7. ГУМАНІСТИЧНІ ІДЕЇ ОСВІТИ Й ВИХОВАННЯ (Ф. РАБЛЕ,Е.РОТТЕРДАМСЬКИЙ, М. МОНТЕНЬ). : Історія педагогіки : B-ko.com : Книги для студентів

7. ГУМАНІСТИЧНІ ІДЕЇ ОСВІТИ Й ВИХОВАННЯ (Ф. РАБЛЕ,Е.РОТТЕРДАМСЬКИЙ, М. МОНТЕНЬ).

Франсуа Рабле (1494-1553), великий французький письменник-гуманіст,один з найвидатніших представників педагогічної думки епохи Відродження. Всвоєму романі "Гаргантюа і Пантагрюель" він піддав критиці схоластичненавчання, показав його порожність і нікчемність. Виклав свою систему виховання,в якій показав навчання, засноване на вільному інтересі та активності дитини.Джерелом знань служать не тільки книги, а й вивчення природи шляхомбезпосереднього спостереження, бесіди, які збуджують дитячу думку, а такожшироке знайомство з оточуючим життям. Ф. Рабле пропонує давати дітямуніверсальні знання (мови, математику, астрономію, природознавство, історію,право, фізичне виховання). Важливою складовою частиною різнобічноговиховання він вважав мистецтво.

Еразм Роттердамський (1466-1536) також належить до педагогів-гуманістів.Народився в Роттердамі, в молодості декілька років провів у монастирі. Освітуотримав в Девентері. Більшу частину життя провів в подорожах, був у Франції,Англії, Італії, Німеччині, Нідерландах, Швейцарії. Його головні роботи: памфлети"Християнський государ", "Скарга миру", "Похвала глупоті", "Грубі вчителі","Домашні бесіди" та ін. У памфлеті "Похвала глупоті" Еразм Роттердамськийзмалював жахливу картину тогочасного життя народу, піддавши гострійкритиці стан освіти, навчання, виховання дітей і молоді у багатьох країнахЄвропи. Він вимагав реформ, які б сприяли розвитку справжньої освіти івиховання. Е. Роттердамський піддавав нищівній критиці всі верстви феодальногосуспільства, гостро критикував священнослужителів, їх неуцтво і розбещеність.

М.Монтень (1533-1592) народився в багатій освіченій купецькій сім'ї.Стверджував, що всі релігії, в тому числі і християнська, являють собою вигадкулюдей і спрямовані на те, щоб тримати в покорі народ. Вони завжди приносилилюдям шкоду, провокуючи в них такі якості, як фанатизм та нетерпимість.М.Монтень виступає за справжню науку, яка вивчає не книги, а речі, не займаєтьсяпустими роздумами, а спирається на досвід і надприродне, розумне поясненняфактів. Вважав, що освіта повинна розвивати розум учнів, самостійність їх думок,критичне ставлення до будь-яких поглядів і авторитетів. Саме основне, на думкуМ.Монтеня, прищепити смак і любов до наук. Наставник має виховувати в дітяхкритичне ставлення до матеріалу, який вивчається, а також до самого себе. Поряд зрозвитком розуму найважливішим завданням, він важав, є виховання високихморальних якостей дітей. Для того, щоб виконати це завдання, потрібнеспілкування з оточуючим світом - зустрічі з різними людьми, подорожі в чужікраїни.

Учень повинен вчитися "у всякого, кого б він не зустрів - пастуха, каменяра,перехожого; треба використати все і взяти від кожного по його можливостях". Такписав М.Монтень у своєму знаменитому творі "Досліди". М.Монтень різковиступав проти християнської аскетичної етики, вимагав, щоб учням викладаласьфілософія, наповнена життєлюбством і оптимізмом.

ЛИЦАРСЬКЕ ВИХОВАННЯ (ЕПОХА РАННЬОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ)

 

У 21 рік

ПОСВЯТА У ЛИЦАРІ

 

З 14 до 21 року ЗБРОЄНОСЕЦЬ ПРИ СЮЗЕРЕНІ

З 7 років

ПАЖ ПРИ ЖІНЦІ СЮЗЕРЕНА

Ж И Т Т Я В Р І Д Н І И С І М ' І

ТИПИ ШКІЛ В КРАЇНАХ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИВ ЕПОХУ ПІЗНЬОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

типшкіл

міські, цехо-ві, гільдійсь-кі, приватні

парафі-яльні

соборні,монастир-ські

факульте-ти мис-тецтв вуніверси-тетах

універси-тети (вищіфакульте-ти: теологі-чний,

юридичний,медичний)

знання

елементарнізнання

латинськаграматика

trivium

trivium +quadrivium

загальні тафахові

Творчі завдання і реферати

Загальні тенденції виховних систем у Середньовіччі (порівняльний аналіз).

Традиційні засади виховання селянських дітей у Середньовіччі.

Аналіз загальноосвітніх систем Середньовіччя і Відродження.

Прогресивні виховні тенденції у педагогіці епохи Відродження.

Хронологічна і географічна схема виникнення європейських університетів.

Питання для роздумів і проблемні запитання

У чому полягає обмеженість всіх виховних станових систем Середньовіччя?

Доведіть обмеженість школи Середньовіччя у принципах і організації навчання.

Обґрунтуйте принципову помилку у вихованні майбутнього лицаря.

Перерахуйте всі обов'язкові навчально-наукові звання в університеті (увиховному напрямку).

Тест

Який аспект умінь був не обов'язковим у лицарському вихованні в епохуСередньовіччя: а) грати у шахи, б) володіти зброєю, в) полювати, г) умінняспівати вірші і співати, д) читати і писати.

У якій середньовічній школі зміст оволодіння загальною освітою бувнайбільш повним: а) приходській, б) гільдійській, в)цеховій, г)соборній,д) монастирській.

3. Середньовічний учень із роду феодалів офіційно мав наймення:

в)         Т. Кампанелла; г)В. да Фельтре; д) М. Монтень.

Від якого слова, в перекладі з латинської мови, походить слово"університет"? а) світський, б) навчати, в) місце, де вчаться, г) сукупністд) освіченість.

Виберіть той факультет, на якому вчилися студенти університетівСередньовіччя а) математичний, б) артистичний, в) астрономічний,

г)         природничий.

Визначальним у вихованні в епоху Відродження був принцип:

а) авторитаризму; б) деспотизму; в) народності; г) гуманізму;

д)         культуровідповідності.

Модуль 1.2. Західноєвропейська педагогіка Нового часу та першоїполовини ХІХ століття (вартісна оцінка модуля - 5 б.).

ТЕМА III

ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКА ПЕДАГОГІКА ЕПОХИНОВОГО ЧАСУ ТА ПРОСВІТНИЦТВА

Життя та діяльність Я.А.Коменського

Світогляд Я.А. Коменського та його завдання виховання особистості.

Принцип природовідповідності, вікова періодизація та система шкіл (заКоменським).

Класно-урочна система та принципи навчання Я. А. Коменського.

Підручники Я.А.Коменського

Я.А.Коменський про школу, вчителя та моральне виховання дітей.

Педагогічні ідеїДж.Локка

Ідея вільного виховання Ж.-Ж.Руссо. Вікова періодизація та системавиховання Ж.-Ж. Руссо.

Педагогічні погляди французьких філософів К.Гельвеція та Д.Дідро.

Література:

Левківський М.В. Історія педагогіки. - 2-е вид. доп. - К.: Центр навч.л-ри, 2005.

Коменский Я. А. Избранньїе педагогические сочинения в 2 т.- М., 1982.

Мітюров В.Н. Педагогічні ідеї Я.А.Коменського на Україні. - К, 1971.

Піскунов А.І. Хрестоматія з історії зарубіжної педагогіки. - М., 1981.

Кравець В. Історія класичної зарубіжної педагогіки та шкільництва. - Тернопіль, 1996.

Історія педагогіки /за ред. М. В. Левківскього, О. А. Дубасенюк/. - Житомир, 2003.

Сбруєва А. А., Рисіна М. Ю. Історія педагогіки у схемах, картах, діаграмах: Навчальнийпосібник. - Суми: СумДПУ, 2000.

Ключові слова та терміни"Велика дидактика", пансофія, сенсуалізм, "tabula rasa", принципприродовідповідності, материнська школа, школа рідної мови, латинськашкола, "сім вільних мистецтв" (граматика, діалектика, риторика,арифметика, геометрія, музика і астрономія); принципи наочності,свідомості і активності, послідовності і систематичності, вихованняджентльмена.

1. ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ Я.А.КОМЕНСЬКОГО

Біографічні дані.

Березень 1592 р. - народився в м. Нівніце (Південна Моравія).З 1604 р. Коменський разом з сестрою залишаються сиротами і їм призначаютьопікунів. Пізніше хлопчика взяла до себе тітка з боку батька, і він переїжджає в м.Стражницю.

В кінці 1605 року м. Стражницю захопили угорські війська, які майжеповністю зруйнували і спалили місто. Коменський змушений був повернутися доопікунів.

В 1608 році Коменський вступає до латинської школи в м. Пшерові, якузакінчує з відзнакою.

30 березня 1611 року молодого Коменського зарахували до Гернборнськогоуніверситету на богословський факультет.

В лютому 1613 року Коменський закінчує Гернборнський університет. Він їдедо Амстердаму, потім - до Гейдельбергу, де вступає до знаменитого Гейдельберзькогоуніверситету.

В 1614 році молодого Коменського призначають керівником Пшеровськоїбратської школи, де він в першу чергу намагається полегшити процес навчання.Він написав одну з перших своїх педагогічних праць "Правила більш легкої граматики".

В 1616 році Коменський стає помічником пшеровського єпископа. В цейперіод він пише працю "Листи до неба", де розвиває свої демократичні поглядина існуючий стан речей в сучасному йому суспільстві.

В 1618 році община "чеських братів" призначає Коменського пастирем-проповідником в м.Фульнеці (Північна Моравія) і одночасно ректором братської школи. Зачас життя і діяльності в Пшерові і Фульнеці Коменський отримав досвід роботи здітьми в школі, що в значній мірі обумовило багатство і різноманітність йогопедагогічного вчення. Цей період діяльності великого педагога можна вважатиодним з найвизначніших в становленні його педагогічного кредо, яке стало вподальшому основою його наукового вчення.

На початку 1621 року війська католицької ліги ввірвались в Фульнек,пограбували і спалили його. В умовах жорстоких переслідувань і посиленнядіяльності інквізиції Коменський переховується в маленькому містечку Брандисіпід ім'ям графа Жертонинського. В підпіллі Коменський багато читає, думає, пише.

28 січня 1628 року Коменський відправляється до м.Лешно.

З 8 лютого 1628 року Коменський почав свою діяльність в м.Лешно (Польща).Спочатку він вів педагогічну роботу в гімназії "братів": викладав у старшихкласах суспільнознавчі предмети та фізику, а потім став ректором цієї гімназії(1635). У ці роки він активно працює над головною працею свого життя - "Великоюдидактикою", роботу над якою завершує в 1632 році. В 1633 році він публікуєдоповнення "Відкриті двері до мов і всіх наук".

В.1641 році Коменського запросили до Лондона; у цей час в Англії йшлагромадянська війна, тому її парламенту і правлінню було не до освіти і культури.Але великий дидакт не залишає і в цих умовах науково-педагогічної роботи. Вінстворює працю пансофічного характеру, яку називає "Шлях світла".

Цього ж року йому доручають посаду секретаря ради старійшин. В періоддіяльності в м.Лешно Коменський працює і над відомою книгою "Материнськашкола". Паралельно з "Великою дидактикою" він пише підручник з латинськоїмови під назвою "Відкриті двері до всіх наук". В серпні 1642 року їде до Швеції.Канцлер Швеції переконує Коменського зайнятись питаннями викладаннялатинської мови і розробити раціональну методику її викладання.

В 1646 році до вищого журі Стокгольмського університету надійшли ще незакінчені дидактико-методичні праці, в числі яких "Новітній метод викладаннямов", де описувалась методика викладання латинської мови, в основу якоїпокладено індуктивний метод викладання: спочатку - приклад, потім - правило;предмет і паралельно - слово.

Навесні 1648 року синод запросив Коменського зайняти посаду єпископаобщини "чеських братів". В Угорщині Коменський відкриває в м. Шарош-Патоктри класи гімназії за новою системою навчання. Тут він закінчує книгу "Видимийсвіт у малюнках", яка була опублікована в 1658 році.

В 1668 році Коменський написав твір під назвою "Єдине необхідне", який ставйого лебединою піснею, де педагог-мислитель підводить підсумки свого життя ідіяльності, хоча останнім твором його стало "Продовження братського завіту",який, по суті, є автобіографією великого чеського педагога-мислителя (1669).

15 листопада 1670 року Коменський помер. Він був похований в м.Неардені,поблизу Амстердама, на території французької церкви.

2. СВІТОГЛЯД Я.А. КОМЕНСЬКОГО ТА ЙОГО ЗАВДАННЯВИХОВАННЯ ОСОБИСТОСТІ

Світогляд Коменського був суперечливим. За релігійними поглядами він -протестант. В питаннях теорії пізнання, що спостерігається у ряді його робіт, вінвиявляє значні матеріалістичні тенденції. У гносеологічному відношенніКоменський - сенсуаліст. Він стверджує, що світ пізнається. Подібно доАристотеля і Ф.Бекона, Я.Коменський заперечує можливість думки, знання, ідеї.Він стверджує, що розум є тільки "tabula rasa", або "чиста дошка", де ще нічогоне написано, але на якій з часом може бути написано все.

Дидактичні праці Я.Коменського, і, в першу чергу, "Велика дидактика",побудовані на основі сенсуалістичної гносеології. Значне місце в них відводитьсяіндуктивному методу. До цього методу він звертається також у підручниках"Видимий світ у малюнках", "Відкриті двері до мов" і деяких інших.Сенсуалістичний характер світогляду Коменського лежить в основі його вченняпро наочність.

"Пансофія" Коменського визначила вимоги всебічної і систематичної освіти іпізнання. Його ідея "всіх учити всьому" випливає із міркувань про те, що всі людиздібні до пізнання й освіти, простий народ повинен отримати доступ до знань.

У відповідності з потребами часу виховання розглядалось як найважливішийзасіб підготовки людини до діяльного, практичного життя, до пізнання реальногосвіту. Коменський виходив із положення, що цілі і задачі виховання повиннівитікати із пізнання людини.

Великий дидакт бачив у дитині майбутнього діяча, мудреця і з великоюповагою та турботою ставився до його особистості.

У відповідності з основною метою виховання Коменський виділяє суттєвіелементи виховання: створити людину, яка знає всі речі, яка є володарем речей ісамої себе, яка є такою, що себе і все підводить до Бога, джерела всіх речей, якамає здорове тіло. На думку вченого, цьому відповідає: наукове виховання;доброчесність чи моральність, релігійність, фізичне виховання.

3. ПРИНЦИП ПРИРОДОВІДПОВІДНОСТІ, ВІКОВА ПЕРІОДИЗАЦІЯ ТАСИСТЕМА ШКІЛ (ЗА КОМЕНСЬКИМ)

Коменський розробив періодизацію і систему шкільної освіти. Все життядитини він розбив на чотири вікових періоди по 6 років у кожному. І для окремогоперіоду пропонується своя школа: дитинство - від народження до 6-ти років -материнська школа; отроцтво - від 6-ти до 12-ти років - школа рідної мови;юність - від 12-ти до 18-ти років - латинська школа чи гімназія; змужнілість -від 18-ти до 24-х років - академія чи університет.

В системі Коменського першим ступенем навчання є материнська школа -це сім'я, де протікає життя дитини від народження до 6-ти років. Вихованню дітейцього віку він присвятив роботу під назвою "Материнська школа". Головнимпризначенням цієї школи він вважав захист дитини від шкідливих впливів, а такожстворення твердої основи для всієї системи наступного навчання і виховання. Тутвизначався зміст, організація, методи виховання дітей в сім'ї і обов'язки батьків.Головний обов'язок батьків полягає в тому, щоб турбуватися про здоров'я дітей,починаючи з процесу зачаття, для чого жінка повинна саме в цей періодпіклуватися про своє здоров'я, щоб не зашкодити майбутній дитині. Великогозначення в материнській школі він надавав грі.

Коменський пропонував у цьому віці здійснювати необхідний розумовийрозвиток дитини. В той час панувала точка зору, що дитина від народженнянаділена такою ж душею, інтелектуальними якостями та іншими здібностями, щой доросла людина. При цьому не брались до уваги вікові особливості духовногорозвитку дитини. Коменський висуває в своїх роботах принципприродовідповідності, згідно з яким в навчальному процесі необхідно враховувативікові особливості дитини.

Другим ступенем в системі освіти і виховання Коменського є школа рідноїмови, котра, на його думку, повинна бути в кожній общині, кожному населеномупункті. Навчання на цьому етапі повинно проводитись рідною мовою, причомуучитися повинні всі діти обох статей, незалежно від станів, віросповідань інаціональності.

Третім ступенем навчання, запропонованим Коменським, була латинськашкола чи гімназія. На його думку, це повинна бути всезагальна школа, денавчалися б юнаки незалежно від їх майнового і станового положення. Такігімназії повинні бути відкриті в кожному місті і складатися з 6 чи 7 класів. Тут,крім "семи вільних мистецтв" (граматика, діалектика, риторика, арифметика,геометрія, музика і астрономія), пропонувалось вивчати фізику, географію,історію і мораль.

Кожному з 6-ти класів гімназії давалась своя назва, і кожен клас включавісторію як предмет і підпорядковував її викладання вивченню основної науки.Так, наприклад, 1-й клас - граматичний. 2-й клас - фізичний, де передбачалосьвивчати історію природознавства. 3-й клас - математичний, де повинна булавивчатись історія мистецтв разом з історією різних винаходів. 4-й клас - етичний.В ньому повинні були вивчатись історія моралі і найкращі приклади добра. 5-йклас - діалектичний, передбачав для вивчення звичаї різних народів. 6-й клас -риторичний, предметом вивчення якого повинна бути загальна історія, тобтоісторія всієї землі і головних народів.

Встановлюючи таку послідовність вивчення основ наук, Коменський виходивіз своїх філософських поглядів, а також із теорії сенсуалізму і був на той часпедагогом-новатором.

Академія і подорож (18-24 р.) є останнім, вищим ступенем навчання всистемі Коменського. Це вік змужнілості чи зрілості. В часи Коменськогоакадемія мала 3 традиційних факультети: богословський, юридичний і медичний.Великого значення надавалось забезпеченню вищої школи того часувисококваліфікованими вченими, необхідною літературою, приділялась великаувага комплектуванню добре підготовленими студентами. В систему занять, порядз лекціями, входила обов'язково система самостійної роботи студентів, а такожподорожі, які сприяють розширенню знань. До того ж подорожі вважалисьобов'язковою частиною вищої освіти.

4. КЛАСНО-УРОЧНА СИСТЕМА КОМЕНСЬКОГО. ПРИНЦИПИ

НАВЧАННЯ

У "Великій дидактиці" Коменський не тільки розробив чітку систему навчанняі виховання, але й розкрив суть основних її принципів, таких як: наочність; свідомістьі активність; послідовність і систематичність знань; міцність оволодіннязнаннями і навичками.

В історії педагогіки відомо багато форм організації навчально-виховногопроцесу. Необхідно зазначити, що поняття "урок" в цій системі з'явилосьпорівняно пізно. На ранніх етапах організації навчання надавалась перевагаіндивідуальній формі роботи з учнями. Така форма навчання проіснувала до XVIIIст., а в деяких країнах і до XIX ст. Коменський детально вивчив досвід навчання зурочної системи, а також дав теоретичне обґрунтування класно-урочної системишкільного навчання і сформулював її основоположні принципи. Тому в історіїпедагогічної думки він вважається творцем класно-урочної системи навчання.

Коменський гостро критикував існуючий в той час індивідуальний метод якєдину форму навчання в школі. Він вважав катастрофічним для дітей становище,коли навчання в школі продовжувалось "із сходу сонця і до заходу". В роботі"Закони добре організованої школи" він визначив основні правила організаціїнавчання, які не втратили свого значення до нашого часу.

5. ПІДРУЧНИКИ Я.А.КОМЕНСЬКОГО

Підручники того часу не відповідали педагогічній системі Коменського ні зазмістом, ні з методичної точки зору. Його підручники містять багатий навчальнийматеріал, в них вміщені цікаві вправи для засвоєння граматики, відомості зприродознавства. Найбільшою популярністю серед вчителів та учнівкористувались "Видимий світ у малюнках" та "Відкриті двері до мов і всіх наук".

"Видимий світ у малюнках" - це свого роду ілюстрована дитяча енциклопедіяпервісних знань. Вона містить 150 коротких статей, ілюстрованих малюнками. Тутвміщені дані про природу, діяльність людини, суспільне життя. В цьомупідручнику Коменський першим серед педагогів виявив турботу про те, щоб дітиодночасно пізнавали слова і речі.

У тяжкий період втрати національної незалежності чеського народуКоменський намагався допомогти своїй вітчизні шляхом поліпшення системинавчання і виховання молоді. Темою його книги "Материнська школа" сталовиховання дітей в сім'ї. Він видає також ще ряд книжок, з яких діти черпали своїзнання. Це "Новий метод мов"; в якому педагог застосував до конкретноїметодики вивчення свої загальнопедагогічні принципи і узагальнив тринайважливіших положення паралельного вивчення речей і слів, зробив навчаннясуворо послідовним, проголосив перехід від легкого до важкого у навчанні. Буливидані також "Фізика", "Астрономія", "Школа-гра", а також 8 шкільних п'єс, деКоменський широко використовував метод драматизації навчального матеріалу.Вийшов у світ збірник дидактичних творів видатного педагога.

6. Я.А.КОМЕНСЬКИЙ ПРО ШКОЛУ, ВЧИТЕЛЯ ТА МОРАЛЬНЕВИХОВАННЯ ДІТЕЙ

У дидактиці Коменського закладені ідеї виховання особистості, вихованнялюдяності в людині. В основі вчення про виховання особистості лежить ідеявиховуючого навчання і природовідповідності. Говорячи про вихованнялюдяності в людині, Коменський виділяє чотири основних доброчесності:мудрість, поміркованість, мужність і справедливість. Педагог підкреслює, щолюдина не народжується з моральними якостями - вони у неї виховуються напротязі всього життя; моральність пов'язана з вихованням мудрості і любові до неїв учнів.

Коменський, поряд з головними доброчесностями, рекомендував розвивати вдітях скромність, слухняність, охайність, доброзичливість до інших людей, повагудо старших, працелюбність. Великого значення він надавав у моральномувихованні позитивному прикладу вчителів, батьків, товаришів, бесідам з дітьми наморально-етичні теми.

7. ПЕДАГОГІЧНІ ІДЕЇ Д. ЛОККА

Джон Локк (1632-1704) народився в Англії в сім'ї адвоката. Початковуосвіту здобув вдома. Закінчив Вестмінстерську граматичну школу, Оксфордськийуніверситет. Самостійно опанував нову філософію (Бекона, Декарта та ін.),природознавство, медицину. Працював викладачем грецької мови і літератури вуніверситеті, пізніше був вихователем сина, а потім внука відомого політичногодіяча графа Шефстбері, багато подорожував, довго жив у Франції, депознайомився з ідеями Монтеня. В час розпалу абсолютистської реакції (1683)Джон Локк емігрував разом з своїм патроном, графом Шефтсбері до Голландії,повернувся до Англії після революції 1688 року.

У філософській праці "Досвід про людський розум" (1690) Дж.Локк всебічнообґрунтував, слідом за Беконом, вчення сенсуалізму про походження знань і ідейіз чуттєвого досвіду. Свою основну педагогічну працю "Думки про виховання"(1693) Дж.Локк присвятив питанням сімейного виховання "джентльмена". Йогокнига була адресована імущим класам. Молода англійська буржуазія проклалашлях в заокеанські країни. Життя в необжитих місцях у тяжких і незвичайнихкліматичних умовах вимагали від людей фізичної загартованості, моральноїстійкості і наукових знань. Тому метою виховання, на думку Дж.Локка, єпідготовка "джентльмена", який уміє створювати здоровий дух у здоровому тіліта уміє поводити себе в товаристві.

Закони моралі, на думку Дж.Локка, визначаються особистими інтересамиіндивіда, і все, що дає особисту користь, є моральним. Головне завдання він бачиву дисциплінуванні характеру; треба з дитинства навчати людину керувати своєюповедінкою і вчинками, уміти відмовлятись від своїх бажань, навчити її діятивсупереч власним бажанням виробити в дитини дисципліну духу, що виховуєтьсяобмеженням (не потурати їй, а рішуче припиняти примхи).

Освіту Дж.Локк ставив на другий план, вважаючи фізичне і моральневиховання більш важливим завданням. Більша частина знань, що їх дають вєвропейських школах, така, що "джентльмен" без них може обійтись,стверджував Дж.Локк.

8. ІДЕЯ ВІЛЬНОГО ВИХОВАННЯ Ж.-Ж. РУССО. ВІКОВАПЕРІОДИЗАЦІЯ ТА СИСТЕМА ВИХОВАННЯ Ж.-Ж. РУССО

Жан-Жак Руссо (1712-1778) - французький просвітитель, представникпередреволюційної дрібної буржуазії. Народився у Женеві, в сім'ї майстра-годинникаря. Матір втратив ще при своїй появі на світ, рано втратив і батька.Дуже рано малому Жан-Жаку довелось самому заробляти на хліб, відчуватиголод, побої, змінити багато професій.

Систематичної освіти не здобув, в основному займався самоосвітою. Утридцятилітньому віці він поїхав у Париж, де познайомився з кращимипредставниками (літераторами, філософами) нової буржуазної інтелігенції, частозустрічався з Дідро. За його порадою Ж.-Ж.Руссо написав твір "Чи сприяв прогресу науці і мистецтві поліпшенню або погіршенню моралі?". Діжонська академія зацей твір нагородила Ж.-Ж.Руссо першою премією. В 1754 році з'явилась другаробота Ж.-Ж.Руссо "Про походження нерівності між людьми", а потім (1762) -"Суспільний договір", де він різко критикує тиранію, гніт експлуататорів ірозвиває договірну теорію Дж.Локка, доводить, що влада, яка не відповідаєінтересам народу, не є законною. Вона порушила суспільний договір, за якимлюди добровільно передали частину всіх прав вибраним представникам влади, щоповинні були служити народу. Звідси висновок: якщо влада не задовольняєвимогам народу, то її слід усунути.

В 1762 році був надрукований роман-трактат "Еміль, або про виховання", якийвикликав велике незадоволення серед королівської влади і духовенства. Цякрамольна книга була спалена на одному з паризьких майданів, а Ж.-Ж.Руссозмушений був тікати спочатку в Женеву, а потім в Берн і, нарешті, в Англію.

У Францію Ж.-Ж.Руссо повернувся хворим, морально пригніченим незадовгодо своєї смерті. В цей час (1767) він написав чудовий автобіографічний твір"Сповідь". В 1778 році Ж.-Ж.Руссо помер.

В основу виховання ("Еміль, або про виховання"), за Ж.-Ж.Руссо, повиненбути покладений принцип природовідповідності.,згідно з яким: а) кожномувіковому періоду повинні відповідати особливі форми виховання і навчання; б)виховання має бути трудовим і сприяти розвитку самодіяльності та ініціативиучнів; в) інтелектуальному вихованню повинні передувати вправи для розвиткуфізичних сил і органів чуття вихованців.

В системі виховання, за Ж.-Ж.Руссо, велика увага приділялась особистостідитини. Це був протест проти станового виховання, характерного для феодалізму.Він прагнув показати, що правильне виховання є засобом розв'язання коріннихсоціальних проблем. Лише шляхом виховання можна перебудувати світ. Влада йбагатство створили нерівність, людина втратила свободу і стала зіпсованою, азіпсоване суспільство сприяє створенню зіпсованих людей. Тому дитину (Еміля)слід виховувати поза феодальним суспільством відповідно з природою(природовідповідно). Навчати природовідповідно - значить дотримуватисьзаконів розвитку організму дитини та її здібностей.

Ж.-Ж.Руссо вважав, що простих людей, трудівників та їх дітей виховуватинепотрібно: вони вже вихованні самим життям. Потрібно виховувати іперевиховувати феодалів, аристократів та їх дітей, щоб кожен з них ставлюдиною, а не дармоїдом. Тому головним героєм свого роману Руссо взяв Еміля -сина багатих батьків з метою виховати його справжньою людиною.

Розглянемо вікову періодизацію і зміст виховання, за Ж.-Ж.Руссо, якийподіляє життя свого вихованця на вікові періоди: а) від народження до двох років,коли особливу увагу слід звертати на фізичне виховання; б) від двох додванадцяти років - період "сну розуму", коли потрібно розвивати "зовнішнівідчуття", в) від 12 до 15 років (розумове виховання); д) від 15 до повноліття(період морального і статевого виховання).

Ж.-Ж. Руссо охарактеризував всі періоди, визначаючи зміст, форми і методинавчання та виховання в кожному з них.

В ранньому дитинстві (до 2-х років) основою є фізичне виховання.Новонароджену дитину не потрібно сповивати, бо перший крик дитини - "протестпроти несправедливості в суспільстві!".

Після 12 років починається розумове і трудове виховання дітей. Це так званийтретій період (з 12 - 15 років), під час якого слід розвивати у підлітківспостережливість, самодіяльність, вчити їх працювати в саду, на городі, в полі,майстерні; вчити читанню, письму, географії, природознавству, астрономії, арифметики,геометрії.

У юнаків 15-17 років Ж.-Ж.Руссо виділяє три завдання моральноговиховання: виховання добрих почуттів, добрих суджень і доброї волі. До 17-18років юнаку не варто говорити про релігію, але Руссо переконаний, що Емільдумає про першопричину і самостійно приходить поступово до пізнаннябожественного початку.

Педагогічні погляди Ж.-Ж. Руссо мали великий вплив на розвитокпедагогічної думки в наступний період.

9. ПЕДАГОГІЧНІ ПОГЛЯДИ ФРАНЦУЗЬКИХ ФІЛОСОФІВ К.ГЕЛЬВЕЦІЯ

ТА Д.ДІДРО

Один з французьких філософів-просвітителів Клод Гельеецій (1715-1771)народився в Парижі в сім'ї придворного лікаря. Закінчив єзуїтський колеж. У 1758р. написав книгу "Про розум", що була спрямована проти основ феодальногопорядку, релігійної ідеології. Король та Папа приговорили книгу до спалення.Гельвецій врятував собі життя ціною публічного зречення від своєї праці. Однаквін залишився вірним своїм ідеям, які виклав більш ґрунтовно в книзі "Пролюдину, її розумові здібності та її виховання", яка була опублікована після йогосмерті.

Гельвецій продовжує Дж.Локка, коли погоджується з критико теорії"вроджених ідей" Декарта. Гельвецій стверджує, що все в людині можна звести довідчуттів. Звідси він робить висновок, що всі люди від народження мають рівнірозумові здібності, рівні можливості до вдосконалення.

У поглядах Гельвеція можна виділити чотири основні ідеї: 1) вродженарівність всіх людей; 2) особливий інтерес як рушійна сила індивідуальногорозвитку і вирішальна основа в діяльності дітей; 3) виховання як спрямовуючасила в розвитку інтересів; 4) політична система як визначальна основа виховання.

Виходячи з того, що переробка суспільства можлива через виховання,Гельвецій пристрасно захищає суспільне виховання і освіту.

Серед основних переваг шкільного виховання Гельвецій називає:1)сприятливі для здоров'я засоби того місця, де молодь може отримати своєвиховання (мається на увазі, що при суспільному вихованні будинок, девиховуються та навчаються діти, будується за містом і може добрепровітрюватися, на відміну від батьківських домів, що часто малі і нездорові); 2)тверда дисципліна; 3) змагання, яке викликається, коли порівнюють себе збагатьма іншими людьми; 4) освіченість вихователів; 5)твердість (домашнєвиховання рідко буває мужнім і таким, що розвиває сміливість).

Гельвецій твердив, що мета виховання має полягати в тому, щоб розкритисерце дитини для гуманності, а розум - для правди, щоб виховувати патріотів, усвідомості яких ідея особистого добра тісно пов'язана з ідеєю добра для всіхлюдей. Моральне виховання, на думку Гельвеція, можна здійснювати задопомогою "Катехізису моралі" (подібно до релігійного катехізису), де дитинаможе взнати про справедливість, істину, користь тощо.

В працях Гельвеція велике місце відводиться розумовому вихованню,правильно поставленій освіті. Виходячи з того, що здорова людина є, при всіхінших умовах, більш щасливою, ніж людина нездорова, Гельвецій велику увагуприділяв фізичному вихованню, яке повинно одночасно змінювати і тіло, і дух.

Критикуючи феодальне суспільство, Гельвецій висловлювався про вихованняжінки. Жінки і чоловіки, на його думку, відрізняються один від одного своєюорганізацією, але це не означає, що ця відмінність є причиною більш низькогорозумового рівня жінок. Гельвецій бачив причину відсталості жінок у томусуспільному становищі, яке вони займають. Змінити становище жінки можеправильне і добре організоване виховання.

Дені Дідро (1713-1784) - найвизначніший представник французькогопросвітництва, випускник єзуїтського колежу в Парижі. Стоячи на позиціяхсенсуалізму, Дідро вважав джерелом знань відчуття. Проте, на відміну відГельвеція, він не зводив до них пізнання, підкреслюючи, що другим йогоязанийем є переробка відчуттів розумом. Він вважав, що прогрес суспільствапов'язаний з виданням мудрих законів і розповсюдженням освіти. Натхненник іредактор "Енциклопедії наук, мистецтв і ремесел", він велику увагу приділявпитанням виховання і навчання. Свої думки з цього приводу виклав в основному вдвох працях: "Систематичне спростування книги Гельвеція", "Про людину"(1774) і "План університету або школи публічного викладення всіх наук дляросійського уряду" (1775). В першій книзі Дідро, визнаючи, що за допомогоювиховання можна досягти чимало, критикує Гельвеція за недооцінку того впливу,який чинить фізична організація людини, її анатомо-фізіологічні особливості навсю її розумову діяльність.

На думку Дідро, значення виховання полягає не у тому, щоб зробити з будь-якої середньо організованої дитини те, що бажано для її рідних і близьких, а утому, щоб примусити її постійно займатися тим, до чого вона здатна: ерудицією,якщо вона наділена пам'яттю; геометрією, якщо вона легко комбінує числа іпростори; поезією, якщо в ній є пристрасть і уява тощо. Заклик Дідро врахуватиприродні особливості дитини, розвивати її індивідуальність заслуговує напозитивну оцінку.

Дідро відстоював принцип загального безкоштовного початкового навчання.Він проектував державну систему народної освіти.

Дідро розташував предмети основного циклу середньої школи таким чином:1-й клас - математика; 2-й клас - механіка; 3-й клас - астрономія; 4-й клас -природознавство, експериментальна фізика; 5-й клас - хімія, астрономія; 6-й клас- логіка, критика, граматика; 7-й клас - рідна мова; 8-й клас - стародавні мови,антична література.

Крім цього, передбачається ще три цикли в післяобідній час: 1) філософія,мораль, природна релігія, історія і хронологія, географія, основи економічноїнауки; 2) малювання, елементи архітектури; 3) музика, танці, фехтування,плавання, їзда верхи.

СТРУКТУРА ШКІЛЬНОЇ СИСТЕМИ (ЗА Я.А. КОМЕНСЬКИМ)

Для дитини (0-6 р.)

ШКОЛОЮ

є

Материнське піклування (школа)

Для отроцтва (6-12 р.)

Елем. школа: народна, рідномовна

Для юнацтва (12-18 р.)

Латинська школа (гімназія)

Для зрілості (18-24 р.)

Академія і подорожі

ПЕДАГОГІЧНІ ПОГЛЯДИ ДЖОНА ЛОККА

Мета виховання: підготовка джентльмена,

            який вміє вести свої справи розумно і прибутково           

Програма виховання джентльмена:моральне виховання, розумове виховання, фізичне вихованняЗавдання виховання: розвиток здорового духу у здоровому тілі.Методи виховання: приклад, вправи, виховні ситуації, бесіди,

            покарання, заохочення.       

Організація виховання:         джентльмен виховується в сім'ї, а не в школі        

ЗАГАЛЬНОПЕДАГОГІЧНІ ІДЕЇ Ж.-Ж. РУССО

 

 

 

ПРИНЦИПИ ВИХОВ АННЯ

 

 

Природне виховання: спілкування з природою, гармонія з нею

Вільне виховання: ідея доброго начала як первинної сутності людини

 

 

 

ДЖЕ РЕЛА ВИХО В АННЯ

 

 

Від природи: внутрішній розвиток здібностей та органів людини

 

Від оточуючих речей: набуття власного досвіду відносно оточення

Від людей: навчання тому, як користуватися природними здібностями

Трудове навчання: "праця є неминучим обов'язком суспільної людини"

Теорчі заедання і реферати

Західноєвропейські виховні системи XVII-XVIII ст.: порівняльний аналіз.

Принцип природовідповідності Коменського і сучасність.

Школа Коменського і братські школи в Україні: порівняльний аналіз.

Виховні ідеї Локка і завдання виховання в Україні (у сьогоденні).

"Вільне виховання" Ж.-Ж. Руссо як засіб утвердження відповідальності дітей.

Питання для роздуміе і проблемні запитання

У чому полягає розвиток принципу Коменського (природовідповідностівиховання) Ж.-Ж. Руссо?

Досвід яких шкіл взятий за основу Коменським при обґрунтуванні класно-урочної системи навчання?

Яка з вікової періодизації особистості (Коменського чи Руссо) є більш науковообґрунтованою?

Покажіть паралелі між системою виховання Локка і сучасною американськоюсистемою.

Тест

1. Основою пізнання і навчання Коменського є: а) розум; б) чуттєвий досвід;в) праця; г) практична діяльність.

Форма навчання Коменського, яка є неперевершеною до сьогодення:а) праця; б) урок; в) екскурсія; г) гра.

Поняття "золоте правило дидактики" Коменського це принцип:

а) систематичності; б) послідовності; в) наочності; г) доступності.4. Всі людські істоти (за Коменським) найкраще піддаються вправлянню у:а) юності; б) отроцтві; в) зрілості; г) ніжному віці.

Школа без дисципліни, за Коменським, однаково, що:

а)         робота без радощів; б) млин без води; в) корабель без парусу; г) дитина безматері.

Коменський порівняв вчителя з: а) місяцем; в) вогнем; б) водою; г) сонцем.

Основним засобом виховання Ж.-Ж. Руссо є: а) навчання; б) праця;в) природа; г) вправи.

Першою у світі дитячою енциклопедією можна вважати: а) "Будинокрадощів "; б) "Дитячий світ "; в) "Гаргантюа і Пантагрюель "; г) "Видимий світу малюнках".

!дею "вільного виховання" вперше