5.2. Економічна експертиза та експертнедослідження фінансово-кредитних операцій

магниевый скраб beletage

Згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку під-приємств» кредит — це кошти та матеріальні цінності, що нада-ються резидентами або нерезидентами в користування юридичнимабо фізичним особам на певний термін і під відсоток.

Розрізняють такі види кредиту:

фінансовий — кошти, що надаються банком-резидентом абонерезидентом, що кваліфікується як банківська установа відповіднодо законодавства країни перебування нерезидента, або резидентамиі нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових уста-нов, згідно з відповідним законодавством у позику юридичній абофізичній особі на певний термін для цільового використання і підвідсоток;

товарний — товари, що передаються резидентом або нерези-дентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах уго-ди, яка передбачає відстрочення остаточного розрахунку на певнийтермін і під відсоток. Цей кредит передбачає передання права влас-ності на товари в момент підписання договору;

під цінні папери, що засвідчують відносини позики — цекошти, що залучаються юридичною особою — боржником (дебіто-ром) від інших юридичних або фізичних осіб як компенсація варто-сті випущених (емітованих) таким дебітором облігацій або депози-тних сертифікатів;

• інвестиційний податковий — відстрочення плати податку з при-бутку, надане суб'єкту підприємницької діяльності на певний термін зметою збільшення його фінансових ресурсів для здійснення інновацій-них програм із подальшою компенсацією відстрочених сум у виглядідодаткових надходжень податку через загальне збільшення прибутку,що буде отримано внаслідок реалізації інноваційних програм.

Відповідно до Положення про кредитування суб'єкти господар-ської діяльності можуть користуватись різними формами кредиту.

Банківський кредит. Надається суб'єктам кредитування всіхформ власності в тимчасове користування на умовах, визначенихкредитним договором.

Загальна характеристика:

а)         за терміном користування:

короткострокові (до року);

середньострокові (до трьох років);

довгострокові (понад три роки);

б)         за способом забезпечення:

забезпечені заставою;

гарантовані;

за іншим забезпеченням;

незабезпечені;

в)         за мірою ризику:

стандартні;

з підвищеним ризиком;

г)         за методом надання:

у разовому порядку;

відповідно до відкритої кредитної лінії;

гарантовані;

д)         за терміном погашення:

водночас;

у розстрочку;

достроково;

з регресією платежів;

після закінчення обумовленого періоду.

Комерційний кредит. Це товарна форма кредиту, яка визна-чає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і харак-теризує кредитну угоду між двома суб'єктами господарської діяль-ності (за допомогою векселя).

Бланковий кредит. Надається комерційним банком тільки вмежах наявних власних коштів із застосуванням підвищеної відсо-ткової ставки надійним позичальникам, які мають стабільні джере-ла погашення кредиту і перевірений авторитет у банківських колах.

Консорціумний кредит. Надається позичальнику банківсь-ким консорціумом такими способами:

акумулюванням кредитних ресурсів у визначеному банку зподальшим наданням кредитів суб'єктам господарської діяльності;

гарантуванням загальної суми кредиту провідним банком(групою банків). Кредитування здійснюється незалежно від потре-би у кредиті.

Консорціуми на постійній основі можуть створюватися для ви-конання операцій на валютних ринках або для великомасштабнихлізингових чи факторингових операцій на ринках позикових капі-талів.

Лізинговий кредит. Це відносини між юридичними особами,які виникають у разі оренди майна і супроводжуються укладеннямлізингової угоди. Лізинг є формою майнового кредиту.

Іпотечний кредит. Це особливий вид економічних відносин зприводу надання кредитів під заставу нерухомого майна. Предметіпотеки при наданні кредиту становлять житлові та виробничі бу-динки, квартири, споруди, магазини, земельні ділянки, що є власні-стю позичальника і не є об'єктом застави за іншою угодою.

Одержання кредитів можливе не лише в національній, але і віноземній валюті.

Однією з проблем кредитних зобов'язань є забезпечення повер-нення кредиту. При цьому необхідно використовувати встановленізаконодавством засоби забезпечення виконання зобов'язань.

Крім банків кредиторами можуть бути й інші кредитно-фінансові заклади — фонди, асоціації, ломбарди та ін.

Маючи великі можливості позитивного впливу на розвиток еко-номіки, кредитна система зазнає негативного впливу: неврегульо-ваності окремих правових положень, недоліків кредитно-фінан-сових технологій, документообігу, зловживань з боку як працівни-ків кредитно-фінансових закладів, так і суб'єктів кредитування, по-зичальників. Ці обставини загострюють обстановку, що спричинюєзростання злочинних посягань на кредитно-фінансові ресурси. Від-повідальність за злочини, які певним способом пов'язані з посяган-нями на фінансові ресурси, регулюється нормами Кримінальногокодексу України.

Залежно від мети злочину, яку реалізує злочинець, посягання нафінансові ресурси можуть кваліфікуватись або за ст. 222 «Шахрай-ство з фінансовими ресурсами», або за ст. 190 «Злочини в сферівідносин власності, зв'язані з шахрайством» Кримінального кодек-су України.

Суб'єктом злочинів можуть бути як кредитори (банки, фонди,асоціації), так і позичальники (юридичні особи, суб'єкти підприєм-ницької діяльності). Способи злочинів у кредитно-фінансових від-носинах класифікують за суб'єктами, що діють самостійно або узмові.

Першу групу становлять способи посягання позичальника нафінансові ресурси кредитно-фінансових закладів.

Спосіб 1. Підприємець (зареєстрований за місцем проживання іякий має документ на здійснення підприємницької діяльності), вла-сник, засновник, посадова особа підприємства-позичальника нада-ють кредитно-фінансовому закладу помилкову інформацію з фік-тивними структурами. Надається помилкова інформація длятехніко-економічного обґрунтування кредиту з фальсифікацією да-них балансу, наданням фіктивних документів на майно, що вистав-ляється під заставу. Після одержання кредиту і його розкраданнявинні вдаються до фіктивного банкрутства, ліквідації тощо.

Спосіб 2. Позичальник (зареєстрований належним способом)надає кредитно-фінансовим установам свідомо помилкову інфор-мацію з метою одержання кредиту для його використання в підпри-ємницькій діяльності: закупівлі основних засобів, сировини, мате-ріалів тощо.

Спосіб 3. Посадові особи (зазвичай, державних підприємств),отримавши законний пільговий грошовий кредит, використовуютьйого не за призначенням, а для передання під відсотки якійсь коме-рційній структурі або комерційна структура без жодних документів(за домовленістю) розраховується з посадовою особою, яка привла-снює кошти.

Друга група включає способи зазіхання працівників кредитно-фінансових установ на фінансові ресурси, що зберігаються на ра-хунках клієнтів.

Посадові особи кредитно-фінансової установи без відома клієн-та знімають кредитні кошти з його розрахункового рахунка (якщовони якийсь час не рухаються) і використовують їх у власних інте-ресах, в інтересах банку, у комерційному обороті шляхом наданнякредиту іншим підприємствам, участі в угодах на валютній біржітощо.

За потреби вживають заходів приховування зловживань: зніма-ють необхідну кількість коштів з рахунка іншого клієнта або від-кладають термін перерахування під різними приводами (неправи-льно оформлені документи).

Третя група способів зазіхань на кредитно-фінансові ресурсипов'язана зі злочинною змовою представників кредитора і позича-льника.

Спосіб 1. Працівник кредитно-фінансової установи, що має від-повідні повноваження, видає незаконний кредит позичальнику, зяким перебуває у змові. За допомогою позикодавця термін повер-нення кредиту відсувається (за допомогою підроблення документів,надання помилкової інформації).

Спосіб 2. Працівники кредитно-фінансових установ незаконнодають пільговий кредит позичальнику, після чого останній перелічуєсуму в розмірі різниці у відсотках між звичайним і пільговим креди-том на зазначений рахунок, з якого позикодавець знімає гроші.

Спосіб 3. Працівники кредитно-фінансових установ у змові з по-зичальниками створюють підприємства з метою одержання кредиту.Отримані безготівкові засоби за допомогою працівників перетворю-ються на наявні безпосередньо у кредитно-фінансовій установі задопомогою фіктивного договору позички. Зазначені особи відсува-ють термін повернення кредиту. Після такої операції можлива зміназасновників, власника, посадових осіб позичальника.

Одним з найважливіших компонентів наслідків кредитно-фінансових злочинів є їх сліди — ознаки (утворюються при здійс-ненні розрахункових, орендних операцій, на стадіях видання і оде-ржання кредиту, його використання і повернення), що відобража-ються в діях, які встановилися між учасниками цих операцій,зв'язках і особливо в документах.

Судово-бухгалтерська експертиза кредитно-фінансових опера-цій проводиться на підставі завдань експертної установи та поста-нови правоохоронних органів при виявленні зловживань. Такі зло-вживання, зазвичай, тісно пов'язані з організацією взаєморозра-хунків з постачальниками чи підрядчиками, покупцями чи замов-никами, особами і установами, працівниками господарства, найма-ними і залученими фізичними особами тощо.

Завдання експертизи кредитно-фінансових операцій полягає втакому:

дослідженні суті та змісту розрахункових операцій, їх досто-вірності, законності та правильності відображення на відповіднихрахунках і субрахунках бухгалтерського обліку;

дослідженні, чи не приховується заборгованість на будь-якихінших рахунках;

дослідженні дебіторської або кредиторської заборгованості,термін позову щодо якої минув, і перевірці правильності її відо-браження в аналітичному і синтетичному обліку, порядку спи-сання;

визначення поточної і очікуваної платоспроможності підпри-ємства при перевірці дебіторської та кредиторської заборгованостіза термінами її виникнення;

дослідженні стану претензійної роботи на підприємстві;

виявленні причин, з яких керівні працівники не бажають стя-гувати суму боргу у примусовому порядку;

дослідженні дотримання нормативно-правового регулюваннякредитних операцій і стану розрахунково-платіжної дисципліни наоснові знання економіки і наукового тлумачення юридичних нормнаціонального права;

дослідженні правильності відображення в обліку коротко-строкових та довгострокових позик; перевірці відповідності інфор-мації в реєстрах аналітичного та синтетичного обліку, головнийкнизі, оборотних відомостях і фінансовій звітності;

дослідженні за нецільовим наданням чи використанням кре-диту, ослаблення контрольних функцій банківських установ;

дослідженні того, ким складаються і ведуться документи з ко-нтролю за використанням кредиту, де ці документи розміщуються іхто має право доступу до них;

дослідженні правильності оформлення орендних відносин тавідображення їх в обліку.

До джерел інформації для проведення експертизи кредитно-фінансових операцій належать такі:

законодавче, нормативно-правове забезпечення розрахунків збюджетом, дебіторами і кредиторами, постачальниками і покупця-ми, розрахунків за претензіями, відшкодуванням заподіяних збит-ків та здійснення інших кредитно-фінансових операцій:

Господарський кодекс України (ст. 283-291) від 16.01.03;

Цивільний кодекс України (гл. 58) від 16.01.03;

Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звіт-ність в Україні» від 16.07.99 № 996-ХІУ;

Закон України «Про банки і банківську діяльність» від07.12.2000 № 2121-ІІІ (зі змінами та доповненнями);

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платни-ків податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-111;

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 № 334/94-ВР (зі змінами і доповненнями);

Закон України «Про оренду державного і комунального май-на» у редакції від 14.03.95 (зі змінами і доповненнями);

Закон України «Про оренду землі» від 06.10.98;

Положення про документальне забезпечення записів у бухгал-терському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансівУкраїни від 24.05.95 № 88;

Положення «Про кредитування», затверджене постановоюПравління НБУ від 28.09.95 р. № 246 (зі змінами та доповненнями);

Інструкція про проведення інвентаризації основних засобів,нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошо-вих коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу, за-тверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.10.98№ 90 (зі змінами та доповненнями);

Методичні рекомендації по застосуванню реєстрів бухгалтер-ського обліку, затверджені наказом Міністерства фінансів Українивід 29.12.2000 № 356 (зі змінами та доповненнями);

П(С)БО № 10 «Дебіторська заборгованість», затверджене на-казом Міністерства фінансів України від 08.10.99 № 237 (зі змінамита доповненнями);

П(С)БО № 11 «Зобов'язання», затверджене наказом Міністер-ства фінансів України від 31.01.2000 № 20 (зі змінами та доповнен-нями);

П(С)БО № 14 «Оренда», затверджене наказом Міністерствафінансів України від 28.07.2000 № 181 (зі змінами та доповнен-нями);

висновки різних видів судових експертиз (криміналістичні,почеркознавчі, специфічні тощо);

матеріали перевірок, проведених установами Національногобанку України, податкової адміністрації, контрольно-ревізійноїслужби (акти ревізій, експертиз, інвентаризації тощо);

інформація правоохоронних органів, що міститься в матеріа-лах розслідуваних справ;

наказ про облікову політику підприємства;

первинні документи — виписки з банку; копії платіжних до-ручень; розпорядження керівництва; накладні, рахунки-фактури,договори, кредитні договори з банками, акти, розрахунково-платіжні документи;

облікові реєстри — головна книга, журнали-ордери, реєстрианалітичного і синтетичного обліку за рахунками 36, 37, 50, 60,63, 68;

документи для відкриття розрахункового рахунка в банку;

документи позичальника, надані для одержання кредиту (ха-рактеристика угоди, розрахунок її економічної ефективності, дого-вору (контракту), для здійснення якого береться кредит, бухгалтер-ські та статистичні звіти, висновок аудиторської фірми);

документи і зведення, що підтверджують забезпечення повер-нення кредиту і платоспроможність позичальника;

документи з використання та повернення кредиту;

документи податкової звітності;

звітні документи — баланс підприємства, звіти про фінансовірезультати, рух грошових коштів, власний капітал.

До методичних прийомів експертизи кредитно-фінансових опе-рацій належать розрахунково-аналітичні, документальні, органоле-птичні, узагальнення та оцінювання результатів, а саме:

інвентаризація, вибіркове і суцільне спостереження;

службове розслідування;

економічний, логічний і прогнозний аналізи;

дослідження облікової інформації за суттю і змістом;

зустрічна перевірка;

порівняння документів з обліковими реєстрами;

взаємний контроль операцій.