4.3. Облік доходів і витрат діяльностіавтотранспортних підприємств

Для оцінки фінансово-господарської діяльності автотранспортнихпідприємств, визначення фактичної ефективності проведених організа-ційно-технічних заходів, проведення аналітичних розрахунків з метоювиявлення резервів скорочення витрат використовують облікову інфор-мацію з доходів і витрат. Як зазначалось вище, при визначенні доходівАТП з перевезення вантажів та пасажирів, у бухгалтерському обліку до-ходи від реалізації послуг в автотранспортних підприємствах відобража-ються на субрахунку 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг».

Стосовно витрат слід зазначити, передусім, що з метою правильноїорганізації планування, обліку, калькулювання й аналізу собівартостіперевезень витрати на перевезення (роботи, послуги) класифікують за:місцем виникнення; видами витрат; економічними елементами тастаттями калькуляції; способами віднесення на собівартість переве-зень; мірою впливу обсягів перевезень на рівень витрат; складом; звіт-ними періодами; доцільністю.

Собівартість перевезень (робіт, послуг) — це виражені у грошовійформі поточні витрати транспортних підприємств, безпосередньопов'язані з підготовкою й здійсненням процесу перевезень вантажів іпасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують пере-везення. Таке визначення собівартості наведено в Методичних реко-мендаціях з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) натранспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту Українивід 05.02.01 р. № 65. Вказані рекомендації є керівним чинником приплануванні, веденні обліку й калькулюванні собівартості робіт в авто-транспортних підприємствах. Відповідно до Методичних рекоменда-цій, до виробничої собівартості перевезень включаються [33]:

прямі матеріальні витрати;

прямі витрати на оплату праці;

 інші прямі витрати;

загальновиробничі витрати.

«Прямі матеріальні витрати» складаються із вартості паливно-мастильних та інших матеріалів (у т. ч. транспортно-заготівельні ви-трати), фактично використаних безпосередньо на здійснення переве-зень. Якщо деякі мастильні та інші експлуатаційні матеріали немож-ливо віднести до певних видів перевезень, їх вартість включається дособівартості окремих об'єктів калькулювання шляхом розподілу про-порційно вартості витраченого пального.

«Прямі витрати на оплату праці» формують із витрат на виплатуосновної та додаткової заробітної плати працівників, безпосередньопов'язаних зі здійсненням перевезень. Якщо пряме віднесення витратна оплату праці до собівартості окремих видів перевезень ускладнено,вони розподіляються, виходячи з питомої ваги певного виду переве-зень у структурі доходів підприємства.

До статті «Інші прямі витрати» входять:

відрахування на державне (обов'язкове) соціальне страхування;

відрахування на додаткове пенсійне соціальне страхування в пе-редбачених законодавством випадках;

інші загальнообов'язкові збори й відрахування на соціальні за-ходи;

суми амортизаційних відрахувань необоротних активів;

витрати на всі види ремонтно-технічного огляду та технічногообслуговування рухомого складу (вартість запчастин, інших запасів,що використовуються для ремонту власними підрозділами, зарплатаремонтників);

вартість ремонтних послуг сторонніх організацій;

витрати на страхування транспортних засобів у випадку їх ре-монту за кордоном;

вартість матеріалів з оснащення пасажирських салонів та ін.

Амортизаційні відрахування за транспортними засобами, які екс-плуатувалися при здійсненні декількох видів перевезень (робіт, по-слуг), розподіляються між об'єктами калькулювання пропорційно об-сягам перевезень (робіт, послуг).

Витрати на технічне обслуговування й поточний ремонт рухомогоскладу, безпосередньо зайнятого на певному виді перевезень (робіт,послуг), включаються до собівартості за прямою ознакою.

Загальновиробничі витрати (або окремі їх елементи) на технічнеобслуговування та поточний ремонт для їх віднесення до певних видівперевезень (робіт, послуг) можуть бути розподілені:

відповідно до питомої ваги планової суми витрат на технічне об-слуговування й ремонт у загальній сумі планової собівартості окремихвидів перевезень (робіт, послуг);

виходячи з питомої ваги певного виду перевезень (робіт, послуг)у структурі доходів підприємства;

виходячи з планової трудомісткості ремонтних робіт.

Загальновиробничі витрати включають: витрати з утримання апа-рату управління виробничим процесом, амортизацію необоротних ак-тивів загальновиробничого призначення; витрати на утримання, екс-плуатацію, капітальний та поточний ремонт, страхування необоротнихактивів загальновиробничого призначення; витрати на вдосконаленнятехнології й організації виробництва; витрати на обслуговування ви-робничого процесу; витрати на охорону праці, техніку безпеки, вироб-ничу санітарію й охорону навколишнього середовища; податки, зборий інші платежі; інші витрати.

Фактична сума загальновиробничих витрат транспортних підпри-ємств щомісяця розподіляється між:

основним виробництвом з подальшим розподілом між видамиперевезень;

допоміжним виробництвом у частині робіт, призначених для по-треб власного капітального будівництва, непромислових господарств,а також для реалізації;

обслуговуючими виробництвами;

капітальним будівництвом, що ведеться господарським способом.

Загальновиробничі витрати, віднесені до основного виробництва,

залежно від видів виконуваних перевезень (робіт, послуг), технічногооснащення рухомого складу й інших умов розподіляються між видамиперевезень за одним з методів:

пропорційно заробітній платі основних працівників;

відповідно до питомої ваги планової суми загальногосподарсь-ких витрат у загальній сумі планової собівартості окремих видів пере-везень;

на 1 гривню фактичних доходів за окремими видами перевезень;

пропорційно сумі витрат за іншими калькуляційними статтями;

пропорційно кількості автомобілів в АТП.

Зазвичай, автомобіль здійснює кілька видів перевезень. Тому витрати,пов'язані з експлуатацією встановлених на ньому шин, розподіляютьсяміж об'єктами калькулювання пропорційно обсягу перевезень. У підсум-ку, до статті калькуляції «Автомобільні шини» включаються всі витрати,пов'язані з експлуатацією автомобільних шин.

Протягом звітного періоду підприємство повинне забезпечувати по-стійність обраних методів розподілу непрямих витрат. Облік та кальку-лювання фактичної собівартості перевезень на автотранспортних підпри-ємствах здійснюється з використанням нормативного, стандарт-костінгу,позаказного методів або простим підрахунком витрат [33].

Застосування вказаних методів на автотранспортних підприємст-вах не має якихось принципових відмінностей за винятком необхідно-сті врахування галузевих особливостей. Так, основними елементаминормативного методу є облік витрат на виконання окремих видів пе-ревезень за діючими нормами, облік відхилень від норм і облік змінинорм. Основними завданнями нормативного методу є своєчасне попе-редження нераціональної витрати матеріальних, трудових і фінансо-вих ресурсів підприємства, сприяння виявленню резервів зниженнясобівартості перевезень, оперативне управління формуванням витратвиробництва.

Зведений облік витрат на експлуатацію рухомого складу, його об-слуговування та ремонт при нормативному методі ведеться за стаття-ми витрат у розрізі окремих видів перевезень (робіт, послуг) з вияв-ленням і урахуванням відхилень від норм за кожним з показників.

В сучасних умовах господарювання автотранспортні підприємствасамостійно розробляють і затверджують нормативи витрат з ураху-ванням особливостей і конкретних умов діяльності, окремо для кож-ного виробничого підрозділу. Останнє викликане необхідністю своє-часного виявлення відхилень, аналізу їх причин, внесення змін донормативів з метою забезпечення ефективного управління підприємс-твом.

При застосуванні нормативного методу обліку фактична собівар-тість перевезень обчислюється шляхом додавання до нормативної со-бівартості або вирахування з неї виявлених у звітному періоді відхи-лень від норм і зміни норм.