   психологічний феномен

Розглянемо основні причини.

Розподілення ресурсів. Навіть у найбільших організаціях ре­сурси завжди обмежені. Керівництво повинно вирішити, як роз­поділити матеріали, людські ресурси та фінанси між різними групами, щоб найбільш ефективно досягти цілей організації. Ви­ділити більшу частку ресурсів якомусь одному керівникові, під­леглому або групі означає те, що інші отримають меншу частку від загальної кількості. Таким чином, необхідність розподіляти ресурси майже завжди веде до різних видів конфлікту.

Взаємозалежність завдань. Можливість конфлікту існує всюди, де одна людина чи група залежать у виконанні завдань від другої людини або групи. Оскільки всі організації є системами, які складаються із взаємозалежних елементів, то при неадекват­ній роботі одного підрозділу чи людини взаємозалежність за­вдань може стати причиною конфлікту.

Деякі типи організаційних структур і відносин ніби сприяють конфлікту, що виникає із взаємозалежності завдань. Причиною таких конфліктів може бути взаємозалежність виробничих відно­син. З одного боку, лінійний персонал залежить від штабного,

тому що потребує допомоги фахівців. З іншого боку, штабний персонал залежить від лінійного, бо потребує його підтримки в той момент, коли з'ясовує недоліки у виробничому процесі або коли виступає в ролі консультанта. Більше того, штабний персо­нал при застосуванні своїх рекомендацій зазвичай залежить від лінійного.

Визначені типи організаційних структур також збільшують можливість конфлікту. Така можливість збільшується при матри­чній структурі організації, де порушується принцип єдинонача­льності. Можливість конфлікту також велика у функціональних структурах, оскільки кожна велика функція приділяє особливу увагу в основному своїй власній галузі спеціалізації. У організа­ціях, де основою організаційної схеми є відділи (за якими би ознаками вони не складались: продуктовому, споживчому або те­риторіальному), керівники взаємозалежних підрозділів підпоряд­ковуються одному загальному керівництву більш високого рівня, тим самим зменшуючи можливість конфлікту, який виникає з чи­сто структурних приводів.

Різниця в цілях. Можливість конфлікту збільшується в мі­ру того, як організації стають більш спеціалізованими та роз­биваються на підрозділи. Це походить від того, що спеціалізо­вані підрозділи самі формулюють свої цілі і можуть приділяти більшу увагу їх досягненням, ніж досягненню цілей всієї орга­нізації.

Різниця в уявленнях та цінностях. Уявлення про якусь ситу­ацію залежить від бажання досягти визначеної цілі. Замість цьо­го, щоб об'єктивно оцінити ситуацію, люди можуть розглядати тільки ті погляди, альтернативи та аспекти ситуації, які, на їх ду­мку, сприятливі для їх групи та особистих потреб. різниця в цін­ностях — дуже поширена причина конфлікту. Наприклад, підле­глий вважає, що завжди має право на висловлювання своєї дум­ки, в той час як керівник може вважати, що підлеглий має право висловлювати свої думки тільки тоді, коли його запитують, і, бе­зумовно, робити те, що йому наказують.

Різниця в манері поведінки та життєвій свідомості. Ці різ­ниці також можуть збільшити можливість виникнення конфлікту. Люди з рисами характеру, які роблять їх у більшому ступені ав­торитарними, догматичним, які не враховують такого поняття як самоповага, швидше вступають у конфлікти. різниця в життєвій свідомості, цінностях, освіті, віці та соціальних характеристиках зменшує ступінь взаєморозуміння та співробітництва між пред­ставниками різних підрозділів.

Незадовільні комунікації. Незадовільна передача інформації є як причиною, так і наслідком конфлікту. Вона може діяти як каталізатор конфлікту, заважаючи окремим робітникам чи групі з'ясувати ситуацію чи точку зору інших. Якщо керівництво не може довести до відома підлеглих, що нова схема оплати праці, пов'язана з продуктивністю, покликана не «вичавлювати соки» з робітників, а збільшувати прибуток компанії та її положення се­ред конкурентів, підлеглі можуть відреа