2.1. Характеристика галузіта особливості обліку в торгівлі

За КВЕД торгівля належить до секції G.

Торгівля — це господарська діяльність, пов'язана з реалізацією то-варів. Згідно з Законом про ліцензування торгівля — це будь-які опе-рації, що здійснюються за договорами купівлі-продажу, міни, поставкита іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають переда-чу прав власності на товари.

Товар — це продукт праці, вироблений для обміну чи продажу,який має споживчу та мінову вартість.

Згідно з [5] торговельна діяльність провадиться суб'єктами гос-подарювання у сфері роздрібної та оптової торгівлі, а також ресторан-ного господарства.

Оптова торгівля — це діяльність з придбання і відповідного пере-творення товарів для подальшої їх реалізації підприємствам роздрібноїторгівлі, іншим суб'єктам підприємницької діяльності [4, 19].

Роздрібна торгівля — це діяльність з продажу товарів безпосеред-ньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого не-комерційного використання незалежно від форми розрахунків, в томучислі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших підприємствах гро-мадського харчування.

Оптова торгівля може здійснюватись через оптові бази, товарнісклади, склади-холодильники, склади-магазини. Вона, зазвичай, єпроміжною ланкою між виробником продукції і роздрібною торгівлею.

Роздрібна торгівля здійснюється через магазини (продовольчі, не-продовольчі, спеціалізовані, універмаги, універсами, торгові комплек-си тощо), дрібно-роздрібну мережу (палатки, кіоски, ятки, павільйони,торгові автомати), пересувну мережу (автомагазини, авторозвозки, ла-вки-автопричепи, візки, розноски, столики). В роздрібній торгівлі то-вари реалізуються, як правило, кінцевому споживачеві — населенню.

Дохід торгівлі формується за рахунок встановленої націнки на то-вари.

Ціна товару складається:

в оптовій торгівлі — з оптової ціни промислового підприємства(яка сформована із собівартості та прибутку підприємства) та оптово-збутової націнки;

в роздрібній торгівлі — з ціни оптової торгівлі (або підприємства) іторгової націнки.

Непрямі податки (ПДВ, акцизний збір) розраховуються понад ви-значену ціну реалізації на всіх етапах реалізації товарів. У роздрібнійторгівлі націнка встановлюється з урахуванням ПДВ. Розмір націнкиторгові підприємства визначають самостійно, виходячи із стану ринку.

Розрахунки з покупцями в оптовій торгівлі здебільшого здійсню-ють у безготівковій формі, в роздрібній — виручка надходить готів-кою в каси торгового підприємства.

Згідно із Законом [2] підприємства торгівлі та громадського харчу-вання повинні здійснювати розрахунки із застосуванням реєстраторіврозрахункових операцій (РРО).

Реєстратор розрахункових операцій — це пристрій або програм-но-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і якийпризначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу то-варів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валютита/або кількості проданих товарів (наданих послуг). До РРО належать:електронний контрольно-касовий апарат (ЕККА), електронний конт-рольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електроннийтаксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

РРО повинні бути зареєстровані та опломбовані у встановленомупорядку. Дозволяється застосовувати тільки ті РРО, які включені доДержавного реєстру. Постановою Кабінету Міністрів України № 199від 18.02.2002 р. затверджено вимоги до реалізації фіскальних функ-цій РРО.

У разі виходу РРО з ладу або відключення електроенергії (небільш, як 72 год.) розрахункові операції здійснюються з викорис-танням книги обліку розрахункових операцій та розрахунковоїкнижки.

Статтею 17 Закону [2] передбачено штрафні санкції за невикорис-тання РРО.

Згідно зі ст. 10 цього Закону постановою Кабінету МіністрівУкраїни [6] затверджений перелік окремих форм та умов проведеннядіяльності в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, якимдозволено не використовувати РРО, а вести розрахункові книжки такниги обліку розрахункових операцій. Зокрема, без РРО можуть здійс-нюватись пересувна торгівля, роздрібна торгівля на ринках (крім кіос-ків, магазинів тощо), торгівля газетами, журналами на підприємствахпоштового зв'язку, якщо обсяг їх в асортименті перевищує 50 %, про-даж транспортних квитків у кіосках і салонах транспортних засобів,продаж страв, безалкогольних напоїв у буфетах вищих навчальних за-кладів тощо.

Торгова діяльність повинна здійснюватись із дотриманням встано-влених вимог [1, 5, 15], зокрема:

забезпечення прав споживачів;

відповідність торгового приміщення санітарним та технічнимнормам;

наявність на видному та доступному місці куточка покупця, вякому розміщується книга відгуків та пропозицій, адреси і номери те-лефонів органів, що забезпечують захист прав споживачів тощо;

наявність цінників, документів, що підтверджують якість товарівтощо;

розміщення торгового патенту, ліцензії відповідно до встановле-них законодавством вимог;

дотримання санітарних вимог;

наявність контрольних вагів та інших засобів вимірювальної тех-ніки;

дотримання термінів зберігання товарів;

дотримання правил продажу відповідних товарів;

при розрахунках із покупцями має бути забезпечена достатня кі-лькість розмінної монети, приймання зношених купюр та ін.

Бухгалтерський облік у торгівлі, як і в інших галузях, ведеться згі-дно із законодавством України та національними стандартами бухгал-терського обліку.

Тому в підручнику будуть розглянуті питання обліку надходженнята реалізації товарів в оптовій та роздрібній торгівлі, обліку витратобігу, обліку тари та торгових патентів, тобто такі, які найбільше відо-бражають специфіку обліку в галузі.

Особливості галузі зумовлюють особливості обліку в ній:

У торгівлі немає витрат, пов'язаних з виробництвом продукції,але є витрати, пов'язані зі зберіганням та реалізацією товарів. Ці ви-трати називають витратами обігу і обліковують на рахунках 93 «Ви-трати на збут» і 92 «Адміністративні витрати».

Торгові підприємства закупають товари за купівельними ціна-ми, а продають дорожче — за цінами продажу. В торгівлі облік при-дбаних товарів ведеться за цінами продажу [П(С)БО 9], якщо інші ме-тоди оцінки використовувати недоцільно. До прийняття національнихстандартів облік за цінами продажу був єдиним дозволеним у роздріб-ній торгівлі. Це зумовлено великою номенклатурою товарів і прода-жем їх у невеликій кількості. Вираховувати купівельну і продажну ці-ну кожних реалізованих 300 г товару недоцільно і трудомістко. Томупри обліку за цінами продажу на підприємствах торгівлі при придбан-ні товарів на них одразу встановлюється торгова націнка (кредит раху-нку 285 «Торгова націнка») і далі визначається обсяг реалізації тількиза цінами продажу. В кінці місяця розраховується сума торгових наці-нок у продажній вартості реалізованих товарів і, відповідно, купівель-на вартість реалізованих товарів.

Фінансовий результат від реалізації товарів у торгівлі визнача-ють як різницю між цінами продажу без ПДВ (доходом від реалізації)та купівельними цінами (собівартістю) реалізованих товарів і витрата-ми обігу. Ціни продажу, відповідно, мають встановлюватися в такомурозмірі, щоб окупити витрати обігу і забезпечити певний рівень при-бутку:

Фінансовий результат = Дохід за цінами продажу (без ПДВ) -- Купівельна ціна реалізованих товарів - Витрати обігу

Специфічні рахунки для обліку в торгівлі:

28 «Товари» (з відповідними субрахунками), крім субрахунку 286,який не є специфічним тільки для торгових підприємств;

902 «Собівартість реалізованих товарів»;

702 «Дохід від реалізації товарів»;

92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» — для облікувитрат обігу.

Порядок відображення на рахунках бухгалтерського обліку опера-цій з надходження та реалізації товарів загалом не дуже відрізняєтьсявід схеми обліку на промислових підприємствах. Основна відмінністьполягає у відсутності рахунку 23 «Виробництво», немає витрат на ви-робництво і списання їх на рахунок 26 «Готова продукція». У роздріб-ній торгівлі відмінностей більше, що розглянуто в параграфі 5 цьогорозділу.

Оподаткування і податковий облік у торгівлі здійснюються згідноіз законодавством. Особливості:

клас професійного ризику виробництва для сплати збору на стра-хування від нещасних випадків на виробництві в роздрібній торгівлі (ів торгівлі автомобілями) — 5, в оптовій торгівлі — 23 (згідно з поста-новою Кабінету Міністрів України від 13.09.2000 р. № 1423 в редакціїпостанови від 27.06.2003 р. № 985 «Порядок визначення страхових та-рифів для підприємств, установ та організацій на обов'язкове державнесоціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і профе-сійного захворювання»);

торгові підприємства, створені після набуття чинності ДекретомКабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» від20.05.93 р. № 56, сплачують збір за видачу дозволу на розміщенняоб'єктів торгівлі;

підприємства, які здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними ви-робами, сплачують збір на розвиток садівництва, виноградарства іхмелярства в розмірі 1 % від суми виручки від реалізації.

Що стосується основних ділянок бухгалтерського обліку, то обліксуттєво не відрізняється від обліку в промисловості:

облік грошових коштів ведеться згідно з постановами правлінняНБУ; особливістю є обов' язковість застосування РРО при розрахункахготівкою і можливість здавання виручки до банку торговим підприєм-ствам, які здійснюють торгівлю вночі, вранці наступного дня;

облік оплати праці, фінансова звітність, облік розрахунковихоперацій, облік капіталу, необоротних активів тощо суттєво не відріз-няється від інших галузей;

торгові підприємства витрачають досить значні кошти на рекла-му, зокрема, на рекламування товарів у вітринах; ці питання розгляну-то в розділі 14.