ВИДАТНІ БОТАНІКИ : Латинська мова для студентів-агробіологів : B-ko.com : Книги для студентів

ВИДАТНІ БОТАНІКИ

Scientia potentia est. Знання - сила.

Фр. Бекон

Бессер - російський ботанік-систематик і флорист,

Віллібальд член-кореспондент Петербурзької АН. Народи-

Готлібович вся в м. Інсбрук (Швейцарія). Закінчив Краків-

(1784-1842) ський університет у 1807 р. Викладав ботаніку і

зоологію у Волинській гімназії (м. Кременець), був директором Кременецького ботанічного са­ду (1809-1831). У 1835-1838 рр. - професор бо­таніки Київського університету. Наукові праці присвячені флористиці та систематиці рослин. Зібрав великий гербарій, який тепер знаходить­ся в Інституті ботаніки ім. М. Холодного НАН України. З флористичних праць найціннішими є його двотомна праця про флору Галичини та праця про флору південно-західної частини Ро­сії, в якій описана флора Волині, Поділля та ін­ших регіонів.

Висоцький - український геоботанік, лісівник, географ, і

Георгій ґрунтознавець, академік АН України, академік

Миколайович ВАСГНІЛ. Народився в с. Микитівка (тепер

(1865-1940) Сумська обл.). У 1890 р. закінчив Петровську

сільськогосподарську академію. З 1919 по 1923 рр. був завідувачем кафедри ґрунтознавст­ва Таврійського університету, а з 1926 по 1930рр. - кафедри лісівництва Харківського ін­ституту сільського і лісового господарства. До­сліджував вплив рослинності, зокрема лісу, на водний режим місцевості, вперше розрахував баланс вологи під лісом і полем. Багато уваги приділяв питанням підбору лісових порід для степового лісорозведення та типології лісонаса­джень. Своїми працями заклав основи ґрунтової гідрології засушливих районів, розробив учення про типи водного режиму ґрунтів.

Горожанкін - видатний російський ботанік-морфолог і емб-

Іван ріолог рослин. Народився у Воронежі. Закінчив

Миколайович Московський університет (1871), а з 1881 р. -

(1848-1904) професор і завідувач кафедри морфології і сис­

тематики рослин цього ж університету. Основні наукові роботи присвячені морфології та ембрі­ології рослин. Створив новий порівняльно- ембріологічний напрям у російській ботаніці. Відкрив статевий процес у голонасінних рос­лин. Уперше описав плазмодесми та спостерігав вихід сперміїв через отвір пилкової трубки. Роз­робив систему рослинного світу, чітко визначив поняття про архегоніальні рослини (мохоподіб­ні, папоротеподібні, голонасінні).

 

Гофмейстер Віль- гельм

(1824-1877) - німецький ботанік, член Паризької АН, про­фесор Гейдельберзького і Тюбінгенського уні­верситетів. Народився в Лейпцизі. Один із за­сновників ембріології рослин. Описав розвиток насінного зачатка та зародкового мішка, процес запліднення та розвиток зародка із заплідненої яйцеклітини. Провів дослідження з порівняльної ембріології мохоподібних, папоротеподібних, голонасінних рослин та встановив у них чергу­вання безстатевого і статевого поколінь. На ос­нові цих досліджень виявив генетичну спорід­неність між споровими і насінними рослинами. Багато праць присвятив фізіології рослин, зок­рема надходженню води і поживних речовин через корінь.

 

Зеров - український ботанік-бріолог, філогеніст, ака-

Дмитро Костянти- демік АН України, доктор біологічних наук, нович (1895-1971) професор, заслужений діяч науки УРСР, лауреат Державної премії УРСР. Народився в с. Зінько- во (тепер Полтавська обл.). Закінчив Київський університет (1922). З 1921 р. працював в АН України, у 1931-1971 рр. - в Інституті ботаніки АН України. У 1933-1953 рр. був завідувачем кафедри нижчих рослин Київського університе­ту ім. Т. Г. Шевченка. Наукову діяльність роз-

почав під керівництвом О. Фоміна. Вивчав фло­ру сфагнових та печіночних мохів України і як наслідок цих досліджень опублікував "Визнач­ник сфагнових мохів України" (1935), "Визнач­ник печіночних мохів УРСР" (1939), "Флора печіночних та сфагнових мохів України" (1964), "Бріофлора Українських Карпат" (1971). На особливу увагу заслуговує монографія Д. Зерова "Очерки филогении бессосудистьіх растений" (1972), яка є однією з найвидатніших сучасних праць із філогенії. Вона отримала високу оцінку в широких колах світової ботанічної науки, пе­рекладена декількома іноземними мовами.

Клоков - відомий український ботанік-систематик і

Михайло Васильо- флорист, професор, доктор біологічних наук.

вич Народився в Лебедині Сумської обл. Закінчив

(1896-1981) Харківський університет у 1921 р. Працював у

Харківському університеті. У 1941-1944 рр. був професором Українського університету в Кзил- Орді, з 1946 р. працював в Інституті ботаніки АН України. Наукова діяльність пов'язана з роз­робкою теоретичних та методологічних питань ботаніки, критико-систематичною обробкою ба­гатьох груп рослин України та СРСР. Він роз­винув учення про географічні раси рослин як елементарні основні природні одиниці в еволю­ції рослинного світу, заклавши основи нової на­уки - фітосидології. Описав понад 380 нових видів квіткових рослин. М. Клоков - один з ав­торів та головний редактор 5 і 7 томів 12- томного видання "Флора УРСР". У 1950 р. ви­дано "Визначник рослин України" під за­гальною редакцією М. Клокова. Велике теоре­тичне значення мають узагальнюючі праці М. Клокова "Основні етапи історичного розвит­ку рослинного світу" (1956) та "Основньїе зта- пь развития равнинной флорь европейской ча­сти СССР" (1963).

- французький натураліст, професор природни­чої історії, творець першої еволюційної теорії. Народився у Базантені. У 1772-1776 рр. учився у Вищій медичній школі, потім залишив меди­цину і зайнявся природознавством, зокрема бо­танікою. Результатом цих досліджень стала тритомна праця "Флора Франції" (1778), що принесла Ламарку широку популярність. Про­тягом наступних років він продовжував ботані­чні дослідження, використовуючи колекції, зіб­рані їм під час подорожей, і матеріали Королів­ського ботанічного саду. У 1793 р. Королівсь­кий ботанічний сад був реорганізований у Му­зей природничої історії, де Ламарк став профе­сором кафедри зоології комах і керував цією кафедрою протягом 24 років. В історії науки Ламарк відомий насамперед як творець першої цілісної концепції еволюції живої природи, один із попередників Ч. Дарвіна.

Липський Воло- - видатний український учений, ботанік- димир Іполитович флорист і систематик рослин, академік АН (1863-1937) УРСР, член-кореспондент АН СРСР, віце-

Ламарк Жап Батист П'єр Антуан де Моне

(1744-1829)

президент і президент Української Академії на­ук. Народився в с. Самобрілах Рівненського по­віту Волинської губернії. У 1886 р. закінчив Ки­ївський університет і залишився працювати аси­стентом кафедри морфології і систематики рос­лин. Працюючи в Київському університеті, дос­ліджував флору і рослинність Київської губер­нії, Поділля, Бессарабії, Кавказу і Середньої Азії. За матеріалами цих досліджень опубліку­вав ряд фундаментальних праць, зокрема "Дос­лідження про флору Бессарабії" (1889), "Флора Кавказу" (1899), "Флора Середньої Азії" (1903) та ін. В. Липський був не лише чудовим дослід­ником флори і рослинності, а й прекрасним ор­ганізатором ботанічних садів та знавцем герба­рної справи.

Лінней Карл - видатний шведський природознавець, акаде-

(1707-1778) мік і перший президент Шведської АН, відомий

учений зі світовим визнанням, основоположник біологічної систематики. Народився в с. Рос- гульт. З юності його захоплювала природнича історія, особливо ботаніка. Ці заняття заохочу­вав місцевий лікар, що порадив Ліннею обрати професію медика, оскільки в той час ботаніка вважалася частиною фармакології. У 1727 р. Лінней вступив до Лундського університету, а в наступному році перейшов до Упсальського університету, де викладання ботаніки і медици­ни було поставлено краще. У 1731 р., захистив­ши дисертацію, став асистентом професора бо­таніки О. Рудбека, в 1735 р. вступив до Хардер- вейкського університету в Голландії, де незаба­ром одержав ступінь доктора медицини. У 1736-1738 рр. у Голландії вийшли перші видан­ня багатьох робіт Ліннея, які пізніше неоднора­зово редагувалися і доповнювалися: "Система природи", "Ботанічна бібліотека", "Основи бо­таніки" "Критика ботаніки", "Роди рослин", "Класи рослин". У них він описав і застосував нову систему класифікації, що ґрунтувалася на будові і кількості репродуктивних структур ро­слин: тичинок і маточок. Хоча така класифіка­ція і була штучною, вона виявилася настільки зручною, що незабаром одержала загальне ви­знання.

У ґрунтовній праці "Система природи", якій Лінней присвятив 33 роки постійної роботи та наукових досліджень (1735-1768), автором була зроблена спроба розподілити весь світ природи - тварин, рослини і мінерали - за класами, ро­дами і видами, а також установити правила їх­ньої ідентифікації. Виправлені і доповнені ви­дання цього трактату виходили 12 разів за жит­тя Ліннея і багато разів перевидавалися після його смерті.

 

У 1741 р. Лінней був призначений професором медицини Упсальского університету, а в 1742 р. став там же ще й професором ботаніки. У 1753 р. він завершив свою велику працю "Ви­ди рослин", у якій наводилися описи і біноміна- льні назви видів рослин, що визначили розвиток сучасної ботанічної номенклатури. Лінней - автор більше ніж 180 книг і безлічі статей, головним чином із природничої історії і медицини. Найбільше значення з них мали опи­си і класифікація всіх відомих у той час рослин і тварин. Він систематизував розрізнені і часто суперечливі дані більш ранніх авторів і сам описав велику кількість нових видів. Його пуб­лікації стимулювали подальші дослідження, оскільки дали вченим можливість чітко відріз­няти відоме від невідомого. Він зібрав величез­ний гербарій і колекцію рослин. Сучасні натуралісти вважають Ліннея засновни­ком біномінальної системи наукової номенкла­тури, визнаної сьогодні в усьому світі. Бінарна система припускає, що в кожного виду рослин і тварин є єдина, приналежна тільки йому науко­ва назва (біномен), що складається з двох слів (латинських або латинізованих). Перше з них - родова назва - загальна для цілої групи близь­ких видів, що складають один біологічний рід. Друге - видовий епітет, що відноситься тільки до одного виду даного роду. Простота і чіткість такої системи, що визначає одночасно родинні зв'язки і видову унікальність організмів, разом з авторитетом самого Ліннея, визнаного фахівця з ідентифікації форм живого, призвели до загаль­ного визнання запропонованих їм біноміналь- них назв.

Ліннеївська система класифікації згодом неод­норазово радикально переглядалася, однак ос­новні її принципи збереглися: вона стала тим фундаментом, на якому виросла сучасна біоло­гія.

 

- видатний український ботанік-ліхенолог, член-кореспондент АН України, засновник ук­раїнської школи ліхенологів. Народився в Єлизаветграді. Закінчив Київський інститут на­родної освіти (1924). З 1922 р. працював у сис­темі АН України, з 1931 р. по 1973 р. завідував відділом ліхенології Інституту ботаніки АН Ук­раїни, одночасно в 1968-1970 рр. був директо­ром цього ж інституту. Досліджуючи лишайни­ки України, Уралу, Алтаю, Західного Сибіру, Забайкалля, Кавказу, Примор'я, Середньої Азії, зібрав великий гербарій, який ліг в основу фло­ристичних, фітоценологічних, систематичних, філо-генетичних досліджень у галузі ліхенології. Значним доробком А. Окснера є йо­го "Визначник лишайників УРСР" (1937). Вер­шиною флористичних досліджень стала його фундаментальна праця "Флора лишайників Ук­раїни" (т. 1 - 1956; т. 2 - вип. 1 - 1968).

Пліній Старший Народився в Комо - римській колонії в Ци- (23-79 рр.) зальпійській Галлії. Освіту здобув у Римі. Плі­

Окснер

Альфред

Миколайович

(1898-1973)

ній був надзвичайно працьовитою людиною. Як свідчили його сучасники, не було такого місця і часу, які б він вважав не зручними для учених занять. Він вважав утраченою всяку годину, не присвячену розумовій праці. Після його смерті залишилося 160 книг. Але з усіх творів до нас дійшла лише "Природнича історія", що скла­дається з 37 книг і є енциклопедію всіляких знань, накопичених античним світом про при­роду. В 2 - 6 книгах наводилися відомості з фізики, астрономії, географії, 8 - 11 книги при­свячені світу тварин, 12 - 32 - рослинному цар­ству. В решті книг ішлося про неорганічну при­роду. "Природнича історія" ще протягом ба­гатьох століть була авторитетним джерелом, з якого брали відомості про світ і природу та ро­били витяги для укладання посібників з різних дисциплін.

Погребняк - український лісівник, еколог рослин і ґрунтоз-

Петро навець, академік і віце-президент АН України.

Степанович Народився у Волоховому Яру (тепер Харківська

(1900-1976) обл.). Закінчив Харківський сільськогосподар­

ський інститут (1924). Працював завідувачем ка­федри загального лісівництва та ґрунтознавства Київського лісогосподарського інституту (1933­1941), директором Інституту лісу АН України (1945-1956). Наукові інтереси П. Погребняка охоплювали лісівництво, фізіологію та екологію деревних рослин, ґрунтознавство, лісову гідрологію. Загальне визнання отримало роз­роблене ним учення про типи лісорослинних умов, особливо методика едафічної сітки, що широко використовувалась для порівняльних досліджень лісових фітоценозів. Він є автором багатьох підручників та посібників, зокрема "Основи лісової типології" (1955), "Загальне лісівництво" (1968), які не раз перевидавалися.

Рей Джон - англійський біолог, один з основоположників

(1627-1705) систематики рослин як науки. Народився у

Блек-Нотлі. У 1648 р. закінчив Трініті-коледж Кембріджського університету, де пізніше вик­ладав математику і гуманітарні дисципліни. У 1660 р. отримав духовний сан і відмовився від посади в університеті. Часто подорожував Європою з метою вивчення її флори і фауни. У 1667 р. був прийнятий у члени Лондонського королівського товариства і приступив до ре­алізації задуманого ним плану систематизації всієї природи. У 1682 р. запропонував нову сис­тему класифікації рослин і увів поняття "вид". Це був перший крок до створення природної системи класифікації рослин. У своїй праці "Історія рослин" (1704) Рей описав і кла­сифікував 18 600 видів, ґрунтуючись на зовнішніх ознаках - формі і будові квіток, листів, плодів. Увів поняття однодольних і дво­дольних рослин. У 1961 р. опублікував працю "Мудрість Бога, що проявилася в Його творіннях", в якій доводив існування вищого задуму у природі. Крім того, в ній ботаніка була уперше представлена не просто як система кла­сифікації рослин, а як наука про їх походження й еволюцію.

Рогович - відомий український ботанік-флорист, систе-

Панас матик рослин і палеонтолог. Народився на ху-

Семенович торі Рогівля Стародубського повіту

(1812-1878) Чернігівської губернії. Закінчив Київський

університет (1938). З 1947 р. працював на ка­федрі ботаніки Київського університету (з 1853 р. - професор), а з 1852 р. - одночасно директор Ботанічного саду університету. П. Рогович досліджував флору Полтавської, Чернігівської, Київської і Волинської губерній, описав при цьому ряд нових видів рослин, зібрав великий гербарій. Результати цих досліджень лягли в ос­нову наукових ботанічних праць, зокрема "Ог­ляд судинних і напівсудинних рослин, що вхо­дять до складу флори губерній Київської, Чернігівської та Полтавської" (1855).

Страсбургер - відомий німецький ботанік, за походженням

Едуард поляк, член Польської АН у Кракові. Народився

(1844-1912) у Варшаві. Закінчив Ієнський університет. Був

Теофраст

професором і одночасно директором ботанічних садів Ієнського і Боннського університетів. За­ймався дослідженнями в галузі анатомії, цито­логії і ембріології рослин. У працях із цитології рослин детально описав мітоз і мейоз у вищих рослин та пояснив біологічне значення редукції числа хромосом. В ембріологічних роботах роз­крив суть процесу запліднення у папоротеподі­бних, голонасінних і покрито-насінних рослин. Співавтор підручника з ботаніки (1894), що не­одноразово перекладався різними мовами.

- стародавньогрецький філософ, природодослі-

 

(Тіртам)

(бл. 372-287 до н.е.)

дник, якого вважають "батьком ботаніки". На­родився в Ерезі на о. Лесбос. Був учнем Плато- на, співпрацював у його Академії. Пізніше став учнем Аристотеля, у якого вчився як природо­дослідник. Був прекрасним оратором, за що отримав прозвання Теофраст - "божественний промовець". У ботаніці відомий як автор науко­вих творів "Історія рослин" і "Про причини рос­лин", в яких описав близько 500 видів рослин. Багато уваги у своїх творах приділив питанням морфології, фізіології та систематики рослин. Запровадив багато термінів, деякі з них застосо­вуються в ботаніці і сьогодні, зокрема назви життєвих форм рослин: дерева, кущі, кущики, трави тощо.

 

ТіМірЯзєв - відомий російський натураліст, засновник ро-

Климент сійської школи фізіологів рослин, основополо-

Аркадійович жник учення про фотосинтез. Народився у

(1843- 1920) Санкт-Петербурзі. У 1861 р. вступив до Петер­

Фомін

бурзького університету. У 1871 р. захистив ма­гістерську дисертацію на тему "Спектральний аналіз хлорофілу" і був призначений професо­ром Петровської сільськогосподарської академії в Москві. Тут він читав лекції з усіх розділів бо­таніки. У 1875 р. йому присуджено звання док­тора ботаніки за твір "Про засвоєння світла рос­линою". Перший запровадив у Росії досвіди з культурою рослин у штучних ґрунтах. Розробив біологічну концепцію, яка дала можливість гли­бше зрозуміти процес фотосинтезу. Дав тракту­вання основних понять у біології - поняття про вид, проблеми органічної доцільності, аналізу форм і характеру дії природного добору. Був популяризатором природознавства. Праця "Життя рослини", яка неодноразово переклада­лася різними мовами, є зразком загальнодосту­пного курсу фізіології рослин.

- відомий ботанік-флорист і систематик, акаде-

Олександр мік АН України. Народився в с. Єрмолівка Са-

Васильович ратовської губернії. Закінчив Московський уні-

(1863-1935) верситет у 1893 р. Працював на кафедрі ботані­

ки Юр'євського університету (1896-1901), у Тифліському ботанічному саду (1901-1914), професором Київського університету (1914­1930). З 1921 р. - директор Ботанічного саду цього ж університету, що тепер носить його ім'я. 3 1922 р. - завідувач науково-дослідної ка­федри ботаніки, створеної на базі Київського ботанічного саду. З 1927 р. - директор Науково- дослідного інституту ботаніки України, а з 1931 р. - директор Інституту ботаніки АН УРСР. Досліджував флору Кавказу, України, Сибіру, Далекого Сходу. Розробив перше бота­нічне районування території України, написав ряд монографічних праць, зокрема: "Флора України" (1926), "Голонасінні Кавказу та Кри­му" (1928), "Папоротникообразньїе в флоре Си- бири и Дальнего Востока" (1930) та ін.

Холодний - український ботанік-фізіолог, член-

Микола кореспондент та академік АН УРСР. Народився

Григорович в Тамбові. Закінчив Київський університет

(1882-1953) (1906). Після закінчення університету працював

там же до 1941 р. (з 1926 р. - професор). Упро­довж майже 30 років одночасно працював в Ін­ституті ботаніки АН України. Заклав основи вчення про фітогормони, що пояснює хімічну природу активізації і гальмування ростових процесів у рослин (фітогормональна теорія тро- пізмів Холодного-Вента). Велику наукову цін­ність мають його дослідження в галузі мікробі­ології, зокрема в галузі морфології і фізіології залізобактерій та в екології рослин. Ім'я М. Хо­лодного присвоєно Інституту ботаніки НАН України.