1. ТРАДИЦІЙНІ засади виховання дітеИ в КИЇВСЬКІЙ русі

Якщо звернутися до порівняльних характеристик язичництва та християнства,то можна сказати, що в язичництві існували такі положення: загробне життярозглядалося як продовження життя земного і благополуччя у тому світі;вважалося, що краще смерть, аніж рабство; жерці-волхви відігравали значну рольу житті древніх. В християнстві, навпаки, вважалося, що людину чекаєполіпшення становища у потойбічному світі порівняно із земним життям; існувалаобіцянка всім гнобленим благ потойбічного світу за їх покору; поширюваласяідеологія, що сприяла посиленню централізованої держави. Однак, незважаючи наце, дохристиянська культура - усна народна творчість, сказання про богатирів,моральні ідеали, скульптура і архітектура - відображає високий рівень розвиткусамобутнього, багатого світосприйняття. Язичницьке вірування - це продукттворчості наших далеких предків - східних слов'ян. Як вважають вчені, вони булиближчі до природи, краще зберігали практичні досягнення народу, вимагали відлюдини більшої активності. Крім того, дохристиянське світосприйняття, істинносамобутнє, сформоване на ідеалістичній основі язичницької релігії, сталопідґрунтям і самого християнства. Таким чином, прийняття нової релігії - це лишенаслідок зміни соціально-економічних умов розвитку суспільства, оскільки: назміну політеїзму безкласового суспільства мала прийти нова монотеїстичнарелігія, що відповідала б соціально-класовій структурі Київської Русі;християнство сприяло розвиткові відносин між феодалами та селянами;християнство вводило Русь у становище європейської держави і надалі визначалошлях її розвитку. Численні науковці стверджують, що теза про важливістьхристиянства стосовно внесення на Русь писемності, живопису, архітектури і вцілому культури є не зовсім вірною. Сьогодні можна з упевненістю стверджувати,що ще до введення християнства Київська Русь була однією з наймогутнішихдержав Європи, а найвищим досягненням раннього феодального суспільства сталостворення буквозвукової графіки письма, яка стала однією з основ кириличноїазбуки.

2. СОЦІАЛЬНІ УМОВИ СТАНОВЛЕННЯ ПИСЕМНОСТІ ТАВИНИКНЕННЯ ПЕРШИХ ШКІЛ У КИЇВСЬКІЙ РУСІ

Існують декілька підходів до розуміння процесу виникнення у східнихслов'ян писемності. Одні дослідники стверджують, що скіфську відсталість Русіможна було подолати, запозичивши систему освіти у католицьких єзуїтів. Іншіпропагують версію візантійського впливу на розвиток давньоруської культури таосвіти через писемність. Видатний вітчизняний історик Б.Греков підкреслює, щописьменами руські люди користувалися задовго до прийняття християнства якдержавної релігії. Угоди з греками, складені по-грецьки, тоді вже переписувалисяруською мовою. Крім того, у 60-х роках археолог С.Висоцький відкрив на стінахКиївського Софійського собору архаїчну азбуку. Стосовно розвитку освіти, товідомими були факти існування язичницьких шкіл та шкіл перших християнськихобщин. Значення перших полягає в тому, що вони створювали умови переходу додавньоруського книжного вчення. Створенню конструктивної основи дляполіпшення грамотності сприяли наступні чинники: 1. Становлення феодальноїдержави з новим способом виробництва. 2. Зростання міст як соціально-культурних центрів. 3. Потреба у грамотному державному апараті. 4. Потреба вєдиній правовій політиці. 5. Дипломатичні зв'язки з іншими країнами. 6. Кирило-Мефодіївська писемна традиція.

Подальшому розвиткові освітніх установ сприяло втручання та підтримкадержавної влади, в першу чергу освітні реформи видатного воїна, політика йдипломата князя Володимира Святославовича (960-1015), що використовував всіможливості, щоб зміцнити державний лад, внутрішнє та зовнішнє становищеКиївської Русі. Запровадження християнства та розробка Кирилом та Мефодіємазбуки були основними умовами відкриття шкіл книжного вчення. Сутністьпоняття "книжне вчення" розкрив П.Греков, підкресливши, що це було не простонавчання грамоти, а власне школи, де викладались рідкісні науки. Крім простогонавчання грамоті, існувала й більш висока ступінь освіти - школи книжноговчення. Процес навчання тут мав енциклопедичний характер. Викладаласядіалектика, риторика, граматика, арифметика. У школах книжного вченнявихованці готувалися до діяльності в різних сферах державного, церковного такультурного життя.

3. ЗМІСТ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАННЯ У КИЇВСЬКІЙ РУСІ

Двірцева школа Володимира була державним навчальним закладомпідвищеного типу й утримувалася за рахунок князівської казни. У школівиховувались діти київської знаті (300 осіб), з яких добирались кадри длядержавного управління, дипломатичної діяльності, розвитку культури. Такакількість освічених людей дала змогу Ярославу Мудрому (978-1054) зробитинаступний крок у розвитку освіти і культури всієї Русі. Час його князювання - цеперіод нового піднесення Київської держави та її столиці. За наказом Ярослава уНовгороді зібрали 300 дітей старост і попів і посадили їх "учити книгам". СамЯрослав був високоосвіченою людиною. Він заснував першу на Русі бібліотеку,слава про яку ще й досі хвилює уяву шукачів раритетів.

У ХІ ст. набула розвитку жіноча освіта. У Києві при Андріївському монастирівідкрилося перше в Європі жіноче училище. Дедалі частіше питаннями освітипочинають займатися монастирі. У 1068 році ігумен Києво-Печерськогомонастиря Феодосій запровадив для ченців монастирську школу. Вониобмежувалися навчанням грамоті лише тих, хто поповнював ряди чорноризців.Провідна роль серед монастирів стосовно випуску книжної продукції належалаКиєво-Печерській лаврі, де богословська освіта досягла рівня візантійськоїдуховно-патріаршої академії. З її стін вийшли видатні діячі давньоруськоїкультури (Нестор-літописець, князь-монах Святослав Давидович, чернець Іларіонта інші). Поповнення освіченими людьми для розв'язання складних питаньдержавного управління здійснювалося за допомогою шкіл грамоти, які перебувалипід патронажем світської влади. З кінця ХІ - початку ХІІ століття з'явилосьпоняття "навчання грамоті", яке тлумачилось як навчання дітей письму, читанню,лічбі й хоровому співу і було рівнозначним елементарній початковій освіті.Мережа шкіл обмежувалася містами. Навчання здійснювалося за кошти батьків, ітаким чином було фактично недоступним для незаможного населення.Контингент школярів був невеликим, що пояснювалося застосуванняміндивідуальних методів навчання. Шкільний курс починався з вивчення буквиці(азбуки) різними методами: а) хорове повторення букв за вчителем; б) дерев'янаазбука - невелика дощечка, на одному боці якої вирізані букви, а інший - вкритийвоском; в) самостійне вивчення азбуки за допомогою креслиць чи дитячихгребінців з написами частини алфавіту; г) "розрізна азбука" - глиняні черепки зокремими буквами.

З ХІІ ст. на Русі був відомий буквоскладальний метод. Роль перших текстіввиконували акровірші - невеликі молитви, перші рядки яких починалися зчергових букв азбуки. Навчальними книгами були Часослов, Псалтир. Навчанняписьму здійснювалось в два етапи: металевими або кістяними паличками(писалами) на навощених дощечках; вправи на бересті (березова кора). Без знанняазбуки учні не могли перейти до математики, бо нумерація здійснювалася задопомогою 27 букв грецького походження (слов'янські букви Б,Ж,Щ,Ш,Ь,Ь дляпозначення цифр не застосовувалися). Для того, щоб відрізнити слово відцифрового ряду над буквами - цифрами ставили титло (риску), або з одного боку- крапки.

Арифметичні операції (нумерація, подвоєння, додавання, віднімання,множення, ділення) здійснювалися учнями за допомогою пальців, суглобів, абаки(дошки, розділеної на смуги, де пересувались камінчики, кості), гральних кубиківз нанесеними точками, паличок.

Великого значення у "школах грамоти" надавали релігійному вихованню тахоровому співу. Значна увага приділялась засвоєнню дітьми народних прикметпро погоду. Пізнання природи поєднувалось з вихованням бережного ставленнядо неї. Під впливом історичних легенд, переказів і билин формуваласяпатріотична свідомість підлітків та юнацтва.

Отже, можна зробити висновок, що в Х-ХІ ст. на території Київської Русііснували школи, що за рівнем освіти поділялися на "школи грамоти" та "школикнижного вчення" (тобто елементарні та підвищеного типу), за місцем створеннята функціональної належності - двірцеві, церковні, монастирські та парафіяльні,школи майстрів грамоти, ремісні училища. Спільною для всіх шкіл, хоча вони імали конкретне цільове призначення відповідно до інтересів фундаторів шкіл,була релігійна основа освіти. Важливими джерелами, що свідчать про особливостівиховання, навчання тієї історичної доби, є пам'ятки педагогічної думки.

4. ПЕРЕКЛАДНА ЛІТЕРАТУРА ТА ПЕРШІ ПЕДАГОГІЧНІ ПАМ'ЯТКИ

КИЇВСЬКОЇ РУСІ

Процес освоєння нашими предками здобутків античних, візантійських таболгарських,авторів розпочався уже в ІХ ст. У Х ст., після створення Кирилом іМефодієм слов'янської азбуки, на Русі поширюється перекладна література.Наприклад, грамоту викладали за твором відомого візантійського вченого ібогослова Іоанна Дамаскіна (УІІІ ст.). На Русі був також відомий трактат ГеоргіяХіровоска "О образех", створений у Візантії у УІІІ-ІХ ст., що ввійшов потім усклад "Ізборніка" 1073 р.

Відомим твором риторичного мистецтва було "Слово" Іоанна Златоуста (347-407) - візантійського оратора. Вислови Іоанна Златоуста користувалися великоюпопулярністю, вони входили до складу "Ізборників" 1073 та 1076 рр., збірників"Златоструй", "Ізмарагд", "Златоуст". Невдовзі, вже у ХІ ст., з'являютьсяоригінальні твори києворуських авторів. Так, у 1051 р. київським митрополитомІларіоном був написаний перший з таких творів - "Слово про закон і благодать"."Слово" складається з трьох частин, які винесені в розширений заголовок:співставлення закону і благодаті, опису поширення християнства на Русі тапохвали Володимиру Ярославичу і його сину Ярославу. Як виразник передовихпоглядів, Іларіон не підтримав візантійської ідеї виховання в дусі аскетизму, азахищав принцип активної діяльності у формуванні особистості. Він наполягає напильному догляді за немовлятами, покаранні за грубе ставлення до матері, що даєпідстави вважати його засновником вітчизняної дошкільної педагогіки.

"Ізборнік" 1073 р. - збірник статей різних авторів, що мав дати відповідічитачам на різні питання старо- та новозаповітної історії, філософії, поетики,догматики та деяких науково-природничих уявлень Середньовіччя. Протографом"Ізборніка", як відомо, була книга, замовлена болгарським царем Симеоном.Київську копію, імовірно, замовив Ізяслав