3.2. Облік безготівкових операцій

Безготівкові розрахунки — це розрахунки, які здійснюються безучасті готівки, шляхом списання коштів з поточного, реєстраційногорахунка платника і зарахування їх на рахунок отримувача.

58

Безготівкові розрахунки здійснюються на основі таких принципів:

обов'язкове зберігання установами коштів на реєстраційномуабо поточному рахунках банків (крім перехідних залишків укасі);

відсутність права вибору установи банку для відкриття рахун-ка, оскільки перелік уповноважених банків, які обслуговуютьбюджетні установи, обмежений постановою НБУ. Крім того,реєстраційні рахунки відкриваються не в установах банків, а ворганах Державного казначейства;

самостійність вибору бюджетною установою форм безготів-кових розрахунків. Установи банків можуть тільки рекомен-дувати, яку форму розрахунків використовувати;

терміновість здійснення платежів;

списання коштів із рахунків установи здійснюється тільки зарозпорядженням власника;

проведення платежів у межах залишків коштів на рахункахплатника.

Основні завдання обліку розрахункових операцій у бюджетнихустановах:

своєчасне відображення наявності та руху грошових коштівна рахунках бюджетних установ;

забезпечення контролю за раціональним використанням кош-тів на реєстраційних і поточних рахунках бюджетних установ;

правильність відображення розрахункових операцій;

забезпечення контролю за своєчасністю платежів і дотриман-ням установленого порядку розрахунків;

забезпечення своєчасного проведення інвентаризації розрахун-ків та достовірного відображення у звітності стану розрахунків.

Згідно з Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в на-ціональній валюті, затвердженою Постановою НБУ від 21.01.2004 р. за№ 22 безготівкові розрахунки здійснюються за такими формами роз-рахункових документів:

меморіального ордера;

платіжного доручення;

платіжної вимоги-доручення;

платіжної вимоги;

розрахункового чека;

акредитива.

Зараз найбільш розповсюдженою формою безготівкових розра-хунків у бюджетній сфері є розрахунки за допомогою платіжних до-ручень.

Меморіальний ордер — це розрахунковий документ, який скла-дається за ініціативою банку для оформлення операцій зі списаннякоштів з рахунка платника, внутрішньобанківських операцій відпові-дно до нормативно-правових актів Національного банку.

Розрахунки за допомогою меморіальних ордерів проводяться для:

часткової оплати розрахункових документів;

документального підтвердження операцій перерахування збанківських рахунків на користь отримувачів коштів на раху-нок банку.

Платіжне доручення — це розрахунковий документ, що міститьписьмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зісвого рахунка зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунокотримувача. Так, при розрахунках платіжними дорученнями ініціато-ром платежу виступає платник.

Платіжні доручення використовуються для розрахунків між уста-новами, організаціями та підприємствами за отримані товарно-матеріальні цінності (роботи, послуги); за товарно-матеріальні цінностіі послуги в порядку попередньої оплати; при авансових платежах; приплатежах до бюджету, органам соціального страхування, оплаті претен-зій по якості і недостачі продукції, штрафів, пені; погашення кредитор-ської заборгованості, а також для завершення розрахунків за актами зві-рки взаємної заборгованості суб'єктів господарської діяльності.

За бажанням у платіжному дорученні платник може вказати да-ту валютування (тобто період між датою надходження доручення насписання коштів у банк і датою зарахування списаних коштів на ра-хунок одержувача), але тільки якщо така можливість передбачена вдоговорі на розрахунково-касове обслуговування з банком. Це озна-чає, що платник може самостійно вказати дату зарахування коштів напоточний рахунок одержувача. Проте період валютування не можеперевищувати трьох робочих днів.

Інструкція Інструкцією про безготівкові розрахунки в України внаціональній валюті передбачає застосування платіжної вимоги-доручення, що виписується постачальником. Покупець акцептує ви-могу-доручення і здає її до банку. Вона приймається до виконаннябанком покупця тільки за наявності коштів на поточному рахунку по-купця і за його письмової згоди оплатити повністю або частково пла-тіжну вимогу-доручення, що повинно бути затверджене підписамиосіб, уповноважених розпоряджатися поточним рахунком, і печаткоюплатника.

Платіжна вимога-доручення — це комбінований документ,який складається з двох частин: верхньої — вимоги отримувача без-посередньо до платника про сплату визначеної суми коштів; та ниж-ньої — доручення платника обслуговуючому банку про списання зісвого рахунка визначеної ним суми коштів та перерахування її на ра-хунок отримувача.

Платіжна вимога-доручення заповнюється постачальником і пе-редасться покупцеві разом з відвантаженою продукцією або після на-дання послуг. При отриманні покупцем даного документа і за наявно-сті коштів на його поточному рахунку він вказує прописом суму, щоналежить до сплати, і код поточного рахунка. Потім цей документпередається до банку на оплату. Якщо ж у момент отримання платіж-ної вимоги-доручення грошових коштів немає в потрібному обсязі, тов міру їх накопичення виписуються платіжні доручення з посиланнямна номер платіжної вимоги-доручення.

Платіжна вимога — розрахунковий документ, що містить ви-могу стягувача або в разі договірного списання отримувача до банку,який обслуговує платника, здійснити без погодження з платником пе-реказ визначеної суми коштів з рахунка платника на рахунок отриму-вача.

Розрахунковий чек — розрахунковий документ, що містить ні-чим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунка (чеко-давця) банку-емітента, в якому відкрито його рахунок, про сплату че-кодержателю зазначеної в чеку суми коштів.

Банк-емітент — банк, що відкрив акредитив або здійснив емі-сію цінних паперів, платіжних карток, або видав розрахунковий чек(розрахункову чекову книжку).

Чекодавець — юридична або фізична особа, яка здійснює платіжза допомогою чека та підписує його.

Чекотримач — підприємство або фізична особа, яка отримуєкошти за чеком.

Чеки використовуються лише для безготівкових перерахувань зрахунка чекодавця на рахунок отримувача коштів і не підлягаютьсплаті готівкою (як виняток — фізичні особи можуть обмінювати чекна готівку або отримувати здачу із суми чека готівкою, але не більшеніж 20% суми цього чека).

Чеки та чекові книжки є бланками суворого обліку. Строк діїчекової книжки — один рік, чека, який видається фізичній особі дляодноразового розрахунку, — три місяці з дати їх видачі. Чек із чеко-вої книжки пред'являється до оплати в банк чекотримача протягом 10календарних днів, день виписки чека не враховується.

Акредитив — договір, що містить зобов'язання банку-емітента,за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або відсвого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива,зобов'язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручаєіншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж. За операціями заакредитивами всі зацікавлені сторони мають справу лише з докумен-тами, а не з товарами, послугами або іншими видами виконання зо-бов'язань, з якими можуть бути пов'язані ці документи.