2.1. Довідки про римське право

магниевый скраб beletage

Леді Ненсі Астор (1879-1964 рр., перша жінка — член Па-лати громад британського парламенту) якось справедливовідзначила: "Ми, жінки, справді говоримо забагато, але і з ог-ляду на це ми не встигаємо сказати і половину того, щознаємо". Приблизно ці слова можна вжити і стосовно великоїі майже неосяжної теми — римського права. Про нього багатобуло сказано у світовій літературі, але тема залишається акту-альною і невичерпною. Доречно згадати і прислів'я про те, що:"Нове — це добре забуте старе". У період "соціалістичної за-конності" про римське право намагалися багато не говорити.Очевидно, було соромно згадувати досягнення правничої дум-ки і практики двотисячолітньої давності. А на якому рівні бу-ли наші предки дві тисячі років тому і на що були у юриспру-денції здатні? Не було в Римі юридичних академій, правничихнауково-дослідних інститутів. Зате були вчені, у яких не булонаукових звань, але які вміли створювати закони та інші нор-мативні акти.

Мета цього розділу полягає в тому, щоб ознайомити ши-рокі кола читачів з поглядами нинішніх західних юристів наримське право. З працями, що вийшли з друку українською чиросійською мовами, читач може ознайомитися самостійно.Подання матеріалу вестиметься мовою, зрозумілою для всіхчитачів, а не лише тих, хто має диплом правника. Правда, незавжди диплом є свідченням наявності належної освіти. Як ка-зала одна дама: "Якщо вам дали гарну освіту, то це ще не зна-чить, що ви її одержали". Доречно також зазначити, що нашіюридичні факультети римському праву не надавали достат-ньої уваги. Під час відвідання автором цих рядків восени 1995р. юридичних факультетів американських університетів вия-вилося, що нинішні американські студенти-правники ла-тинську мову не знають, але римське право вивчають. І це недивлячись на те, що США, дещо умовно кажучи, — країна нецивільного (римського), а загального права (common law).

Ознайомимося з довідками про римське право за тимилітературними джерелами, про які йшлося у "Передмові".

Беремо до рук четверте видання "Оксфордського правни-чого словника" (Oxford Dictionary of Law). На жаль, нотаткипро римське право він не містить. Засмучуватися не будемо,пам'ятаючи, що для англо-саксів римське право не є такимрідним, як для нас, правників-континенталістів. Звернемосядо інших джерел. "Collin's Dictionary of Law" на с. 345 має но-татку за назвою "Римське право" (Roman Law). Ось її зміст:"Право стародавнього Риму. Також правнича система (legalsystem)" і наука, побудовані на ньому і сприйняті різнимишляхами (in various ways), в різних місцях (various place), урізні часи (various times) аж до сучасних (up to the present).Класичний період тривав приблизно від 27 р. до н.е. до середи-ни ІІІ ст. н.е. Перша фаза права потім завершилася ко-дифікацією Юстиніаном (527-565 рр. н.е.) усього права уЗвіді цивільного права (Corpus Juris Civilis). Римське правовижило у вимитій формі (in watered down form) у Константи-нополі до його падіння в 1453 р. Його справжнє "друге життя"розпочалося на Заході, коли "Дайджест Юстиніана"(Justinian's Digest) було відкрито Ірнерієм (Irnerius)(1055-1130) як серцевина (heart) відродженого вчення(revived study) в університеті Болоньї.

У той час як Англія розвивала свою власну систему, іншідержави поглядали на римське право для натхнення (inspira-tion). Наполеонівський кодекс (Napoleonic Code) розпочавпроцес сприйняття (adoption) римського права і романтичноїправничої думки (Romantic legal thought) повсюди в Європі(throughout Europe). Часто поняття цивільне право (civil law),або цивільний (civilian), вживаються для післяюстиніанськогоперіоду (post Justinian period).

Важливість (importance) римської традиції полягає уфакті, що право становилося систематичним шляхом зо-бов'язання (obligation), майно (property) і особи (persons) бу-ли відокремленими (being separated), але все ж таки поєднани-ми (yet related).

Це означає, що існує менше небезпеки (less danger) випад-кового несумісного органічного розвитку (haphazard incongru-ous organic development), за якого доповіді про розглянутісправи (reports of decided cases) просто збираються (are simplycollected)".

Як бачить читач, тут англійці кидають камінець у свій жевласний город, визнаючи недоліки англо-саксонської системиправа, одним з джерел якої є прецедент.

"Black's Law Dictionary" ("Правничий словник Блека")містить невелику статтю про римське право такого змісту (с.1330):

"У загальному плані (general sence) охоплює всі права(laws), які переважали (to prevail) серед римлян, не беручи доуваги час їх виникнення, включаючи підбірку Юстиніана (col-lections of Justinian). У більш обмеженому плані (more restrict-ed sense) німці під цим терміном розуміють лише право Юс-тиніана (merely the law of Justinian), яке вони сприйняли.

У Англії та Америці, здається, зазвичай вживати фразу"римське право" як таку, що не має відміни від "цивільне пра-во" (civil law), для того щоб позначити цілу систему римськоїюриспруденції, включаючи Corpus Juris Civilis (Звід цивільно-го права) або ж, якщо ж і окреслюється якась відміна, то вислів"цивільне право" позначає ту систему юриспруденції, що є внаявності у тих країнах континентальної Європи, які запози-чили свої юридичні поняття (juridical notions) та принципи(principles) з юстиніанської підбірки (Justinian collection), утой час як "римське право" резервується як власна назва пра-вового кістяка (proper appelation of the body of law), розвину-того за уряду Риму (under government of Rome) від най-давніших часів до падіння імперії".

Закінчується ця стаття про римське право у "Правничомусловнику Блека" рекомендацією поглянути в ньому ж на но-татку "Цивільне право" (Civil Law).

Отже, беремо до уваги цю рекомендацію, знаходимо зазна-чену нотатку (с. 246) і читаємо, що цивільне право є: "Правни-чим кістяком (body of law), яке кожна конкретна нація(nation), співдружність (commonweath) або місто (city) запро-вадило виключно для себе; точніше називається "муніципаль-ним" (municipal) правом, на відміну від "природного права"(law of nature) і від міжнародного права. Галузі права (law), щостосуються цивільних або приватних прав (rights) і відшкоду-вань, на відміну від кримінальних галузей права (criminallaws).

Система юриспруденції, що трималася і управлялася уРимській імперії, особливо та, яка укладена в компіляції Юс-тиніана та його спадкоємців (successors), що охоплює Інститу-ти, Кодекс, Дайджест і Новели, має колективну назву "CorpusJuris CiviHs", на відміну від загального права (common law).Цивільного права (Цивільного кодексу) дотримуються уЛуїзіані".

До цитати необхідно зробити коротенькі пояснення.Компіляція — це таке явище у юриспруденції, коли на основіпопереднього законодавства створюється нове: застарілі поло-ження усуваються і, якщо потрібно, створюються нові "місточ-ки" між тими нормами, які зберігаються. У процитованійстатті згадується штат Луїзіана з огляду на своєрідність йогоправничої системи. Своєрідність спричинена цивільним зако-нодавством, а не загальним правом, яке є панівним на тери-торії США (загальне право по-іншому можна називати "пре-цедентним правом", і цю тему ми теж розглянемо у данійкнижці).

Стаття "Римське право" у "Оксфордській м'якообкладин-ковій енциклопедії" (Oxford Paperback Encyclopedia) міститьтаку інформацію (с. 1163): "Правничий кістяк (body of law),розвинутий у Римі впродовж від близько 150 р. до н.е. і ко-дифікований імператором Юстиніаном у 529 р. у його "Зводіцивільного права" (Corpus Juris Civilis; кістякові цивільногоправа,- Body of Civil Law). Римське право сплило знову в ХІст. як популярний предмет вивчення в італійських університе-тах; пізніше воно еволюціонувало (to evolve) в спільне ядро(common core) цивільної правової сім'ї правничих систем(civil law family of legal system) або романо-германське право(Romano Germаnic Law), яка утвердила себе на землях Свя-щенної Римської імперії. Ідеї римського права були доміную-чими у французькому наполеонівському кодексі (French CodeNapoleon), прийнятому в 1804 р. та в пізніших цивільних ко-дексах, прийнятих у Німеччині, Швейцарії і Австрії. Ко-дифікаційний рух звертався до сприйнятої вищої раціональ-ності римського права (perceived higher rationality of Romanlaw), яке надавало логічно послідовний набір принципів (logi-cally consistent set of principles) та правил для розв'язанняспорів".

Далі на читача чекають стисліші нотатки.

Ось у книзі "New Webster's Dictionary and Thesaurus of theEnglish Language" пояснюється (с. 863), що римське право єсистемою юрисдикції Стародавнього Риму і Римської таВізантійської імперій, особливо до смерті (565 р. н.е.) Юс-тиніана І.

"Webster New World Dictionary of the American Language"вказує (с.1263), що римське право є кодексом прав (code oflaws) стародавнього Риму; воно дотримує основу сучасної пра-вової системи в багатьох країнах.

Рекомендуємо читачеві поглянути, як вище в дужках по-значено "кодекс прав", щоб зрозуміти, маються на увазі неякісь окремі права, а галузі права.

"Webster's Ninth New Collegiate Dictionary" (с. 1022) за-значає, що римське право є правовою системою стародавньогоРиму, яка охоплює писане і неписане право (written andunwritten law), грунтується на звичаєвому праві (traditionallaw) та законодавстві міста Рим і за формою охоплює законо-давство (legislation) асамблей (assemblies), рішення сенату(resolves of the senate), укази імператорів (enactments of emper-ors), едикти преторів (edicts of the praetors), твори (writing)юрисконсультів (jurisconsults) та кодекси пізніших імпера-торів.

Отже, поняття "римське право" є занадто широким. У ньо-го відсутні досить чітко визначені межі. Воно поширюється якна законодавство власне міста Рим, так і Римської імперії вцілому. Римське право охоплює період від заснування Риму(за легендою це сталося у 753 р. до н.е.) і до падіння ЗахідноїРимської імперії у V ст. н.е. Воно вживається і щодо СхідноїРимської імперії, яка закінчила своє існування в 1453 р., колитурки захопили Константинополь. Доречно зазначити, що уВізантії (столицею якої було згадане вище місто) законодавст-во було більш "римським", ніж будь-яка інша сфера їїцивілізації. Згадаймо, що кістяк візантійців був за своїм похо-дженням грецьким.

Із зникненням Римської імперії зі світу не зникло римськеправо. Його норми продовжували застосовуватися навіть утих країнах, які не входили до складу Римської імперії. Напри-клад, у Німеччині до прийняття нею в 1896 р. кодексу, який1900 р. поширився на всю імперію, застосовувалися нормиримського права, якщо вони прямо не суперечили чинномунімецькому законодавству. Необхідно все ж таки застерегти,що ці пізні норми римського права не були власне першопо-чатковим римським правом. Але вони спиралися на норми"Corpus iuris civilis", що зазнали подальшого розвитку. Прозначення римського права для нинішньої цивілізації ще будесказано. Щоб зрозуміти розвиток римського права, необхіднознати історичне підґрунтя, на якому воно розвивалося.

Тепер після ознайомлення з енциклопедичними довідка-ми, на римське право поглянемо детальніше. Як кажуть, вонотого варте.