1. ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ІСТОРІЇ ПЕДАГОГІКИ

Становлення нової освітньої системи в сучасній Україні потребує фахівців,що володіють знаннями кращих національних освітніх традицій, а такожпедагогічної спадщини всього людства. Природно, що у цьому зв'язку виникаєнеобхідність долучитися й до основ історико-педагогічної науки. Історіяпедагогіки є порівняно молодою наукою. Започатковані ці дослідження у ХІХстолітті.

Історія педагогіки - це наука, яка вивчає ретроспективне становлення тарозвиток освітніх і виховних систем від найдревніших часів і до сьогодення.

Предметом історії педагогіки є процес виникнення, становлення і розвиткуосновних педагогічних категорій: "навчання", "освіта", "виховання", педагогічнихсистем та концепцій, а також унікального досвіду освітньої й виховної практики.

Вивчення історії педагогіки дає змогу усвідомити, що на всіх етапахісторичного розвитку школа і педагогічна думка відображали потреби суспільногопрогресу. Таке вивчення переконує, що розвиток наукового знання впливав натеорію і практику виховання. Практика, в свою чергу, служила основою розвиткупедагогічних теорій. Також доводиться, що основою будь-якої істинно науковоїпедагогічної концепції є народно-педагогічна спадщина.

У вивчення історії педагогіки покладено культурологічний підхід, за якимретроспектива освітніх і виховних систем розглядається як пласт педагогічноїкультури, який, в свою чергу, є складовою загальнолюдської культури.

Історико-педагогічні знання та їх розуміння базуються на принципахісторизму, логічного взаємозв'язку та об'єктивності (науковості).

Принцип історизму ставить за мету виявити точно час і місце виникненнятого чи іншого педагогічного явища, концепції чи системи. Також він передбачаєокреслення труднощів, утвердження тих чи інших освітньо-виховних явищ. Тутпередусім варто враховувати той факт, що історія педагогіки є наукоюісторичною, а тому її знання враховують набутки загальної історії. Реалізаціяпринципу історизму призводить до виявлення новацій у педагогічному досвідіминулого і, разом з тим, дозволяє оцінити його з позицій сьогодення, тобтопоказує обмеженість тих чи інших освітньо-виховних систем вимогами свогочасу. У такий спосіб історико-педагогічне знання виявляється у його динаміці таповноті розвитку.

Значення принципу логічного взаємозв'язку полягає насамперед у тому, щоосвіта й виховання виникають не ізольовано, а в складній системі суспільногорозвитку. Вони є соціальними складовими цього процесу, розвиваються разом зрозвитком самого суспільства, виходячи з його потреб. Тобто історія педагогікирозуміється як система історико-педагогічних явищ, яка розвивається у тісномувзаємозв'язку з соціальним прогресом.

Принцип об'єктивності передбачає розгляд історико-педагогічних явищ звідображенням їх істинності. Йдеться про об'єктивне оцінювання, виникнення таретроспективу становлення того чи іншого педагогічного поняття. Ще унедалекому минулому відсутність об'єктивності була притаманна радянськійісторії педагогіки, коли нею розглядались педагогічні явища під кутом класовості.

Як соціальна наука, історія педагогіки передусім має зв'язок з історієюкультури. Проте методологічні позиції історико-педагогічних проблемпередбачають зв'язок з історією філософії. Остання, особливо історіографія,простежує основні етапи розвитку людської цивілізації. Тому у своїх пошукахісторики педагогіки послуговуються набутками спеціалістів у галузі історії таісторіографії. Певний зв'язок історії педагогіки відчутний із такими науками, якісторія літератури, історія науки, історія мистецтва та інші.

Історико-педагогічне знання передбачає наявність певної джерельної бази,яку становлять пам'ятки древньої писемності, древні манускрипти, древнірукописи з питань освіти й виховання; архівні джерела; твори живопису,літератури, скульптури в аспекті ретроспективи освітньо-виховних технологій;закони, проекти, звіти, доповіді (офіційні матеріали) конкретних держав уминулому; педагогічна, навчальна та методична література минулого; матеріализагальної та педагогічної преси минулого; мемуарна література минулого.

Функції історії педагогіки як навчального предмету полягають у формуванні вмайбутніх вчителів здатності до аналізу, співставлення, порівняння певнихпедагогічних явищ в їх історичній ретроспективі. Це в свою чергу формуєкритичність педагогічного мислення і дозволяє оцінювати протиріччя становленняпевних фактів чи освітньо-виховних систем. Тим самим, у майбутніх педагогівз'являється потреба аналізу, оцінювання тих чи інших видів діяльностіпрацівників освіти, вчених-педагогів. Взагалі, критичність педагогічногомислення є суттєвою ознакою вчительської професійної діяльності.

В умовах сьогодення досить відчутною є тенденція зростання інтересу середмолоді, зокрема й вузівської, до нашої історії, історії загальнолюдської культури.

Тим самим досить чітко утверджується соціокультурний підхід до вивчення йісторії педагогіки.