ВИДАТНІ БОТАНІКИ

Scientia potentia est. Знання - сила.

Фр. Бекон

Бессер - російський ботанік-систематик і флорист,

Віллібальд член-кореспондент Петербурзької АН. Народи-

Готлібович вся в м. Інсбрук (Швейцарія). Закінчив Краків-

(1784-1842) ський університет у 1807 р. Викладав ботаніку і

зоологію у Волинській гімназії (м. Кременець), був директором Кременецького ботанічного са­ду (1809-1831). У 1835-1838 рр. - професор бо­таніки Київського університету. Наукові праці присвячені флористиці та систематиці рослин. Зібрав великий гербарій, який тепер знаходить­ся в Інституті ботаніки ім. М. Холодного НАН України. З флористичних праць найціннішими є його двотомна праця про флору Галичини та праця про флору південно-західної частини Ро­сії, в якій описана флора Волині, Поділля та ін­ших регіонів.

Висоцький - український геоботанік, лісівник, географ, і

Георгій ґрунтознавець, академік АН України, академік

Миколайович ВАСГНІЛ. Народився в с. Микитівка (тепер

(1865-1940) Сумська обл.). У 1890 р. закінчив Петровську

сільськогосподарську академію. З 1919 по 1923 рр. був завідувачем кафедри ґрунтознавст­ва Таврійського університету, а з 1926 по 1930рр. - кафедри лісівництва Харківського ін­ституту сільського і лісового господарства. До­сліджував вплив рослинності, зокрема лісу, на водний режим місцевості, вперше розрахував баланс вологи під лісом і полем. Багато уваги приділяв питанням підбору лісових порід для степового лісорозведення та типології лісонаса­джень. Своїми працями заклав основи ґрунтової гідрології засушливих районів, розробив учення про типи водного режиму ґрунтів.

Горожанкін - видатний російський ботанік-морфолог і емб-

Іван ріолог рослин. Народився у Воронежі. Закінчив

Миколайович Московський університет (1871), а з 1881 р. -

(1848-1904) професор і завідувач кафедри морфології і сис­

тематики рослин цього ж університету. Основні наукові роботи присвячені морфології та ембрі­ології рослин. Створив новий порівняльно- ембріологічний напрям у російській ботаніці. Відкрив статевий процес у голонасінних рос­лин. Уперше описав плазмодесми та спостерігав вихід сперміїв через отвір пилкової трубки. Роз­робив систему рослинного світу, чітко визначив поняття про архегоніальні рослини (мохоподіб­ні, папоротеподібні, голонасінні).

 

Гофмейстер Віль- гельм

(1824-1877) - німецький ботанік, член Паризької АН, про­фесор Гейдельберзького і Тюбінгенського уні­верситетів. Народився в Лейпцизі. Один із за­сновників ембріології рослин. Описав розвиток насінного зачатка та зародкового мішка, процес запліднення та розвиток зародка із заплідненої яйцеклітини. Провів дослідження з порівняльної ембріології мохоподібних, папоротеподібних, голонасінних рослин та встановив у них чергу­вання безстатевого і статевого поколінь. На ос­нові цих досліджень виявив генетичну спорід­неність між споровими і насінними рослинами. Багато праць присвятив фізіології рослин, зок­рема надходженню води і поживних речовин через корінь.

 

Зеров - український ботанік-бріолог, філогеніст, ака-

Дмитро Костянти- демік АН України, доктор біологічних наук, нович (1895-1971) професор, заслужений діяч науки УРСР, лауреат Державної премії УРСР. Народився в с. Зінько- во (тепер Полтавська обл.). Закінчив Київський університет (1922). З 1921 р. працював в АН України, у 1931-1971 рр. - в Інституті ботаніки АН України. У 1933-1953 рр. був завідувачем кафедри нижчих рослин Київського університе­ту ім. Т. Г. Шевченка. Наукову діяльність роз-

почав під керівництвом О. Фоміна. Вивчав фло­ру сфагнових та печіночних мохів України і як наслідок цих досліджень опублікував "Визнач­ник сфагнових мохів України" (1935), "Визнач­ник печіночних мохів УРСР" (1939), "Флора печіночних та сфагнових мохів України" (1964), "Бріофлора Українських Карпат" (1971). На особливу увагу заслуговує монографія Д. Зерова "Очерки филогении бессосудистьіх растений" (1972), яка є однією з найвидатніших сучасних праць із філогенії. Вона отримала високу оцінку в широких колах світової ботанічної науки, пе­рекладена декількома іноземними мовами.

Клоков - відомий український ботанік-систематик і

Михайло Васильо- флорист, професор, доктор біологічних наук.

вич Народився в Лебедині Сумської обл. Закінчив

(1896-1981) Харківський університет у 1921 р. Працював у

Харківському університеті. У 1941-1944 рр. був професором Українського університету в Кзил- Орді, з 1946 р. працював в Інституті ботаніки АН України. Наукова діяльність пов'язана з роз­робкою теоретичних та методологічних питань ботаніки, критико-систематичною обробкою ба­гатьох груп рослин України та СРСР. Він роз­винув учення про географічні раси рослин як елементарні основні природні одиниці в еволю­ції рослинного світу, заклавши основи нової на­уки - фітосидології. Описав понад 380 нових видів квіткових рослин. М. Клоков - один з ав­торів та головний редактор 5 і 7 томів 12- томного видання "Флора УРСР". У 1950 р. ви­дано "Визначник рослин України" під за­гальною редакцією М. Клокова. Велике теоре­тичне значення мають узагальнюючі праці М. Клокова "Основні етапи історичного розвит­ку рослинного світу" (1956) та "Основньїе зта- пь развития равнинной флорь европейской ча­сти СССР" (1963).

- французький натураліст, професор природни­чої історії, творець першої еволюційної теорії. Народився у Базантені. У 1772-1776 рр. учився у Вищій медичній школі, потім залишив меди­цину і зайнявся природознавством, зокрема бо­танікою. Результатом цих досліджень стала тритомна праця "Флора Франції" (1778), що принесла Ламарку широку популярність. Про­тягом наступних років він продовжував ботані­чні дослідження, використовуючи колекції, зіб­рані їм під час подорожей, і матеріали Королів­ського ботанічного саду. У 1793 р. Королівсь­кий ботанічний сад був реорганізований у Му­зей природничої історії, де Ламарк став профе­сором кафедри зоології комах і керував цією кафедрою протягом 24 років. В історії науки Ламарк відомий насамперед як творець першої цілісної концепції еволюції живої природи, один із попередників Ч. Дарвіна.

Липський Воло- - видатний український учений, ботанік- димир Іполитович флорист і систематик рослин, академік АН (1863-1937) УРСР, член-кореспондент АН СРСР, віце-

Ламарк Жап Батист П'єр Антуан де Моне

(1744-1829)